Московити і воєнні злочини

Щоденні вбивства, включно з убивством санітарних військовиків, російськими снайперами та іншими бандитами на сході України, не вміщуються у голові нормальної людини. Найдовша війна в Європі від ХІХ ст., яку провадить Росія проти України та її брутальність і безпринципність стане зрозумілою, коли ближче приглянутись до того, як московити поводилися у деяких, надважливих для них, війнах.

Щоб мати кращу уяву, то почнемо з дуже суттєвого для Московського царства нападу та зруйнування Новгородської республіки 1471 р. Російський історик Карамзін про зруйнування цієї слов’янської землі 1471 р. пише (термінологія дотримана згідно з істориком): «Почалося страшне спустошення. З одного боку, московський воєвода Холмський і рать великокняжа, з іншого, псковитяни, вступивши в землю Новгородську, винищували все вогнем і мечем. Дим, полум’я, криваві ріки, стогін і крик від сходу до заходу неслися до берегів озера Ільмень. Московитяни виявляли оскаженіння неописане: новгородці зрадники видавалися їм гірше татар. Не було пощади ані бідним хліборобам, ані жінкам. Із жорстокосердістю, притаманною тодішнім часам, воєвода Холмський, захопивши бранців-новгородців, наказав відрізати їм носи й губи й послати їх, скалічених, до Новгорода».

Це був перший всесвітньовідомий прояв садистської поведінки Московської держави по відношенню до своїх сусідів, здійснений з метою поширення своїх володінь. Другий, який став відомим усій Європі, здійснив за дорученням московського царя Петра І Меньшиков у Батурині початком листопада 1708 р. Як писала французька газета: «Вся Україна купається в крові. Меншиков показує жахи московського варварства». Жертвами різанини в Батурині стали близько 15 тисяч людей – московська орда не зглянулася ані над старими, ані над жінками, ані над дітьми. Козаків четвертували, голови відтинали і потім показували по інших українських містах, проводячи криваву експедицію по Україні вбиванням населення на спалюванням і плюндруванням сіл і міст.

Московське князівство, завдяки нечуваному звірству та масакрам при завойовуванні чужих територій, переросло спочатку в державу, а потім в імперію і змінило назву на Росію 1721 р. Після Петра І не менш жорстоко й по звірячому вже Росія захоплювала чужі території і за Катерини ІІ, яка наказала зруйнувати січ 1775 р., після того, як козаки допомогли Російській імперії перемогти у російсько-турецькій війні (1768-74). З того часу і по сьогоднішній день брутальність московських завойовників не припиняється не тільки щодо України, але вона поширилася ще й на Азію, Африку, Америку.

Якщо минулі імперії московитів хоч формально визнавали міжнародне право та дотримувалися якийсь час угод, то путінська конституція повідомляє, що Росія не буде визнавати міжнародні суди, угоди, домовленості. А голова Думи РФ Володін загрозив, що будуть за законом РФ судити будь-кого, хто наважиться сказати, що Крим належить до України. Отже Російська імперія залишається нахабною, ненадійною, небезпечною, агресивною і хаотичною.

Одиноке, чим Російська імперія керувалася і керується, це сила, підкуп, нелюдська жорстокість до поневолених народів, з обов’язковою русифікацією. А та, в свою чергу, стала «доказом» здобутків «русского народу». Тому й не дивно, що вже шість років московити провадять війну проти України, яку вони офіційно визнали державою, але їхній обнулений президент заперечує її існування, її мову, її право на вільний від імперії розвиток. Згідно з останніми «одкровеннями» Путіна, Росія ще «не сформована», бо від неї «забрали багато російських територій», а тими «територіями» російський президент вважає територію СССР – бо ж саме на тій території звучала безмежна російська мова, що й є для Кремля «доказом» власності московитів.

Коли б таке твердила будь-яка людина у світі про англійську, німецьку, іспанську, французьку, чи якусь іншу мову, то її б запроторили до психіатрії, бо ж це відверте божевілля. В Росії таку людину обирають вічним президентом і «схвалюють» її конституцію, яка виключає неоімперію із спільноти цивілізованих народів.

Тому, в жодному разі, не можна йти на поступки при будь-яких переговорах з московитами – чи в Мінську, чи деінде, бо підписані домовленості путінська конституція може не визнати вже наступної години після підписання (незважаючи на те, що Будапештський меморандум визнавався навіть Путіним кілька років). Зрештою, при ухваленій путінській конституції нема сенсу взагалі домовлятися, бо угоди з московитами вже німецький Рейхсканцлер Бісмарк оцінив, мовляв, «вони не варті ціни паперу, на якому написані». Тобто, угоди з московитами нічого не варті – так було у середньовіччі, у ХІХ ст., так є й зараз. Будапештський меморандум був лише випробуванням і шкода, що після його порушення Україна не вимагала дотримання Меморандуму усіма підписантами і не заявила про відкликання свого підпису про відмову від атомної зброї.

Може в Офісі президента звернуть увагу на те, що інтенсивні атаки кровожерних наставників Москви на російсько-українському фронті пов’язані з пожвавленими нападами на українську мову, на закон про її використання, який чимось не влаштовує Разумкова та Корнієнка. Та і кум Путіна Медведчук вирішив провести повторний суд над поетом Василем Стусом. Дуже можливо, що вважає ситуацію близькою до часів, коли він був призначеним «захисником» поета і погоджувався з обвинуваченнями, але не намагався захистити підсудного.

Українофоби зараз вже не вбивають людей на вулиці за українське мовлення, але лізуть до ВР України, а це повинно стати неможливим, бо ж хижак лише чекає, щоб хтось запросив «рятівників» імперської мови в Україну. Недотримання угод, домовленостей, порушення встановлених міжнародних законів, порушення моралі й воєнної етики стало щоденним заняттям російських бойовиків на російсько-українському фронті. 13 липня російські окупаційні війська вчинили воєнний злочин навмисним вбивством українського військового медика, який, згідно з домовленостями, йшов забрати тіло загиблого, з дотриманням усіх норм і візуальними знаками, які вказували, що це медик, а не солдат. Цей вчинок знову нагадує московську поведінку вбивати – Новгород, Батурин, Голодомор, Катинь.

Найновіші вісті лише підтверджують те, що у Москві мало що змінилося від часів, коли Московське князівство формувалося з допомогою Орди.

Для України, яка вже понад 350 років відчуває на собі наслідки поведінки Московії, сформованої Золотою Ордою не тільки як князівство, але й імперія, просякнута підступністю, лицемірством, підкупом, які демонструє і «спадкоємець» московських князів на кремлівському троні, важливо пам’ятати, з ким має до діла і відповідно діяти.

UkrNationalism