Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції та соціального захисту громадян України, які тимчасово виконували або виконують роботу за кордоном (трудових мігрантів), і членів їх сімей.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції громадян України, які здійснюють оплачувану діяльність

за кордоном (трудових мігрантів) та членів їх сімей.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) зовнішня трудова міграція — переміщення громадян України, пов’язане з перетинанням державного кордону з метою виконання або пошуку роботи відповідно до законодавства держави перебування;

2) держава перебування — іноземна держава, на території якої трудовий мігрант виконував або виконує роботу відповідно до законодавства такої держави;

3) реінтеграція у суспільство — комплекс соціальних, правових, економічних та інших заходів, спрямованих на сприяння адаптації у суспільство трудових мігрантів і членів їх сімей після повернення з держави перебування;

4) трудовий мігрант — громадянин України, який виконував або виконує оплачувану роботу в державі перебування відповідно до законодавства такої держави;

5) члени сім’ї трудового мігранта — особи, які перебувають з трудовим мігрантом у шлюбі, діти та інші особи, що перебувають на його утриманні та є членами сім’ї відповідно до Сімейного кодексу України.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

1. Зовнішня трудова міграція – переміщення громадян України, пов’язане з перетинанням державного кордону України з метою здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування;

4) Трудовий мігрант – громадянин України, який виїжджає за кордон займатися, займається або займався оплачуваною діяльністю в державі перебування.

5) Члени сім'ї трудового мігранта – особи, які перебувають з трудовим мігрантом у шлюбі, або в таких взаєминах, які відповідно до законодавства України можуть бути прирівняні до шлюбу, діти (в тому

числі народжені поза шлюбом) та інші особи, що перебувають на його утриманні та визнаються членами сім’ї відповідно до законодавства України та країни перебування.

6) Сезонна зовнішня трудова міграція – зовнішня трудова міграція, пов’язана з виконанням оплачуваної діяльності, яка за своїм характером залежить від сезонних умов і триває тільки впродовж частини року;

7) Сезонний трудовий мігрант – трудовий мігрант, оплачувана діяльність якого за своїм характером залежить від сезонних умов і триває тільки впродовж частини року.

8) Прикордонна трудова міграція - переміщення громадян України в сусідні до неї держави з метою здійснення оплачуваної діяльності, при умові збереження місця постійного проживання в Україні та повернення туди щодня або принаймні один раз на тиждень.

9) Прикордонний трудовий мігрант – громадянин України, який займається оплачуваною діяльністю у сусідній державі при умові збереження місця постійного проживання в країні походження та повернення туди щодня або принаймні один раз на тиждень;

10) роботодавець (наймач) - юридична або фізична особа, яка надає роботу трудящим-мігрантам на умовах і в порядку, передбачених трудовим договором;

11) умови праці - сукупність факторів трудового процесу в якому здійснюється трудова діяльність людини, що впливають на її здоров'я та працездатність під час праці

12) охорона праці - система забезпечення безпеки життя й здоров'я трудових мігрантів під час трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні, лікувально-профілактичні, реабілітаційні та інші заходи й засоби, установлені відповідно до трудового договору;

Стаття 2. Сфера дії Закону   

1. Дія цього Закону не поширюється на:

громадян України, які шукають притулок чи отримали притулок у державі перебування;

осіб, що отримують освіту, професійну підготовку та підвищують кваліфікацію за кордоном, зокрема в межах освітніх програм;

працівників дипломатичної служби та працівників інших органів державної влади, які працюють у закордонних дипломатичних установах України;

осіб, які відряджені підприємствами, установами та організаціями для виконання роботи в державі перебування.

Стаття 2. Сфера дії Закону  

Стаття 3. Законодавство про зовнішню трудову міграцію

1. Законодавство про зовнішню трудову міграцію складається з Конституції України , цього Закону, інших актів законодавства, що регулюють відносини у сфері зовнішньої трудової міграції, а також міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

2. У разі коли міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Розділ ІІ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ
ЗОВНІШНЬОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

Стаття 4. Засади державної політики у сфері зовнішньої
трудової міграції

1. Державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції базується на принципах забезпечення прав і законних інтересів трудових мігрантів і членів їх сімей та здійснюється на засадах ефективного державного регулювання   процесів зовнішньої трудової міграції.

2. Держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

3. Права трудових мігрантів з неврегульованим статусом в державі перебування, а також члени їх сімей, гарантуються і забезпечуються відповідно до Конституції та законодавства України. Вони мають право на забезпечення основних прав і свобод людини, що гарантуються міжнародними стандартами з прав людини.

Стаття 5. Державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції

1. Державна політика у сфері зовнішньої трудової міграції здійснюється за такими напрямами:

здійснення ефективного державного регулювання зовнішньої трудової міграції;

забезпечення соціального та правового захисту трудових мігрантів і членів їх сімей;

здійснення співробітництва з іноземними державними органами, міжнародними та громадськими об’єднаннями, що заінтересовані у вирішенні питань зовнішньої трудової міграції;

забезпечення продуктивної зайнятості населення та сприяння створенню нових робочих місць на вітчизняному ринку праці;

здійснення заходів щодо запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції;

створення умов для повернення в Україну та реінтеграції у суспільство трудових мігрантів і членів їх сімей;

посилення інституційної спроможності закордонних дипломатичних установ України в частині надання правової, інформаційної та іншої допомоги трудовим мігрантам і членам їх сімей на території держави перебування;

провадження науково-дослідної та інформаційно-роз’яснювальної діяльності у сфері зовнішньої трудової міграції;

удосконалення системи збирання та оброблення статистичної інформації про трудових мігрантів і членів їх сімей, а також моніторингу стану зовнішньої трудової міграції;

сприяння задоволенню національно-культурних та освітніх потреб трудових мігрантів і членів їх сімей;

укладення міжнародних договорів з питань захисту прав трудових мігрантів і членів їх сімей у державі перебування.

Стаття 6. Органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції

1. Формування та реалізацію державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції забезпечують у межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації.

2.Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції.

Стаття 7. Міжнародне співробітництво у сфері
зовнішньої трудової міграції

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах повноважень забезпечують розвиток співробітництва у сфері зовнішньої трудової міграції з органами держави перебування та міжнародними організаціями.

Розділ ІІІ
ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ
ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ І ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ

Розділ ІІІ
ПРАВА ТА СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ
ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ І ЧЛЕНІВ ЇХ СІМЕЙ

Стаття 8. Права трудових мігрантів на належні умови праці, соціальний захист та возз’єднання сім’ї

1. Права трудових мігрантів, зокрема на належні умови праці, винагороду, відпочинок і соціальний захист, регулюються законодавством держави перебування та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Трудові мігранти і члени їх сімей у період трудової діяльності за кордоном мають право брати участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні відповідно до законодавства України.

3. Трудові мігранти мають право на возз’єднання сім’ї відповідно до законодавства.

4. Піклування про дітей трудових мігрантів та інших членів сім’ї, які перебувають на їх утриманні та залишаються на території України, здійснюється відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Стаття 8. Права трудових мігрантів

Трудові мігранти та члени їхніх сімей відповідно до міжнародних договорів і законодавства держави перебування та законодавства України мають право на:
 

      життя, свободу та особисту недоторканність;
 

      укладення шлюбу;
 

     рівність з громадянами держави перебування перед законом і судом;
 

     захист від незаконного втручання в особисте або сімейне життя;
 

      захист від незаконного зазіхання на недоторканність житла;
 

     захист таємниці особистого листування або інших форм зв'язку;
 

     захист честі, гідності та ділової репутації;
 

      захист приватної власності, що належить на законних підставах;
 

     отримання освіти;

       інформацію;
 

     доступ до культурного життя й участь у ньому;

     конституційне право на участь у виборах та     референдумах;
 

     соціальне забезпечення (соціальне страхування);
      отримання безоплатної швидкої (невідкладної) медичної допомоги та іншої медичної допомоги на платній основі;
      на реєстрацію народження дитини в державі перебування.

