Св. Миколай усім до душі

Категорія: Українська громада у Португалії
Створено: 03 грудня 2016 Дата публікації Перегляди: 4137

Шановні друзі.
Наближається найулюбніше свято українських дітей – свято о.Миколая.
На жаль, сьогодні, в школах, дитячих садках, під час Різдвяних та Новорічних святкувань, подекуди, ще є присутні персонажі діда мороза та снігурочки - пережитків радянської епохи, придумані на знищення християнства. Радянська ідеологія була спрямована на те, щоб стати сурогатом справжнього релігійного почуття людини. Комуністи запровадили Діда Мороза в 1935 році тому, що чітко розуміли, що прямо знищити релігію неможливо.
Сьогодні перед нами стоїть завдання відродити те, що нас духовно живило впродовж тисячі років.
Пропонуємо вашій увазі  статті про о. Миколая та історію виникнення Діда Мороза.
 
Дещо з історії:

Св. Миколай 

Доказів про життя Святого Миколая збереглося не так уже й багато. Одним із джерел є перекази Святого Андрія Критійського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.). 

Відповідно до різних переказів, Миколай народився 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був елліністичний регіон. Його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами, які охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його вуйко-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика. Пізніше як сам удостоївся бути єпископом, був ним багато років саме у Мирі.

Оскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія, що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок, він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснює цей задум протягом тривалого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно відомі та підтвердженні історичними фактами, що стосуються й інших єпископів IVст.: я та Василія Великого. 

Св. Миколая змальовують таким, що опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважають його теж покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників. Визнають патроном таких міст як Амстердам (Нідерланди), Барі (Італія), Барранкілья (Колумбія). 

Культ святого Миколая починає рости від того часу, коли цісар Юстиніан І (527—565) збудував на його честь хам у Царгороді. А цісар Мануїл Комнен (1143—1181) державним законом приписав святкувати день св. Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світі. Найстаріший життєпис цього знаного святого походить з 9-го століття. 

На Заході Папа Миколай (858—867) — перший Папа із цим іменем — близько 860-го року збудував у Римі церкву св. Миколая. До Німеччини його культ привезла візантійська княжна Теофана, дружина цісаря Оттона ІІ (973—983). Латинська Церква також святкує св. Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії бл. 400 церков, присвячених Миколаєві. 

На Українські землі культ св. Миколая приходить разом із християнством. В уставі київського митрополита Георгія (1072 р.), в 9-му правилі згадується, що у день пам'яті святого відбувалося причащання. Найстаршою спорудою, присвяченою св. Миколаєві на наших землях (колишніх і теперішніх. – М. М.) вважається ротонда в Перемишлі, що датується 10-м сторіччям. У другій пол. 11-го століття у Києві на Аскольдовій могилі боярином Ольмою була збудована церква св. Миколая. На Галицьких землях однією з найстаріших є церква св. Миколая у Львові, що походить з 13-го століття. Пісні про св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, найпопулярнішою з котрих є відома чи не всім «Ой хто, хто Миколая любить». 

Свято св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на Західній Україні поширена традиція писати Чудотворцеві листа, де дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року, і просити про подарунки. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у м. Львові функціонувала така собі віртуальна канцелярія.

Санта Клаус 

Са́нта Кла́ус — різдвяний персонаж американців. Слово походить від імені святого Миколая (сейнт Ніколас). До Америки його занесли переселенці-голландці, котрі на батьківщині відзначають свято Сінтер Клаас 6 грудня. З часом нідерландська назву святого Миколая дещо спрощено та видозмінено на Санта Клаус, а його часове відзначення затерлося та злилося з різдвяними святами. Мабуть, і звідси американська традиція дарувати подарунки саме на Різдво. Теперішній Санта Клаус - це веселий дідусь з білою бородою та з червоним капелюхом. Він літає в повітрі на казкових оленях і влазить через димарі до будинків, щоб дарувати дітям, дорослим подарунки… 

