Про св. Миколая та інших: Санта Клауса, Діда Мороза... :)

Категорія: Українська громада у Португалії
Створено: 17 грудня 2011 Дата публікації Перегляди: 7043
Наближається найулюбніше свято українських дітей – свято о.Миколая. На жаль, сьогодні, в школах, дитячих садках, під час Різдвяних та Новорічних святкувань, подекуди, ще є присутні персонажі діда мороза та снігурочки - пережитків радянської епохи, придумані на знищення християнства. Задумаємось чи не є це дволично, чи не обманюємо ми самих себе, а тим самим "зомбуємо" дітей і, можливо не свідомо, але навязуємо ті персонажі, зневажаючи Святих.  Радянська ідеологія була спрямована на те, щоб стати сурогатом справжнього релігійного почуття людини. Комуністи запровадили Діда Мороза в 1935 році тому, що чітко розуміли, що прямо знищити релігію неможливо. Сьогодні перед нами стоїть завдання відродити те, що нас духовно живило впродовж тисячі років. Пропоную вашій увазі  статті про о.Миколая та історію виникнення Діда Мороза.

Дещо з історії:
Св. Миколай

Доказів про життя Святого Миколая збереглося не так уже й багато. Одним із джерел є перекази Святого Андрія Критійського (VII ст.) та монаха-студита Івана з Константинополя (V ст.). Відповідно до різних переказів, Миколай народився 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія), на той час це був елліністичний регіон. Його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами, які охрестили сина відразу після його народження, що було рідкістю на той час. Змалку Миколай був дуже релігійним та вирішив присвятити своє життя богослужінню. Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, Миколай переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його вуйко-єпископ висвячує ще молодого Миколая на священика. Пізніше як сам удостоївся бути єпископом, був ним багато років саме у Мирі.
Оскільки Святий Миколай вважається покровителем моряків, існує версія, що він також був мореплавцем або рибалкою, але ймовірніше, що його родина мала певне відношення до рибальства. По смерті батьків сину залишається великий спадок, він вирішує роздарувати майно потребуючим і здійснює цей задум протягом тривалого часу. Подібні випадки доброчинності достеменно відомі та підтвердженні історичними фактами, що стосуються й інших єпископів IVст.: я та Василія Великого.
Св. Миколая змальовують таким, що опікується воїнами, водіями і подорожуючими, допомагає бідним у скруті; вважають його теж покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників. Визнають патроном таких міст як Амстердам (Нідерланди), Барі (Італія), Барранкілья (Колумбія).

Культ святого Миколая починає рости від того часу, коли цісар Юстиніан І (527—565) збудував на його честь хам у Царгороді. А цісар Мануїл Комнен (1143—1181) державним законом приписав святкувати день св. Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світі. Найстаріший життєпис цього знаного святого походить з 9-го століття.

На Заході Папа Миколай (858—867) — перший Папа із цим іменем — близько 860-го року збудував у Римі церкву св. Миколая. До Німеччини його культ привезла візантійська княжна Теофана, дружина цісаря Оттона ІІ (973—983). Латинська Церква також святкує св. Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії бл. 400 церков, присвячених Миколаєві.


На Українські землі культ св. Миколая приходить разом із християнством. В уставі київського митрополита Георгія (1072 р.), в 9-му правилі згадується, що у день пам'яті святого відбувалося причащання. Найстаршою спорудою, присвяченою св. Миколаєві на наших землях (колишніх і теперішніх. – М. М.) вважається ротонда в Перемишлі, що датується 10-м сторіччям. У другій пол. 11-го століття у Києві на Аскольдовій могилі боярином Ольмою була збудована церква св. Миколая. На Галицьких землях однією з найстаріших є церква св. Миколая у Львові, що походить з 13-го століття. Пісні про св. Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, найпопулярнішою з котрих є відома чи не всім «Ой хто, хто Миколая любить».

Свято св. Миколая в Україні є особливо бажаним дитячим святом. За традицією, в ніч з 18 на 19 грудня Св. Миколай приносить дітям подарунки і кладе їх під подушку. Серед дітей на Західній Україні поширена традиція писати Чудотворцеві листа, де дитина вказує що хорошого та поганого вона вчинила протягом року, і просити про подарунки. Такого листа, як правило, адресується до «Канцелярії св. Миколая». Завдяки місцевим ентузіастам, деякий час у м. Львові функціонувала така собі віртуальна канцелярія.

