Несемось

Несемось… Саме цим словом можна охарактеризувати події останніх тижнів в українській владі, коли новин щодня відбувається настільки багато, що майже ніхто не в стані їх встигнути проаналізувати. Цілий калейдоскоп подій, в якому картинки змінюються щохвилини.

Тільки за останні 10 днів: порушене в перші ж дві години «всеосяжне перемир’я»; призначення «нових облич» – Кравчука та Фокіна; повернення люстрованого антимайданівця Татарова в Офіс Президента; призначення Піскуна в Генеральну прокуратуру; разюче падіння економіки в країні; рекорд захворюваності на коронавірус; протистояння між суддівською мафією та НАБУ; кримінальні справи ФБР проти Коломойського щодо вкрадених в українців мільярдів коштів та визнання американськими спецслужбами російського сліду у «плівках Деркача».

А ще продовження судів над ветеранами, волонтерами, громадськими активістами та опозиційними політиками, про які, нажаль, багато хто вже забув.

Бо в цьому калейдоскопі одна подія настільки стрімко нашаровується на іншу, що суспільство просто не встигає гідно відреагувати. Але висновки з цього ми зобов’язані зробити. Бо влада майже щодня демонструє, що для неї «дна не існує», а тому «пробивати» їй нема чого.

Несемось…

Головним антирекордом другого Уряду Зеленського за останні тижні стало падіння ВВП на 14%. Прихід до влади Зеленського коштує вже українській економіці так само, як і російська окупація Донбасу. Поки що так само, але вартість збитків від його влади продовжує зростати щодня.

І падіння ВВП почалося до епідемії та до оголошення карантинних заходів – в четвертому кварталі 2019 року.

А всім, хто розповідає, що Зеленському просто не пощастило, я хочу нагадати, що коли обралася постмайданівська влада, то бюджет був взагалі порожнім, на Донбасі точилися активні бойові дії, армії фактично не існувало, міжнародні партнери були «стурбовані», а попередні борги так само необхідно було віддавати.

І навіть в цій ситуації українській владі вдалося не тільки припинити падіння економіки, а й з часом отримати її системне зростання.

Несемось…

Історія про коронавірус в Україні – це велика корупційна трагікомедія. І річ не тільки в тім, що з державного фонду боротьби з COVID-19 куплено цілих 0 апаратів ШВЛ, а гроші витрачалися на статті, які взагалі ніяк не пов’язані з медициною – на правоохоронні органи та дороги.

В цьому серіалі влада залякала населення, заборонила працювати бізнесу, але при цьому закрила очі на ресторан «Велюр» та великі супермаркети. Зеленський і вище керівництво держави ходило по ресторанам і без масок, а при цьому цілі загони поліції проганяли людей з пляжу.

Про фінал казати ще рано, але наступна серія буде трагічнішою.

Обґрунтуванням введення карантинних заходів було:

- підготовка медичних закладів до епідемії (відтермінувати спалах, щоб встигнути закупити необхідне обладнання та забезпечити лікарні);

- перепрофілювати за потреби медичні заклади та навчити необхідних спеціалістів;

- виявити та локалізувати осередки та джерела проникнення інфекції.

Тобто тоді вирішили зупинити економіку, щоб підготуватися до сплеску захворюваності та врятувати якомога більше життів. Але нічого з переліченого вище не зробили.

І Зеленський назвав себе «майстром спорту з боротьби з повідом», але всі його дії більше схожі на хаотичні конвульсії з періодичним збудженням у межах ліжка.

За декілька місяців було знищено весь запас міцності економіки, закладений попередньою владою, але лікарні так і не забезпечили найнеобхіднішим – набагато більше лягло на плечі волонтерів. На додаток, прикриваючись епідемією, були закриті й інші, непрофільні лікарні та профілактичні заклади.

Фахівці прогнозують восени ще більше зростання захворюваності на коронавірус, а вже зараз статистика б’є всі негативні рекорди. І Україна знову не готова – забезпечення медичної сфери тепер гірше за весну 2019, а запас економіки вже з’їдений.

Боротьбу з епідемією перетворили на комедію, карантинні заходи - на фарс, а "коронавірусний" фонд - на годівничку для корупціонерів.

Від початку епідемії на коронавірус вже захворіло до 10 000 медпрацівників. З областей надходить тривожна інформація про те, що лікарям не виплачують обіцяні надбавки або затримують їх, а медичні заклади й досі повністю не забезпечені всім необхідним для боротьби з COVID-19.

З іншого боку, впродовж усього карантину волонтери допомагають медичним установам з усієї України. Складні часи демонструють справжнє обличчя людини – хто краде, а хто витрачає власні заощадження і демонструє любов до України до глибини власної кишені.