Сучасного Санту придумав у 1823р. Климент Кларк Мур. Власне, Мур у поемі «A Visit From Saint Nicholasmore», більше відомій як «The Night Before Christmas», першим зобразив Санта Клауса як життєрадісного немолодого ельфа і поселив його в Лапландії. У 1860р. карикатурист Томас Наст уперше намалював його товстим, старим, бородатим, в окулярах, в блазенському червоному ковпаку і з люлькою у роті. Існуючий нині зовнішній вигляд Санта Клауса належить пензлю Х. Сандблома — американського художника, що намалював в 1931р. серію малюнків для реклами «Кока-коли». Взагалі подальша історія Санти мала яскраво виражений комерційний характер, а його образ все далі віддалявся від прототипу. До теперішнього часу справа дійшла до того, що в Центральній і Східній Європі розгорнулася кампанія, що закликає відвернутися від Санта-Клауса як втілення дешевої комерціалізації найважливішої релігійної події. 

У грудні 2002 р. «Daily Telegraph» писала, що в Словаччині і Чеській Республіці Католицька Церква видала офіційні рескрипти із закликом до віруючих приєднатися до Німеччини, Австрії і Швейцарії і «заборонити» Санта-Клауса. Натомість, у Чехії і Словаччині подарунки на Різдво приносить Мікулаш (Микола). Не «можна допустити, щоб ця особа замінила собою Ісуса»,— заявила словацькій газеті «Pravda» Маріан Гавенда, оголосивши позицію Церкви. «Санта-Клаус є комерціалізацією Різдва. Церква зовсім не проти того, щоб люди купували подарунки як такі, але подарунок не повинен підмінити собою нашу любов один до одного, і саме любов — суть цього святкування. Давайте не допустимо, щоб у нас вкрали Христа». У німецькомовних країнах друкувалися наклейки «Зона, вільна від Санта-Клауса», а на вулицях роздавали брошури, які по-протестантські нагадували, що традиційний рознощик подарунків— це Christkind, Немовля-Христос, а зовсім не білобородий, в червоному каптані іммігрант з Америки. 

Дід Мороз 

Пізніше, у Радянському Союзі з'являється образ Діда Мороза, що був «запозичений» із-за кордону через свою шалену популярність у дитячому світі. В радянські часи образом Діда Мороза керівники компартії намагались стерти образ Святителя Миколая… Дід Мороз переважно з'являється у супроводі принадної Снігурки. 

Дід Мороз, як різдвяний персонаж, у Росії вперше з'явився на Різдво у 1910 р. , однак не отримав широкої популярності. Сучасний образ Діда Мороза формувався переважно радянськими художниками та кінематографістами, протиставляючи його американському Санті, що проник після Другої світової війни до Європи, і категорично мав протиставлятися будь-яким різдвяним традиціям. 

У грудні 1935 р. соратник Сталіна, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР Павло Постишев опублікував в газеті «Правда» статтю, де запропонував організувати для дітей святкування Нового року. І в Харкові було організоване дитяче новорічне свято... 

Дід Мороз — один з новітніх в Європі, радше за все літературний, як і Санта Клаус, або запозичений з Європи персонаж. До України він прийшов, звісно, з Росії. Його прообраз слід шукати у російській літературі: п'єса А. Н. Островського «Снігуронька», поема Н. А. Некрасова «Мороз, Червоний ніс», вірш В. Я. Брюсова «Цареві Північного полюса» тощо. 

Наприкінці XIX — початку XX ст. Діда Мороза, як новорічного персонажа, не знали. 

З музею комунізму у Празі довідуєшся, між іншим, що Дід Мороз із косою – служить, наприклад, символом радянської окупації у Чехословаччині… 

Війна зі св. Миколаєм 

У XVI ст. Лютеранська реформація скасувала шанування святих, у тому числі і день пам'яті св. Миколая. Особливо люто спогади про нього викорінювали в Голландії, де у присутності дітей… урочисто спалювали образ святого на багаттях. У день пам'яті св. Миколая заборонено було випікати пряники і робити подарунки дітям. Протестанти оголосили святителеві справжню війну. Але святий і його свято були настільки популярні, що завдання примусити забути його було неможливим. Люди стали почитати його таємно. У Голландії ім'я святого — Saint Nicholas стали вимовляти як Sinter Klaas. Побачивши, що заборонні заходи не приносять бажаного результату, протестанти вирішили перенести дарування подарунків дітям на Різдво, але при цьому ім'я святителя прагнули викреслити з пам'яті. Збереглося письмове повчання одного з протестантських пасторів XVII ст. , що докоряє батькам за те, що ті, мовляв, дарують на Різдво подарунки своїм дітям від імені св. Миколая: «Ви акцентуєте увагу дітей на імені святого, тоді як ми знаємо, що не св. Миколай, а Немовля Христос подає нам все благе для душі і тіла, і Він один, до кого ми повинні звертатися». 

