Президентські парадигми

«…збереження довкілля та забезпечення гармонії між людиною і природою є більш значущим, аніж отримання прибутку»,… «не все вимірюється рівнем матеріального споживання. Життя має й інші аксіологічні грані. Формування світоглядноціннісної парадигми гуманітарного розвитку зачіпає глибини людської психології».

Президент України В. Янукович написав Посланіє до Верховної Ради, і якось воно «не зачепило» депутатів. ВФЯ не зачитав з папірця основні тези, не сталося обговорення об’ємного документу. Більше того, не видно особливого бажання депутатів слухати Посланіє. В ЗМІ, І-мережі трапляються, в основному, іронічні  репліки стосовно змісту Посланія, переобтяженого «парадигмами», які важко утямити переважній більшості населення, включаючи депутатів.

Натрапивши на одну з таких реплік про формування гуманітарного розвитку України, звернувся до Посланія. Звичайно, 564 сторінки в «проффесорському» стилі подужати заради просто цікавості то не є  проста задача. Обмежився розділом про «формування ціннісної парадигми гуманітарного розвитку», що безпосередньо впливає на збереження і розвиток українських гуманітарних цінностей серед закордонного українства. Зізнаюсь, що доводилося зазирати до Вікіпедії. Зарані прошу вибачення за інколи важкий стиль, але доводиться цитувати документ.

Якщо виходити з того, що гуманітарний розвиток України - це розвиток загальнолюдських і українських гуманітарних цінностей, їх гармонійне поєднання, то в перечитаному розділі щодо українських цінностей - не густо.

Президент визнає, що "...в українському суспільстві процес утвердження цілісної національної ідентичності поки що далекий від завершення. Неусталеність загальнонаціональної ціннісної матриці лише сприяє популярності світоглядних принципів, привнесених ззовні не кращими зразками продукції, створеної глобальною індустрією масової культури та спрямованої на підтримку споживацького світогляду".  Виходить, що ніяк не складається загальнонаціональна ціннісна матриця через негативний вплив якоїсь «розмитої» матриці …"привнесених ззовні не кращих продуктів масової культури". І що то за «глобальна індустрія масової культури», якій держава не годна зарадити?! І чи тільки ззовні всупереч зусиллям Президента і державної адміністрації привноситься та зловредна «масова культура». До якої матриці належить  міністр Табачник. Треба ще увести поняття антиукраїнської матриці, до якої, очевидно, найбільше пасує президентський опричник.  І як так сталося , що відстань до «утвердження цілісної національної ідентичності» сьогодні набагато більша, аніж будь-коли за останні 20 років.?!

Формулюється стратегічна мета – «формування ціннісних засад суспільного буття, без якого українська нація не має шансів на успішний поступ». Для формування засад-парадигм потрібні «консолідація зусиль … влади та … громадянського суспільства», причому «важливим є конституювання масштабного (стратегічного) мислення, тобто мислення, здатного співвідносити теперішнє з майбутнім…». Якби ще розказали, що таке «конституювавння мислення»? Можливо, для  мислення треба увести закон чи статтю Конституції.

Президент дуже заклопотаний проблемою «дбайливого відношення до власної національної спадщини». Це, виявляється … ??? – незахаращені сміттям степи і ліси, чисті поля і луки. При цьому руйнацію чистого довкілля «пропонує ідеологія споживацтва ???, превалювання якої призвело до катастрофічного погіршення природного середовища в Україні». Щоб зарадити такому лихові Президент закликає до… «інкорпорування екологічних цінностей у процес реалізації державної політики».

Отож таблички «Не смітити», «Дякуємо за чисті узбіччя» тощо наразі покликані  не  тільки доводити до людей закладений в них сенс, а ще й бути  знаряддям … «екологізації світогляду, спрямованої на переосмислення людською спільнотою свого ставлення до природного середовища та життєвого простору».

Президент доносить «глибоку» думку, що … «збереження довкілля та забезпечення гармонії між людиною і природою є більш значущим, аніж отримання прибутку», і… «не все вимірюється рівнем матеріального споживання. Життя має й інші аксіологічні грані. Формування світоглядноціннісної парадигми гуманітарного розвитку зачіпає глибини людської психології». Президента непокоїть, що "... прагнення до накопичення матеріальних благ, по суті, перетворюється на визначальне кредо буття сучасної людини, витісняючи на периферію традиційні чесноти".

Можливо, краєвид Межигір’я, чи байкарі з президентської контори навіяли ВФЯ «парадигми, аксіологічні грані», схожі на «овечу шкуру» з відомої байки.

Які ж аксіологічні грані відображає постійне зменшення матеріального споживання більшості населення, масовий виїзд українців на заробітки за кордон, безправне становище заробітчан, особливо в Росії, жалюгідне животіння пенсіонерів на пенсію 1000 гривень, жахливий стан медичного обслуговування, криміналізація суспільного життя, пристосуванство і безкарність бюрократичного апарату і силових структур?!

І поряд з цим нестримне збагачення за рахунок суспільства Сім’ї і купки наближених кланів, вельми показова життєдіяльність молодого стоматолога Сашка Януковича, який водночас став мільйонером чи мільярдером (цікаво, чи за рахунок числа клієнтів, чи за рахунок ціни на послуги)?! Які асоціації на цьому тлі можуть викликати парадигми Президента, що «збереження довкілля та забезпечення гармонії між людиною і природою є більш значущим, аніж отримання прибутку».

Які глибини людської психології зачіпає ущербність українського гуманітарного простору, який впорядковують табачники, колесніченки, ківалови!!! Під які парадигми, аксіологічні грані підігнати патологічний страх перед політичним опонентом малоосвіченої людини, що опинилася при владі по причині незрілості громадянського суспільства в країні, і створила ситуацію, заручником якої стала вся Україна.

Щоб трохи розвіяти туман «парадигм» - прості як граблі висновки: дотримування здорового способу життя, заняття фізкультурою і спортом, правильне і раціональне харчування, стимулювання розвитку екологічної освіти, збереження зелених насаджень і т. ін.

Тож  «парадигми, аксіологічні грані» гуманітарного розвитку зводяться до того, що чисте повітря то краще , чим сморід, що чисті узбіччя то краще, аніж засмічені і т. ін. Невже Президент писав Посланіє в розрахунку на те, що депутати ретельно його вивчатимуть, обговорюватимуть, щоб погодитись чи не погодитись з тим, що чисте довкілля то добре, і намагання отримувати прибуток, множити матеріальні статки тільки заважає важливій екологічній місії. Скільки часу треба, щоб осягнути всю глибину парадигм президентського Посланія. Скільки нулів від коми у дробу, де в чисельнику - реальне здійснення і сприйняття населенням парадигм про боротьбу за чисте довкілля при порожніх гаманцях чи за межами цього самого довкілля, а в знаменнику - віртуальний об’єм віртуальної реалізації парадигм і аксіологічних граней.

А, може, це є стратегічний задум. Хай депутати вовтузяться з Посланієм, Президент очікуватиме, буде огинатися з виступом, якого і не хочуть чути. Час іде, а вибори наближаються. Скаже, я ж хотів, старався, а ви виявилися неконструктивними партнерами, не захотіли осягнути всю глибину парадигм і аксіологічних граней.

Дай, Боже, переобратися, а там знову напишемо парадигми, можливо, про чистоту душевних помислів, відкриємо нові аксіологічні грані гуманітарних цінностей … у вигляді милих серцю пісеньок порно-шансоньє -- народного артиста України …

Отакі президентські грані!

Семен Погорілий

Москва

15 липня 2013 р.

{module mod_knopka_comments}