- Закон України № 376-V про Голодомор 1932-33 рр.
- Офіційне визнання міжнародною спільнотою
- Суд над організаторами Голодомору-Геноциду
Статут Культурно-освітнього центру «Дивосвіт» при Спілці українців у Португалії
Увага!
- Українсько-португальська угода про соціальне забезпечення
- До уваги всіх, хто оновлює або отримує водійські посвідчення в Португалії
- У відпустку в Україну власним автотранспортом до 60 днів
- «Шлях Перемоги» - громадсько-політичний тижневик
Перед від'їздом з гуманітарною місією в Україну, я взяв участь у протестному мітингу української громади Лісабону проти надання дирекцією готелю Fenix Lisboa місця для проведення антиукраїнської експозиції "Одеська Хатинь". Ми сприйняли це, як допомогу терористам, що зараз забирають життя у наших співвітчизників на Сході України, і відразу зреагували. На мітингу були присутні португальські журналісти, які більше години спілкувалися з учасниками. Організатори мітингу не відносилися до жодної політичної сили в Україні, але серед плакатів та ультимативних транспарантів виділявся прапор Правого сектору. І це не дивно. Адже саме Правий сектор звинувачують автори експозиції у погромах і вбивствах етнічних росіян в Одесі.
Наступного дня журналіст, яка готувала матеріал, задзвонила мені і сказала, що матеріал не вийде. Після нетривалого спілкування, виявилося, що саме прапор Правого сектору лякає інформаційні агенства у вільній Європі. За логікою виходило, що нам потрібно обмежувати демонструвати якусь причетність до Правого сектору, щоби бодай якась інформація проходила в португальські ЗМІ про нашу активність. Виглядає так, ніби: у політично коректній Європі потрібно політично коректно і діяти. Налякані російським тиском, європейці шукають будь-якої зачіпки, щоб нейтралізуватись від реакціі на події в Україні.
Але через два тижні я вже був на базі Добровольчого українського корпусу (Правий Сектор) на кордоні з Донеччиною.
Про героїзм і самовідданість добровольців писали вже багато, але, спілкуючись з ними, крім повного розуміння, що ці хлопці не віддадуть і шмат української землі, я мав нагоду також побувати з Дмитром Ярошем на святі в селі Новоолександрівка, що на сході Дніпропетровської області, де він виступав в рамках своєї передвиборчої агітації.
Парадокс ситуаціі полягав у тому, що село відзначало 90-річчя від заснування першої комуни на Дніпропетровщині. А Ярош у своїй короткій промові однозначно запевнив, що ворог з Росії не дійде до їхнього села
Приїхали ж хлоці з Добровольчого українського корпусу на чолі з Дмитром Ярошем на джипах, озброєних автоматичною зброєю. Адже зараз у цьому регіоні діють диверсійні проросійські групи, і їздити з українською символікою, а тим більше Правого сектору, там просто небезпечно для життя.
Так ось, коли ми приїхали до села, то сельчани, що святкували ще радянське свято, не розбігалися в різні сторони, не втікали, а, навпаки, масово підходили до провідника, щоб сфотографуватися з ним, поговорити. Там не було жодної ідеології. Люди просто вбачають у них своїх захисників. І навіть, посивілий ветеран поважного віку, який, напевне, все життя цитував комуністичних вождів, підійшов до Дмитра Яроша, щоб потиснути руку і запевнити: хлопці з Добровольчого корпусу є захисниками їхньої землі.
Добровольці не ховають прапорів, щоб їх не вичислив ворожий снайпер чи диверсійна засідка. Тільки відкритістю і боротьбою за правду, вони завоювують таку підтримку місцевих мешканців.
Таким прикладом повинні говорити і ми у світі, бо правда завжди перемагає!
Павло Садоха
{module mod_knopka_comments}
O seu apoio é importante, independentemente do valor que está disponível a doar
Громадське незалежне
Відеоархів Спілки: |