У ХХ ст. боротьбу зі Святим Миколаєм продовжила, отже, радянська влада у СРСР, про що вже згадувалось вище. Вже в 1948 р. він переродився в образі Діда Мороза. Проте в Україні почався згодом у вільний час так званий рух проти Діда Мороза. На наших землях його поступово витісняють — як пережиток радянської доби. Місце Діда Мороза знову займає наш святий Миколай, який у ніч проти 19 грудня (Свято Миколая) кладе під подушечки слухняним дітям подарунки, а неслухняним — різочки (або яблучка, як це робилося у давнину на Черкащині, щоби не зіпсувати свята малюкам).

Святий Миколай і  Дід Мороз

Хто справжніший та автентичніший – Дід Мороз чи Святий Миколай? У Німеччині теж існує така полеміка. Німецькі прихильники Ніколауса, який приходить до дітлахів 6 грудня, ініціюють створення зони, вільної від Діда Мороза.

Німецька ініціативна група із захисту Миколая б’є на сполох: існуванню Святого загрожує Дід Мороз, котрий зовсім не є святим. Вона протестує проти загальної комерціалізації різдвяних свят, головним символом якої є вигаданий Дід Мороз чи Санта-Клаус. У деяких строгих католицьких німецьких землях, приміром, у Баварії, після дня Святого Миколая, практично, вже ніякі Діди Морози більше не ходять.

Якби керівник лейпцизького видавництва „Санкт-Бенно” Міхаель Біркнер, один з ініціаторів руху на підтримку Миколая, міг ухвалювати рішення, то він би запровадив зони, вільні від Дідів Морозів, також і в інших землях: „Важливим є, звісно, що це провокує. Зона, вільна від Діда Мороза, не повинна означати, що ті, хто пропагує Миколая, мають відмовлятися від Діда Мороза чи очорнювати певні язичницькі пережитки різдвяних свят. Ідеться про те, щоб за допомогою цієї провокації звернути увагу людей на витоки.”

Миколай усім до душі

У будь-якому разі Миколай, на відміну від Діда Мороза, не є вигадкою. Він справді жив у 340 році після Різдва Христового. Вважається, що він мав дуже добре серце і був благодійником. Усе, чим він володів, та все, що приносили йому люди, він роздавав бідним та дітям. Святий Миколай був найвідомішим Святим у Європі. Його поважали однаково й католики, й протестанти, навіть попри те, що Мартін Лютер свого часу хотів узагалі скасувати всіх Святих.

„Він утілює певні ідеали, які відіграють важливу роль у житті людей, - розповідає Міхаель Біркнер. - Тобто ті речі, котрі мало хто може пов’язати з Дідом Морозом. Дід Мороз є продуктом, котрий з’являється на певний час у році і стоїть під ялинкою. А Миколай як християнський ідеал має, звісно, зовсім інше змістове наповнення.”

Святий Миколай чудотворець

З поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов`ю нашого народу. Чудотворця знають і шанують Схід і Захід, усі християни і навіть магометани.

Усе життя св. Миколая - це нескінченні благодіяння і чудеса, подані стражденному людству. Свята Церква прославляє Миколая Чудотворця як мудрого правителя, вгамівника спраглих, швидкого помічника усім, хто опинився в біді та скорботах. Він рятував потопаючих, визволяв полонених, відводив смертну кару від невинних, зціляв багатьох людей: повернув зір, виправив кульгавість, дав мову німим. Вивів багатьох з убозтва й злиднів, подав їжу голодним, був помічником нужденним і теплим заступником. Він швидко з`являється скрізь, де потрібна його допомога. І нині він приходить до тих, хто кличе його допомогти і заступити від біди. Чудес його не злічити. Усе життя Чудотворця було позначено любов`ю до ближнього. Навіть смерть не перервала його благодатних справ, його чудеса звершаються повсякчас.

