Відкритий лист Міністру освіти Португалії

Міністру освіти Португалії

Шановний пане Жоао Коста,

Ми високо цінуємо всі Ваші зусилля та конкретні кроки, які ви зробили для допомоги українським дітям, вимушеним покинути Україну через російську агресію. З перших днів широкомасштабної атаки, Міністерство, яке Ви очолюєте, виступило з ініціативою кількох зустрічей з Посольством України та нашою Асоціацією, щоб розробити програми прийняття та інтеграції українських дітей.
Результати, досягнуті в цей важкий для всіх нас рік, дозволяють позитивно оцінити програми Міністерства освіти Португалії для продовження навчання українських дітей. Особливо дякуємо португальським вчителям, які часто продовжували опікуватися українськими дітьми в позаробочий час, даючи їм турботу та допомогу.
Проте війна має серйозні наслідки, які особливо відчувають діти.
Працюючи з українськими дітьми психологи зазначають загальну тенденцію наявності ознак травматичного досвіду, який переживають українські діти-біженці. Це зумовлено подіями війни, а також труднощами в адаптації в нових культурних, мовних тощо умовах, дезорієнтацією стосовно планів на майбутнє, вибору середовища, в якому діти мають продовжити своє самовизначення, у пошуку референтних груп.. Неповнолітні, які бачили, як росіяни руйнуюють їхні будинки, як вбивають їхніх співітчизників, що їхнє звичне минуле життя вже не повернеться, потребують зараз особливої психологічної асистенції.
На жаль, у цьому контексті ми змушені звернути Вашу увагу на окремі, але неприйнятні випадки, коли керівники португальських шкіл намагаються залучити підлітків до політичної діяльності. Очевидно, це лише посилює психологічну травму українських дітей. З іншого боку, як з моральної та правової точки зору оцінювати залучення українських дітей, які навіть не повністю розуміють португальську мову, до акцій, спрямованих на послаблення підтримки українського народу з боку Західних країн у своєму героїчному захисті Батьківщини?
Як приклад, наведемо звернення директора Шкільного центру у Фатімі, який має намір залучити українських дітей-біженців до політичної акції, запланованої на 24 лютого 2023 року, метою якої є переконати португальський уряд не підтримувати постачання зброї в Україну для самооборони.
Зокрема, у листі з цією метою зазначено:
«Ця тема для нас дуже важлива, не в останню чергу тому, що українська школа тут, у Фатімі, працює в наших приміщеннях і ми відчуваємо, що останнім часом це питання стає байдужим для молоді, яка більше рахує скільки танків і безпілотників відправляються на конфлікт, іноді забуваючи про десятки чи сотні солдатів з обох сторін війни, які гинуть щодня. Про труднощі, через які проходить український народ, і, звичайно, також про страждання російських сімей, які не хочуть бачити своїх дітей у цій несправедливій війні».
Подібне звернення було б дуже доречним до 2014 року чи рік тому зараз, але з проханням не «закривати очі» на агресивну риторику російського уряду, який уже готувався до захоплення українських територій з явним порушенням міжнародного права і всіх принципів цивілізованого співіснування між державами. Та, на агресивну риторику російських політиків директор Шкільного центру у Фатімі не звертав уваги.
Зараз директор цієї школи фактично пропонує українським дітям, які бачили, як російські солдати вбивали їхніх родичів чи друзів, ґвалтували українських жінок, холоднокровно кидали бомби в театр, де було добре видно напис «Діти», протистояти законному прагненню свого народу вигнати агресора зі своєї землі. Усі українці тепер знають, що не давати Україні зброю означає прирікати українців на вірну смерть. І це усвідомлення поділяє дедалі більше чоловіків і жінок доброї волі по всьому світу. Але до Фатімського навчального центру, здається, це не дійшло.

Шановний пане Міністр,

Ми не можемо повністю ізолювати українських дітей від пережиття цієї страшної війни.
Але у нас є можливість і обов’язок не дозволити їм бути втягнутими в сумнівні політичні маніпуляції, доки вони не досягнуть повноліття і тоді зможуть самостійно приймати рішення.
Саме ці діти будуть відбудовувати Україну – вільну Україну, де людські цінності і верховенство права не дозволять піддаватися тероризму.

З повагою,
Голова Спілки українців у Португалії,
Павло Садоха