Несемось…

Про «нові обличчя» політиків, призначених Зеленським в ТКГ в Мінську, я вперше почув на уроках історії в університеті, бо коли вони були вже при владі – мені було лише 6 років.

І такі призначення нагадують трагікомедію з елементами геронтології та зомбі-апокаліпсису. В якому над українським суспільством ставлять експеримент: чи зможуть поза-поза-позаминулі обличчя, яким далеко за 80 років, привнести нову якість політики? Але під цим експериментом прихований відвертий реванш, бо Фокін і Кравчук – це про радянську Україну, а зовсім не про Незалежну.

Вже не ховаючись, «слуги» заявляють, що після місцевих виборів будуть співпрацювати з ОПЗЖ. Тож українцям варто зрозуміти, що обираючи «слуг» вони насправді голосуватимуть за проросійський проект Медведчука. За тих, хто буде підносити в місцевих радах патрони сепаратистам.

«Слуги» за рік не спромоглися ні визначитися з власною ідеологією, ні розбудувати політичну силу, ні сформувати партійні осередки та знайти гідних кандидатів для місцевих виборів. Натомість вони продовжують працювати за бізнес-моделлю «95-кварталу». Продають те, що хочуть люди. І місця у списках так само продаються через надання франшиз регіональним князькам.

Всі щасливі, а керівництво партії заробило грошей.

Але ця історія не про державу та виклики, які стоять перед українцями. Всі плани влади обмежуються кількома місяцями – далі там ніхто не думає.

Що буде робити Зеленський, коли у східних областях сформовані більшості зі «слуг» та ОПЗЖ у місцевих радах почнуть приймати сепаратистські рішення? Знову записувати відосики і читати мантру про «яка різниця»?

Під час дебатів рік тому на стадіоні Зеленський емоційно питав: «Чому не сидить Медведчук?». Зеленського обрали президентом і кум Путіна справді сів... у депутатське крісло. І не сам, а завів цілу проросійську фракцію у Верховну Раду.

За цей рік у Верховній Раді депутати фракції «Слуга Народу» часто голосували у ключових питаннях разом з ОПЗЖ, наприклад, за призначення міністра охорони здоров’я Степанова, за призначення Генпрокурора та за Виборчий Кодекс. Сьогодні Медведчук відпочиває в окупованому Криму і жодних заяв ні від Зеленського, ні від правоохоронних органів не чутно.

Пам’ятаєте, як минулу владу звинувачували в тому, що Медведчук не сидить? Так ось саме тоді останній не смів і подумати, щоб балотуватися у Верховну Раду. Саме тоді на нього Генеральним прокурором була ініційована кримінальна справа за сепаратизм. Але з приходом Зеленського ця справа була закрита, а Медведчук повернувся у велику політику.

І, наостанок, про гроші.

Колишні власники ПриватБанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов через філію банку на Кіпрі змогли вивести 5,5 млрд. доларів вкладень українських громадян. Якщо цю суму поділити на кількість працюючих українців то отримаємо, що з кишені кожного з нас вкрали приблизно 9600 гривень. І це тільки на одній викритій схемі, а ще було «Центренерго» та «Укрнафта». І ще є з півдесятка подібних олігархів, з якими Зеленський дружить, а тому мовчить. Тому й довелося владі тоді терміново націоналізовувати Приватбанк, щоб зупинити подальше розкрадання грошей українців. Правоохоронці США понад рік відстежували ці кошти, які були відправлені в США для купівлі об’єктів нерухомості, в тому числі чотирьох хмарочосів у центрі Клівленда.

У пограбуванні українців винен і пан Зеленський – протягом 2012-2016 років 41 млн. доларів вкладників ПриватБанку вивели через рахунки студії «Квартал 95». Саме тому відсутня його реакція на розслідування ФБР. Хоча, якби він мислив державницькими інтересами, то вимагав би невідкладного співробітництва із США щодо розслідування справи Коломойського. А результатом такої співпраці було б повернення в Україну незаконно виведених з ПриватБанку грошей українських громадян. Але шостий президент мовчить, а тому українці власних грошей назад не отримають.

Замість епілогу.

В суспільстві давно вже популярний анекдот: «Зеленський вийшов з літака, який обіцяв продати, сів в кортеж, який обіцяв відмінити і поїхав на державну дачу, яку обіцяв віддати дітям.»

І вже для всіх є очевидним, що більше року тому українців нахабно обдурили – тут обговорювати нема чого. Але досі залишається відкритим питання: чи визнають це самі українці та чи зможуть виправити власну помилку?

Ігор Артюшенко

UkrNationalism