Народився св. Миколай у 257 році по Різдву Христовому в Малій Азії, у мірлікійському місті Патарі, у родині Феофана і Нонни, людей благородних і заможних, які вирізнялися добропорядністю й милосердям до бідних. Довго його батьки не мали дітей, та як нагороду за їхнє благочестя Господь подарував їм сина. Народився святий Миколай у важкий час, коли в усій Римській імперії переслідували і вбивали християн.

Від самого народження св. Миколай був навчений з неба постництва, яке зберігав до смерті. Досягши юнацького віку, він береться за книжне навчання, вивчає Святе Письмо. Маючи природні здібності, він, сповнений благодаттю Святого Духу, вивчив Святе Письмо, як і потрібно було доброму пастиреві Христового стада. Юнак був стриманим, схильним до самотнього життя, не віддавався марнотам, любив відвідувати храми Божі.

Спостерігаючи його богоугодне життя, рідний дядько єпископ татарський Микола посвятив свого племінника в сан пресвітера. Під час паломництва по святих місцях за дорученням єпископа-дядька св. Миколай дбайливо управляє єпархією. У цей час він втрачає своїх батьків. Одержавши після них великий спадок, він віддає його на справи благодійні і милосердні, звершивши при цьому багато подвигів.

Якось св. Миколай вирішив поклонитися місцям, освяченим і позначеним чудесами Ісуса Христа. Відвідавши Єрусалим, Чудотворець вирішив не повертатися додому, а піти у пустелю і присвятити себе служінню Божому постом, неспанням і молитвою. Та Бог таємним одкровенням утримав св. Миколая від такого наміру і звелів повернутися на батьківщину до людей, аби в ньому прославилося ім`я Господнє. Зрозумівши свою місію, св. Миколай прибуває до Мір, головного міста Лікії, де його ніхто не знав. Після смерті мірського архієпископа по волі Божій св. Миколая возвели в сан єпископа. Але перед цією подією Миколай мав чудесне видіння: в ночі йому явився Спаситель і вручив святе Євангеліє, оздоблене золотом і коштовним камінням, а Божа Мати поклала на нього єпископський омофор. Св. Миколай для пастви був прикладом християнського життя, двері його дому були відчинені для всіх.

Кожного року 1 вересня святий владика Миколай збирав духовенство на Собор, радився про потреби народу, наказуючи піклуватися про бідних. Сам владика жив дуже скромно, ревно працював над спасінням своєї пастви, з любов`ю допомагав у біді й смутку.

Так, коли імператор Костянтин І Великий несправедливо засудив на смерть трьох юнаків, святий Миколай відправився в Константинополь і врятував юнаків від смерті. Цю історію розказують ще й так: якось мер міста Міри взяв хабар і засудив на смерть трьох невинних людей. У той час, коли кат хотів їх стратити, з`явився святий Миколай і затримав виконання вироку. Потім так переконливо розмовляв з мером, що той не тільки признався в нечесності, але й попросив вибачення.

Іншим разом, один патарський чоловік втратив всі свої гроші і хотів пустити своїх дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, святий Миколай потайки підкинув до їхньої хати мішечок золота. Так він робив тричі. Дівчата скористалися цією допомогою, і всі три чесно вийшли заміж. Тому часто на іконах святий Миколай зображений з трьома мішечками золота.

А ось випадок спасіння голодуючих. Коли в місті Мірі настав голодомор, святий Миколай молився і ревно просив у Бога допомоги. Саме в цей час на Сицілії одному торговцеві хлібом уві сні з’явився святий Миколай, який дав йому гарний грошовий завдаток та замовив корабель хліба для голодуючих у Мірі. Прокинувшись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку гроші і остаточно переконався, що це був не звичайний сон, а Боже об'явлення. Купець одразу ж наповнив корабель хлібом, приплив до Міри, де святий Миколай купив у нього цей хліб для голодуючих.

Розповідають, що святий Миколай врятував своєю молитвою рибалок під час бурі на морі. Господь почув молитву Святого, і буря затихла. Тому й сьогодні моряки й рибалки просять у святого Миколая заступництва у Бога, а в багатьох краінах на березі моря побудовані храми на його честь.

