Будьте обачні та обережні!!! Українських дітей навіть за кордоном переслідує русскій мір, який їх вигнав з їхніх домівок

Не варто легковажити совковими організаціями, які за кордоном вигадували історії про «жертв Данбасса» і «нацистів з Галичини», а тепер «постять» у соціальних мережах котиків і віршики про мир. Нерідко, з прапорцями України.
Їх немало і вони активні.
Серед них є багато опортуністів, які немаючи визначеної національної самоідентифікації, постійно шукають нового платоспроможного господаря. Та є й такі, що проживаючи в країнах НАТО, щиро ненавидить все, що є поза концепцією русского мира.
Для українця, який навіть мінімально знає свою історію і сьогоднішні реалії в Україні, такі особи викликають природню відразу. Ні, не за зовнішнім виглядом але за їхніми світоглядними цінностями і шкодою, яку вони завдавали і продовжують завдавати українцям. Об’єктом їхньої уваги є українські громади.
Для перших (грантоїдів), бо особливо зараз виділяються значні кошти на інтеграцію українських переселенців. Для других, бо виконують план путіна з геноциду укранців. І ті, і інші завдають велику шкоду українцям і українській державі.
Перші, відтягують ресурси з цілей, які дійсно потрібні для збереження українського генофонду. Їхні проекти носять асиміляційний, чи ще гірше, русифікаційний характери: «Ми внє политики. Другі, займаються дезінформацією під виглядом невинних російських або російськомовних жертв укранського націоналізму.
Існує цілком обґрунтована ідея, що для зменшення ефекту русского мира на українців, потрібно більше просувати все українське, але чи насправді це так просто застосовувати у країнах ЄС?
У Західних країнах ЄС, після Другої світової війни, не було сильних структур української діаспори. В першу чергу, через політику цих країн, які бажали тримати нейтралітет по відношенню до агресивного СРСР.
Нова трудова українська міграція після 90-х, вже не мала потреби боротися за відновлення незалежності і мала хороші умови для інтеграції у країнах-реципієнтах. Здебільшого, укранські мігранти були зосередженні на вирішенні своїх побутових проблем. Цим дуже добре користувалися москва, яка діяла за старими сценаріями: через раніше встановленні зв’язки з політичними партіями лівого толку (особливо комуністами), створювалися громадські організації для соціальної допомоги українським мігрантам. Характерною відмінністю таких організацій були наративи про спільну історію в рамках СРСР та «слов’янське братерство». Ці організації не зникли і сьогодні. Очевидно, що вони змінили тактику. Більшість з них засуджує путіна, але головні наративи залишаються без змін: росіяни і укранці братні народи, яких розсварила Північна Америка.
На жаль, ці наративи працюють і після «24-го лютого». Особливо, для переселенців зі Сходу України і цим знову користуються гібридні організації русского мира.
Мешканці Західних європейських країн не хочуть війни. Чи залишаться українці - українцями їх не цікавить.
Ось свіжий приклад з Португалії.
У час Різдвяних свят, в один з притулків для українських переселенців прийшли «дєд мароз» і «снєгурачка» з асоціацій «матрьошка» і «шанс+». І це не просто якісь русофільські культурні організації. Це головні промоутери «безсмертних полків» в Португалї, а отже ті, які готували ідеологічне підґрунтя для військового нападу на Україну.
Для португальців, їхній візит добрий гуманітарний вчинок. Щоб їм пояснити, яку це шкоду несе укранцям, що українських дітей навіть за кордоном переслідує русскій мір, який їх вигнав з їхніх домівок, потрібно пояснювати цілу історію російсько-українських відносин. Чи цікаво це більшості? Думаю ні.
За кожною статею про небезпеку русского мира, я отримую сотні негативних коментарів від португальців, прихильників росії.
Головний меседж: «Не переносіть нам сюди своєї війни!».
Їм більше подобається українська спортсменка, що обнімає росіянку із закликом: «Нам потрібна не зброя, нам потрібний мир!».
Отож, не можна легковажити совковими організаціями з ментальністю русского мира за кордоном. В країнах, де суспільство має своє вагоме слово у політичних рішеннях влади, від цього залежить постачання Україні зброї і збереження укранців як нації.