Стаття 8.1. Забезпечення реалізації трудових та інших прав трудових мігрантів

1.Уряд України зобов’язаний працювати над укладенням двохсторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів про забезпечення трудовим мігрантам умов праці та проживання, не гірших, ніж в Україні чи в країні перебування, соціального захисту, пенсійного забезпечення, недопущення подвійного оподаткування, здобуття освіти та реалізації інших прав передбачених міжнародними договорами,Конституцією України, цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 8.2. Права трудових мігрантів на належні умови праці, соціальний захист та возз’єднання сім’ї

1. Права трудових мігрантів, зокрема на належні умови праці, винагороду, відпочинок і соціальний захист, регулюються законодавством держави перебування та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Трудові мігранти і члени їх сімей у період трудової діяльності за кордоном мають право брати участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні відповідно до законодавства України.

3. Трудові мігранти мають право на возз’єднання сім’ї відповідно до законодавства.

4. Піклування про дітей трудових мігрантів та інших членів сім’ї, які перебувають на їх утриманні та залишаються на території України, здійснюється відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

Стаття 8.3. Забезпечення збереження майнових прав трудових мігрантів

     Виникнення, зміна або припинення майнових прав трудових мігрантів регулюється відповідним законодавством держави реєстрації майнових прав.

Стаття 9. Право трудових мігрантів і членів їх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання

1. Вища, загальна середня та професійно-технічна освіта, здобута трудовими мігрантами і членами їх сімей за кордоном, визнається в Україні відповідно до законодавства.

2. Трудові мігранти і члени їх сімей мають право на підтвердження результатів неформального професійного навчання відповідно до законодавства.

3. Діти трудових мігрантів після повернення в Україну мають право на одержання освіти відповідно до законодавства.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти і науки, забезпечує міжнародне співробітництво з питань освіти, сприяє реалізації конституційного права на обов’язкову загальну середню освіту трудових мігрантів і членів їх сімей.

3. Діти трудових мігрантів мають право на одержання освіти в Україні відповідно до законодавства України.

Стаття 10. Державні гарантії щодо надання соціальних послуг та допомоги трудовим мігрантам

1. Держава гарантує трудовим мігрантам, які перебувають у складних життєвих обставинах, надання соціальних послуг відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”.

2. Закордонні дипломатичні установи України вживають заходів для того, щоб трудові мігранти і члени їх сімей користувалися у повному обсязі правами, наданими їм відповідно до законодавства.

Стаття 11. Діяльність в Україні утворених за кордоном громадських об’єднань трудових мігрантів

1. Громадські об’єднання трудових мігрантів, утворені за кордоном, мають право провадити свою діяльність на території України відповідно до законодавства.

2. Громадські об’єднання трудових мігрантів, утворені за кордоном, можуть здійснювати співробітництво з центральними та місцевими органами виконавчої влади та міжнародними неурядовими організаціями відповідно до законодавства.

Стаття 12. Сприяння задоволенню національно-культурних, духовних і мовних потреб трудових мігрантів

1. Держава сприяє задоволенню національно-культурних, духовних і мовних потреб трудових мігрантів незалежно від держави перебування.

2. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культури та мистецтва, державної мовної політики, забезпечує здійснення заходів, спрямованих на популяризацію культурного надбання українського народу за межами України.

Стаття 12. Сприяння задоволенню національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб трудових мігрантів

2. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері освіти, культури та мистецтва, державної мовної політики, забезпечують здійснення заходів, спрямованих на популяризацію національно-культурного надбання українського народу за межами України.

Стаття 13. Забезпечення права трудових мігрантів і членів їх сімей на інформацію

1. Трудові мігранти і члени їх сімей мають право на отримання від центральних та місцевих органів виконавчої влади, до повноважень яких належать питання трудової міграції, інформації про умови виїзду та працевлаштування за кордоном, ризики потрапляння в ситуації, пов’язані з торгівлею людьми, умови міжнародних договорів України про трудову міграцію та будь-якої іншої інформації, яка підвищує рівень обізнаності громадян щодо питань працевлаштування за кордоном з урахуванням вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Стаття 13. Забезпечення права трудових мігрантів і членів їх сімей на інформацію

1. Трудові мігранти і члени їх сімей мають право на отримання від центральних та місцевих органів виконавчої влади, до повноважень яких належать питання трудової міграції, інформації про умови виїзду та працевлаштування за кордоном, ризики потрапляння в ситуації, пов’язані з торгівлею людьми, умови міжнародних договорів України про трудову міграцію, особливості міграційного законодавства країн-реципієнтів; та будь-якої іншої інформації, яка підвищує рівень обізнаності громадян щодо питань працевлаштування за кордоном з урахуванням вимог Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Стаття 14. Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів після повернення в Україну

1. Держава сприяє реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їх сімей після повернення в Україну шляхом надання соціальних послуг відповідно до Закону України “Про соціальні послуги”.

2. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, відповідальним за реінтеграцію трудових мігрантів, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції.

3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах повноважень сприяють реінтеграції трудових мігрантів, які виявили намір повернутися або повернулися в Україну.

4. Трудовим мігрантам може надаватися інформація про:

можливості та умови працевлаштування в Україні;

загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні;

міжнародні договори України в частині соціального забезпечення;

порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників в Україні;

порядок визнання в Україні документів про освіту, виданих в інших державах дітям трудових мігрантів.

Стаття 14. Реінтеграція в суспільство трудових мігрантів після повернення в Україну

1. Держава сприяє реінтеграції в суспільство трудових мігрантів і членів їх сімей після повернення в Україну шляхом реалізації державної політики у сфері зовнішньої трудової міграції.

3. Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах повноважень сприяють реінтеграції трудових мігрантів, які виявили намір повернутися або повернулися в Україну, шляхом:

• Розробки державної програми сприяння зворотній міграції та реінтеграції трудових мігрантів, що повертаються;
• розробки державної програми залучення інвестицій трудових мігрантів в українську економіку;
• спрощення процедури визнання документів про освіту (нострифікації) та підтвердження професійної кваліфікації, отриманих громадянами України за кордоном

4. Трудовим мігрантам надається центральним та місцевими органами виконавчої влади інформація про:

можливості та умови працевлаштування в Україні;

загальнообов’язкове державне соціальне страхування в Україні;

соціальне та пенсійне забезпечення в Україні;

міжнародні договори України в частині соціального забезпечення;

порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників в Україні;

порядок визнання в Україні документів про освіту та професійну кваліфікацію, виданих в інших державах;

іншу необхідну інформацію відповідно до законодавства України.

Стаття 15. Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування

1. Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування (каліцтво, професійне захворювання або інші ушкодження здоров’я), регулюється законодавством держави перебування та умовами трудового договору.

2. У разі смерті трудового мігранта, що сталася під час провадження ним трудової діяльності на території держави перебування, перевезення в Україну тіла (праху) померлого здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 15. Право трудових мігрантів на відшкодування шкоди, заподіяної під час трудової діяльності в державі перебування

2. У разі смерті трудового мігранта, що сталася під час провадження ним трудової діяльності на території держави перебування, перевезення в Україну тіла (праху) померлого здійснюється відповідно до законодавства дипломатичними або консульськими представництвами України.

Розділ ІV
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРОВАДЖЕННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДЕРЖАВІ ПЕРЕБУВАННЯ

Стаття 16. Працевлаштування трудового мігранта у державі перебування

1. Працевлаштування трудового мігранта у державі перебування може здійснюватися:

органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;

трудовим мігрантом самостійно.

2. Працевлаштування трудового мігранта у державі перебування здійснюється на підставі трудового договору, який регулює трудові відносини між трудовим мігрантом та іноземним роботодавцем, якщо інше не передбачено законодавством.

3. Трудовому мігранту перед виїздом до держави перебування видається трудовий договір стороною, що сприяє працевлаштуванню трудового мігранта.

Трудовий договір укладається державною мовою в Україні та однією чи більше мовами, що використовуються в державі перебування, і містить зобов’язання‚ які бере на себе іноземний роботодавець, зокрема щодо:

умов праці (в тому числі щодо безпечних та нешкідливих умов праці), її оплати (у тому числі щодо розміру гарантованої заробітної плати);

відрахувань із заробітної плати, тривалості робочого часу та часу відпочинку, строку дії трудового договору та умов його розірвання;

надання соціальної та медичної допомоги, здійснення соціального страхування;

відшкодування шкоди‚ заподіяної здоров’ю у разі нещасного випадку на виробництві або тимчасової непрацездатності;

репатріації трудового мігранта.