Іншим разом святий Миколай воскресив трьох дітей, яких убив і законсервував в бочці готеляр. Тому часто святий Миколай зображений на іконах із дітьми в кошику.

Грецькі історики та святий Григорій Великий свідчать, що на початку ІV століття, під час гонінь християн Діоклеціаном та Максиміліаном святий Миколай продовжував проповідувати Христа і був ув`язнений за віру.

Тільки в 313 році, коли імператор Костянтин Великий дав Церкві свободу, святий Миколай повернувся до своєї пастви.

Святий Миколай брав активну участь в І Соборі в Нікеї (325 р.), під час якого було встановлено догму про Святу Трійцю та засуджено помилки Арія, котрий заперечував Божественну природу Ісуса Христа.

У роботі собору св. Миколай показав себе полум`яним ревнителем чистоти віри, виступивши проти єресі - аріанства.

У подвигах любові до Бога і ближніх проходило усе життя архієпископа мірлікійського, який перейшов у вічність 6 грудня 342 року. З інших джерел, Святий Миколай помер 6 грудня близько 345 - 352 рр. у м. Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною в церкві міста Міри, де спочивало до 1087 року. Від нього йшли пахощі й цілюще миро. На його честь установлено окреме свято.

Свята Церква згадує у дев`ятий день травня перенесення мощей святителя з Мір Лікійських у місто Барі (Італія).

У Барi зберігається документ, датований ХІІ ст., в якому докладно описано перевезення мощів Святого. У цьому місті також побудовано базиліку. У крипті цієї базиліки знаходиться гробниця святого Миколая з чудотворною іконою, яку 29 вересня 1098 р. освятив папа Урбан ІІ. Нинішню базиліку святого Миколая у Барі побудовано в ХІІ ст., однак крипта походить із 1098 р. Сторожами мощів святого Миколая є Отці Домініканці.

Мощі святого Миколая виділяють хімічно й бактеріологічно чисту рідину- духмяне, цілюще миро, назване „манною”; при цьому діються чудеса. Щороку, 9 травня, в присутності вірних та єпископів саркофаг відкривають, через спеціальне віконце набирають миро і по краплині додають до пляшечок зі свяченою водою.

Згідно з висновками наукової експертизи, проведеної в 1957 році, святий Миколай мав зріст 167 см, сильну будову тіла і помер у віці 72-80 років.

Сьогодні святий Миколай Чудотворець – головний покровитель міста Барі, яке відоме в усьому світі як центр вшанування Святого. Тут зустрічається християнський Захід зі Сходом. Саме в соборній церкві міста Барі, біля мощей святого Миколая, в 1098 році відбувся синод, метою якого було об’єднання католицької та православної церков.

Український народ здавна вшановує святого Миколая, Чудотворця Мірлікійського. Багато в Україні храмів святого Миколая. Немає жодного православного іконостасу, на якому б не було його ікони. Особливою пошаною користуються чудотворні ікони святого Миколая, серед яких – ікона відома під іменем ікони святого Миколая Мокрого (Морського), опікуна вояків-моряків. У давноруському літопису розповідається, що за часів князя Всеволода І (1078-1093) молоде подружжя з немовлям відправилося на човні з Києва у Вишгород поклонитися іконі святого Миколая. Коли вночі вони поверталися до Києва, мати виронила немовля в Дніпро, і дитина, здавалось, загинула. Саме в цей день, вранці, в Києво-Софійському соборі перед образом святого Миколая знайшли немовля в мокрих пелюшках. Коли чоловік і жінка дізналися про це, вони прийшли до собору й з радістю впізнали в дитині, яка лежала перед іконою, своє немовля. З того самого часу ця ікона носить і`мя Миколая Мокрого і перед нею щотижня, по четвергах, відбувається спів акафіста святому Миколаю.

Добре відома пісня: "Ой хто, хто Миколая любить". А скільки сердечних молитов вилилось з сердець до святого Миколая, заступника від всіх бід та нещасть, зокрема, від потоплення на воді.

