Різдвяне послання «Urbi et Orbi» (місту Риму та світові) Вселенського Архиєрея Бенедикта XVI (25 грудня 2011)

Дорогі брати й сестри з Риму та всього світу!

Христос народився для нас! Слава Богу на висотах та мир на землі людям, яких Він любить. Нехай же до всіх дійде відлуння Вифлеємської благовісті, яку Католицька Церква звіщає на всіх континентах, долаючи будь-які національні, мовні та культурні кордони. Син Пречистої Діви Марії народився для всіх, Він – Спаситель усіх.

Саме так Його призиває давній літургійний антифон: «Еммануїле, наш царю та законодавче, надія та спасіння народів: прийди спасти нас, Господи, наш Боже». Veni ad salvandum nos! Прийди спасти нас!. Це – волання людини кожного часу, яка відчуває, що не спроможна сама подолати труднощі і небезпеки. Вона потребує вкласти свою руку в руку більшу та сильнішу, руку, яка з висот простягається до неї. Дорогі брати й сестри, ця рука – це Христос, що народився у Вифлеємі з Пречистої Діви Марії. Він – рука, яку Бог простягнув людству, щоб допомогти йому вийти з рухомих пісків гріха та поставити його на ноги на скелі, на міцній скелі Своєї Істини та Своєї Любові.

Так, саме це означає ім’я цієї Дитини, ім’я, яке згідно з Божою волею, Йому дали Марія та Йосиф: Він називається Ісус, що значить «Спаситель» (пор. Мт 1,21; Лк 1,31). Він був посланий Богом Отцем, щоб спасти нас, передусім, від глибокого зла, вкоріненого в людині та історії: від того зла, яким є відокремлення від Бога, самовпевнена гордість чинити по-своєму, ставати до змагання з Богом та займати Його місце, вирішувати, що є добром, а що – злом, бути паном життя і смерті (пор. Бт 3,1-7). Ось це – велике зло, великий гріх, від якого ми, люди, не можемо спастися, якщо не ввіримося Божій допомозі, якщо не взиватимемо до Нього: «Veni ad salvandum nos! – Прийди спасти нас!».

Сам факт підносити до Небес це прохання вже ставить нас у належні умови, ставить нас перед правдою про себе самих: у дійсності, ми є тими, що ввізвали до Бога та були спасенні. Бог – Спаситель, а ми є тими, що перебувають у небезпеці. Він – лікар, а ми – недужі. Визнати це є першим кроком до спасіння, до виходу з лабіринту, в якому ми самі себе закриваємо нашою гордістю. Піднести очі до Неба, простягнути руки та просити допомоги – це шлях до виходу, за умови, що є Хтось, Хто вислуховує та може прийти нам на допомогу.

Ісус Христос є доказом того, що Бог вислухав наші волання. І не лише це! Бог має до нас таку велику любов, що не міг залишатися Сам у Собі, що вийшов із Себе Самого та увійшов в нас, розділяючи до кінця нашу людську природу. Відповідь, яку Бог дав в Ісусі на волання людини безмежно перевищує наші сподівання, доходячи до такої солідарності, яка не може бути просто людською, але – Божою. Тільки Бог, Який є любов’ю, і любов, яка є Богом, могла обрати спасти нас цим шляхом, який, напевно, є довшим, але таким, який шанує істину про Нього і про нас: шлях примирення, діалогу, співпраці.

Ось чому, дорогі брати й сестри з Риму та всього світу, під час Різдва 2011 року звернімось до Вифлеємського Дитяти, до Сина Пречистої Діви Марії, і скажімо: «Прийди спасти нас!» Повторюймо це, духовно єднаючись з багатьма людьми, які переживають особливо складні ситуації, стаючи голосом тих, які позбавлені голосу.

Разом просімо Божої допомоги народам Африканського Рогу, які страждають від голоду та нестачі продовольства, іноді загострених також постійним станом невпевненості. Нехай же не забракне допомоги міжнародної спільноти численним біженцям, що походять з цього регіону, гідність яких зазнає важких випробувань.

Нехай Господь дасть утішення народам Південного Сходу Азії, особливо – Таїланду й Філіппін, які досі зазнають серйозних труднощів з причин нещодавніх повеней.

Нехай же Господь допоможе людству, зраненому багатьма конфліктами, які ще й сьогодні скривавлюють планету. Нехай Він, що є Князем Миру, дарує мир та стабільність Землі, яку Він обрав, щоб прийти у світ, заохочуючи відновлення діалогу між ізраїльтянами та палестинцями. Нехай же вчинить так, щоб припинилося насильство у Сирії, де вже пролилося багато крові. Нехай посприяє повному примиренню та стабільності в Іраку та Афганістані. Нехай же дарує всім складовим частинам суспільства північноафриканських та близькосхідних країн оновлені сили для будування спільного блага.

Нехай же народження Спасителя підтримає перспективи діалогу та співпраці для пошуку погоджених розв’язок у М’янмі. Нехай Різдво Відкупителя забезпечить політичну стабільність країн африканського регіону Великих Озер та супроводжує зобов’язання мешканців Південного Судану для забезпечення прав усіх громадян.

Дорогі брати й сестри, звернімо погляд до Вифлеємської Яскині: Дитятко, яке споглядаємо, є нашим спасінням! Воно принесло у світ всеохоплююче послання примирення і миру! Відкриймо Йому наші серця, приймімо Його у наше життя. З довірою та надією повторюймо: “Veni ad salvandum nos!”

(переклад української редакції Радіо Ватикану)