Стаття 16. Працевлаштування трудового мігранта у державі перебування

1. Працевлаштування трудового мігранта у державі перебування може здійснюватися:

органами виконавчої влади відповідно до укладених міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

суб’єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном на підставі ліцензії, виданої відповідно до закону;

трудовим мігрантом самостійно.

1. Працевлаштування трудового мігранта у державі перебування здійснюється на підставі трудового договору, укладеного між трудовим мігрантом та іноземним роботодавцем згідно законодавства держави перебування.

3. Соціальне страхування та пенсійне забезпечення трудових мігрантів в Україні здійснюється на підставі укладених відповідних договорів (угод) в частині соціального та пенсійного забезпечення сторонами яких є Україна та країна перебування трудового мігранта

Стаття 17. Поширення інформації про особливості працевлаштування за кордоном і пов’язані з цим ризики

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади у межах повноважень здійснюють заходи щодо поширення інформації про особливості працевлаштування за кордоном, зокрема про умови виїзду та повернення в Україну, ризики потрапляння в ситуації, пов’язані з торгівлею людьми, надають роз’яснення щодо норм міжнародних договорів України про трудову міграцію, а також щодо правових, етнічних, культурних і релігійних особливостей держави перебування.

Стаття 18. Обмін з державами перебування інформацією з питань зовнішньої трудової міграції

1. Центральні органи виконавчої влади у межах повноважень здійснюють з державами перебування обмін інформацією з питань зовнішньої трудової міграції, зокрема про:

вимоги законодавства у сфері трудової міграції;

обсяг, напрями та динаміку трудової міграції громадян України;

стан ринку праці;

зразки паспортного документа, виданого уповноваженими державними органами України чи іншої держави, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред’явника, дає право на в’їзд або виїзд з держави і визнаний Україною, та документів, які надають право на провадження трудової діяльності в державі перебування;

виявлені канали незаконної зовнішньої трудової міграції та торгівлі людьми.

Стаття 19. Переказ коштів трудових мігрантів

1. Переказ коштів трудових мігрантів здійснюється відповідно до законодавства України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

2. Держава сприяє створенню умов для переказу трудовими мігрантами коштів в Україну.

Стаття 19. Переказ коштів трудових мігрантів

2. Держава сприяє створенню пільгових умов для переказу трудовими мігрантами коштів в Україну.

Стаття 20. Обов’язок трудових мігрантів і членів їх сімей із сплати податків і зборів в Україні

1. Трудові мігранти сплачують податки та збори відповідно до податкового законодавства України.

Стаття 20. Обов’язок трудових мігрантів і членів їх сімей із сплати податків і зборів

1.  Трудові мігранти сплачують податки та збори відповідно до податкового законодавства держави перебування.

1. Уникнення подвійного оподаткування доходів трудових мігрантів забезпечується відповідним центральним органом виконавчої влади

Розділ V
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
ЗА ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО
ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ

Стаття 21. Запобігання незаконній трудовій міграції та торгівлі людьми

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади, Служба безпеки України вживають у межах повноважень усіх можливих заходів для запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції та торгівлі людьми.

2. Посадові особи центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у разі порушення вимог цього Закону несуть відповідальність згідно із законами України.

3. Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, засоби масової інформації, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють недостовірну інформацію, пов’язану із зовнішньою трудовою міграцією, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 21. Запобігання незаконній трудовій міграції та торгівлі людьми

1. Центральні та місцеві органи виконавчої влади,   вживають у межах повноважень усіх можливих заходів для запобігання незаконній зовнішній трудовій міграції та торгівлі людьми.

1. Суб’єкти господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні на роботу за кордоном, засоби масової інформації, інші підприємства, установи та організації або фізичні особи, які поширюють завідомо недостовірну інформацію, пов’язану із зовнішньою трудовою міграцією, що може спричинити негативні наслідки, несуть відповідальність згідно із законом.

РОЗДІЛ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

РОЗДІЛ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:

• привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
• забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.