Добре відомі також українські пріслів`я та приказки пов`язані зі святим Миколайом: Святий Микола не поставить кола. В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи. Два Миколи: один з травою, другий з морозом. До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки, не стрижи овечки. Держи сіно до Миколи, не побоїшся зими ніколи. До Миколи нема добра ніколи. До Миколи нема зими ніколи. До весняного Миколи не можна купатися, бо з чоловіка верба виросте. На Миколи весняного сади картоплю. На Миколи або ніколи.

Бог прославив святого Миколая великими чудесами як за його життя, так і після смерті. Він увійшов в історію Церкви як великий чудотворець, чия дивовижна допомога рятувала людей від небезпеки. Таким згадується святий Миколай у богослужбових піснях, літаніях, акафістах, стихирах. Слава про святого Миколая була і є так великою, що навіть іновірці просили його заступництва та допомоги.

Як свого особливого небесного заступника закликають святого Миколая на допомогу моряки та рибалки, мандрівники та паломники, в'язні й полонені, судді та нотаріуси, студенти та вчені, купці, пекарі, діти а також дівчата, які хочуть вийти заміж. Просять допомоги у святого Миколая також греки, росіяни, мешканці Москви, Берліна, Антверпії, та міста Барі в Італії.

Цілюще миро, яке виділяють мощі святого Миколая, знаходиться також у римсько-католицькому храмі Св. Миколая у Києві. Привезено його з італійського міста Барі. Разом з миром Отці Домініканці з Барі передали посвідчення (сертифікат) правдивості реліквії. Рідина, яка міститься в ампулі була запечатана у соборі і є “манною”, взятою із гробу, де спочивають мощі святого сповідника Миколая, єпископа Міри. У день храмового свята – 6 грудня 2002 р. (за григоріанським календарем) відбулася урочистість інтронізації (з лат. інтрос – всередину) мощів св. Миколая – поставлення мощів святого на належному місті у храмі, який носить ім’я святого. Вірні вшановують їх молитвами, поцілунками. Інтронізація у святині – це прообраз небесної інтронізації. Святий у небесній славі вихваляє Бога, а ми, вихваляючи святого на землі, прослявляємо Бога, бо це Він вдосконалював чесноти Святого. Вшанування земних мощів виражає нашу християнську віру у воскресіння тіла та нашу любов до Святого.

Інтронізацію здійснив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Микола Етерович у присутності о. Вєслава Стенпеня, вікарія єпископа Києво-Житомирської Дієцезії, о. Петра Дудека ОМІ, настоятеля парафії святого Миколая, о. Яцека Пиля ОМІ, настоятеля Делегатури Місіонерів Облатів Непорочної Марії, римо- і греко-католицьких та православних священників, монахів, монахинь та близько двох тисяч вірних обох обрядів.

З 6 грудня 2002 року, кожної першої неділі місяця, після Служб Божих відбуваються молебні з шануванням мощів святого Миколая.

Молитва до святого отця Миколая

Всеблагий отче Миколаю, великий і предивний чудотворче!

Ти своїми молитвами лікував усяку недугу і болість, Ти своїм заступництвом визволяв від певної смерти, Ти своєю опікою відганяв біду.

Щиро благаю Тебе, скорого потішителя тих, що є в горі і нуждах теперішнього життя: Поспіши й до мене із своєю поміччю, захисти мене й усіх людей від вогню й води, від голоду й пошести, від тяжкої хвороби і несподіваної смерти. Хорони мене через ціле моє життя, а особливо в страшну хвилину переходу з дочасного життя до вічности. Захисти мене тоді щитом Твоєї молитви перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені, щоб я сподобився навіки в небі, разом з Тобою, прославляти й величати Боже милосердя.

Амінь

{module mod_knopka_comments}

 

O seu apoio é importante, independentemente do valor que está disponível a doarimage


88888


 ban23


Читати Українською!

Бібліотека у Португалії

R. Saco 1, 1150-311 Lisboa

85


 

Громадське незалежне
телебачення 
«Тризуб TV»

tryzub tv


 



Книга пам'яті


УГКЦ у Португалії

Розпорядок Богослужінь



Уроки португальської мови


Відеоархів Спілки:

Статистика
Перегляди статей
18664870
Лічильник

Українська рейтингова система