Як дурні малороси творять приводи для російської ідейної інтервенції проти діяспори

Зачаровані мовні реалії

Нещодавно вступив я до одної нашої кредитової спілки, щоби забрати дарові газети. Вони лежали з боку при вході тому мабуть ніхто мене не бачив, адже здається моя прикра натура зокрема щодо користування російською мовою у наших діаспорних громадських інституціях загально відома і могла би викликати реакцію. При віконці де обслуговують стояв один чоловік який розмовляв по російському. Два різні жіночі голоси службовців хіба бо були по другій стороні віконця відповідали і вияснювали йому теж по російському. Це мене дуже розсердило але не хотів я створювати неприємностей то пробурмотів під носом “бідний народ” і пішов далі. Пізніше подумав: ти мабуть став таким як вони.

У моїй улюбленій україномовній діаспорній газеті появилася недавно стаття відомого і до речі патріотичного і вдумливого автора з України у якій автор цитує російськомовний виступ одного давно запроданого українського поета комуніста який чомусь сьогодні 25 років після незалежності очолює Комітет Шевченківської премії за літературну творчість. Здається, що голову цього комітету призначає Кабінет міністрів, а традицію започаткував одіозний Володимир Щербицький. Ось традиція яка збереглась і ось ще одна причина чому В’ячеслав Кириленко надається на міністра культури як я на балет-майстра. Автор так і написав як той голова Комітету висловився перед Путіном— в російській мові. Мабуть не уявляв собі, що його друкуватимуть у діаспорі, а в Україні, він вважав, усі знають або повинні знати російську мову. Натомість, редактор газети мабуть зовсім не подумав, що його газету читають українці котрі не знають і напевне не хочуть знати російську мову. Тут я подумав “бідний автор”, але ще бідніший редактор. Він просто не подумав.

Недавно відбулася перша новорічна пресова конференція Президента України, до речі на сам старий Новий рік. Треба визнати, що в загальному пресова конференція дала вражіння прозорості, що і бажали ПРчики Президента і за таким сценарієм її влаштували у присутності понад два ста представників ЗМІ. Президент виступав двадцять хвилин українською мовою, опісля відповідав вільно і навіть з гумором на питання вісімдесят хвилин. На пресовій конференції більшість питань журналісти ставили по українському. Одначе було чимало журналістів, між ними від “Української Правди” (як іронічно) які поставили питання по російському.

До речі, зокрема цікавим було, що представники ЗМІ яких власниками або фундаторами є не українці або чужі держави, так як “Голос Америки”, “Блумберг” тощо, ставили питання по українському. Зневажали українську мову ставлячи питання по російському деякі представники ЗМІ яких власниками є громадяни України або російськомовні видання. І це на двадцяти п’ятому році незалежності.

Речнику вищезгаданої кредитової спілки я звернув увагу окремою комунікацією електронною поштою. Він відповів з вирозумінням моєї турботи але сказав, що таке буває, але що можна зробити крім звернути увагу службовцям, а вони всі з України все ж таки мабуть роблять це відрухово. Я запропонував поставити написи у приміщенні кредитової спілки, що ця громадська фінансова установа обслуговує тільки українською або англійською мовами. При цьому треба було б ще висловити службовцям пересторогу, але таку яка впливатиме на погані звички, що перше переступання ними завершується тільки осторогою, але друге короткотерміновим за-вішанням у праці без зарплати, а третя можливо і зовсім звільненням.

Редактора мого улюбленого часопису я повідомлю про моє клопотання висиланням йому цієї статті, яка я маю надію буде також поміщена на сторінках тої ж газети. Фактично для нього розв’язка зовсім не складна, треба тільки зробити переклад з російського на українську і будуть всі вдоволені.

А чи не час, щоби на пресових конференціях Президента України чи будь якого речника української влади встановити режим, що Президент чи хто інший відповідатимуть тільки на ті питання котрі були поставлені в українській мові? За додержанням режиму доглядатиме модератор який перепроваджує конференцію. До речі було б добре коли б сам Президент звернув увагу журналістам. Я хочу вірити, що всі крім ворогів української держави послухали б його.

А тепер, черговий раз по-учення грішникам.

Користуватися російською мовою бо мовляв це тільки засіб комунікації (до речі навіть деякі патріоти які АТО користуються російською) це необдумана або зухвала аргументація в найкращому випадку людей які за ліниві трішки потрудитися, або в гіршому випадку ворогів української нації і її державності. Російська мова це не просто засіб комунікації. Це зброя нашого окупанта і найгіршого ворога від 1654 року. Цією мовою давали доручення, розписували укази і директиви нас нищити. Цю мову нам накидали, щоби знищити нашу українську мову, нашу літературу, нашу культуру. До нас застосовували різну зброю шаблі, рушниці, танки, згортання зерна та продуктів, російську мову і багато інших способів. Забрали від нас нашу княжу історію, нашу віру і навіть нашу першу назву, щоби ми не були окремим народом. Той українець який розмовляє російською мовою служить нашому ворогові у його планах нас знищити. Мова це одна з основних елементів духовності нації зокрема для нас бо так як російська мова є зброєю нашого знищення так українська мова є зброєю нашого захисту і буття.

28 січня 2016,  Аскольд Лозинський, Нью Йорк

Український погляд

{module mod_knopka_comments}