Концерт Народного артиста України Павла Дворського з синами

Дорогі українці!!! 
Хто з нас не мріє знову опинитися у батьківськім домі, у тій умовній «Смерековій хаті», про яку співає нам Павло Дворський…Це не просто пісня—-це той золотий ключик до пам’яті, що відчиняє двері нашого дитинства, сповненого тепла й затишку, нашої щасливої юності і нашої зрілості, повної туги за рідною землею. Вона звучить, як шепіт вітру в смерекових верхівках, як запах свіжоспеченого хліба з материнської печі, як голос предків, що кличе з глибини серця.
У кожному слові – криниця світлих спогадів: батьківський поріг, що бачив наші перші кроки, і вікно, крізь яке в дитинстві світилися зорі, мов добрі очі Бога.
Для нас— тих, хто живе на чужині, ця пісня болісно ніжна. Вона наче розгортає в душі білу вишивану скатертину, на яку лягають і спогади про дитинство, і туга за втраченим, і водночас світла надія: хата чекає, хата стоїть. Вона, мов фортеця духу, збудована не лише з дерева й каменю, а з любові батьків, з пісень, що лунали вечорами, з праці рук, обпалених сонцем.
Ця пісня нагадує: куди б не занесла нас доля, ми завжди маємо корінь. І той корінь проріс крізь серце смерековою стріхою, крізь час і простір. «Смерекова хата» – це жива ікона нашого роду. Вона світиться, немов вогник у темряві вигнання, і кличе додому.
Слухаючи її, ми відчуваємо: туга – це не лише біль, а й сила, що тримає нас із рідною землею. І надія – це не лише мрія, а й певність, що одного дня двері «Смерекової хати» відчиняться, і ми повернемось під її гостинний дах, аби знову стати частиною вічної пісні України.
Давайте заспіваємо її разом!!!