Санта Клаус


Са́нта Кла́ус — різдвяний персонаж американців. Слово походить від імені святого Миколая (сейнт Ніколас). До Америки його занесли переселенці-голландці, котрі на батьківщині відзначають свято Сінтер Клаас 6 грудня. З часом нідерландська назву святого Миколая дещо спрощено та видозмінено на Санта Клаус, а його часове відзначення затерлося та злилося з різдвяними святами. Мабуть, і звідси американська традиція дарувати подарунки саме на Різдво. Теперішній Санта Клаус - це веселий дідусь з білою бородою та з червоним капелюхом. Він літає в повітрі на казкових оленях і влазить через димарі до будинків, щоб дарувати дітям, дорослим подарунки…

Сучасного Санту придумав у 1823р. Климент Кларк Мур. Власне, Мур у поемі «A Visit From Saint Nicholasmore», більше відомій як «The Night Before Christmas», першим зобразив Санта Клауса як життєрадісного немолодого ельфа і поселив його в Лапландії. У 1860р. карикатурист Томас Наст уперше намалював його товстим, старим, бородатим, в окулярах, в блазенському червоному ковпаку і з люлькою у роті. Існуючий нині зовнішній вигляд Санта Клауса належить пензлю Х. Сандблома — американського художника, що намалював в 1931р. серію малюнків для реклами «Кока-коли». Взагалі подальша історія Санти мала яскраво виражений комерційний характер, а його образ все далі віддалявся від прототипу. До теперішнього часу справа дійшла до того, що в Центральній і Східній Європі розгорнулася кампанія, що закликає відвернутися від Санта-Клауса як втілення дешевої комерціалізації найважливішої релігійної події.

У грудні 2002 р. «Daily Telegraph» писала, що в Словаччині і Чеській Республіці Католицька Церква видала офіційні рескрипти із закликом до віруючих приєднатися до Німеччини, Австрії і Швейцарії і «заборонити» Санта-Клауса. Натомість, у Чехії і Словаччині подарунки на Різдво приносить Мікулаш (Микола). Не «можна допустити, щоб ця особа замінила собою Ісуса»,— заявила словацькій газеті «Pravda» Маріан Гавенда, оголосивши позицію Церкви. «Санта-Клаус є комерціалізацією Різдва. Церква зовсім не проти того, щоб люди купували подарунки як такі, але подарунок не повинен підмінити собою нашу любов один до одного, і саме любов — суть цього святкування. Давайте не допустимо, щоб у нас вкрали Христа». У німецькомовних країнах друкувалися наклейки «Зона, вільна від Санта-Клауса», а на вулицях роздавали брошури, які по-протестантські нагадували, що традиційний рознощик подарунків— це Christkind, Немовля-Христос, а зовсім не білобородий, в червоному каптані іммігрант з Америки.

Дід Мороз

Пізніше, у Радянському Союзі з'являється образ Діда Мороза, що був «запозичений» із-за кордону через свою шалену популярність у дитячому світі. В радянські часи образом Діда Мороза керівники компартії намагались стерти образ Святителя Миколая… Дід Мороз переважно з'являється у супроводі принадної Снігурки.

Дід Мороз, як різдвяний персонаж, у Росії вперше з'явився на Різдво у 1910 р. , однак не отримав широкої популярності. Сучасний образ Діда Мороза формувався переважно радянськими художниками та кінематографістами, протиставляючи його американському Санті, що проник після Другої світової війни до Європи, і категорично мав протиставлятися будь-яким різдвяним традиціям.

У грудні 1935 р. соратник Сталіна, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР Павло Постишев опублікував в газеті «Правда» статтю, де запропонував організувати для дітей святкування Нового року. І в Харкові було організоване дитяче новорічне свято...

Дід Мороз — один з новітніх в Європі, радше за все літературний, як і Санта Клаус, або запозичений з Європи персонаж. До України він прийшов, звісно, з Росії. Його прообраз слід шукати у російській літературі: п'єса А. Н. Островського «Снігуронька», поема Н. А. Некрасова «Мороз, Червоний ніс», вірш В. Я. Брюсова «Цареві Північного полюса» тощо.

Наприкінці XIX — початку XX ст. Діда Мороза, як новорічного персонажа, не знали.

З музею комунізму у Празі довідуєшся, між іншим, що Дід Мороз із косою – служить, наприклад, символом радянської окупації у Чехословаччині…

Війна зі св. Миколаєм

У XVI ст. Лютеранська реформація скасувала шанування святих, у тому числі і день пам'яті св. Миколая. Особливо люто спогади про нього викорінювали в Голландії, де у присутності дітей… урочисто спалювали образ святого на багаттях. У день пам'яті св. Миколая заборонено було випікати пряники і робити подарунки дітям. Протестанти оголосили святителеві справжню війну. Але святий і його свято були настільки популярні, що завдання примусити забути його було неможливим. Люди стали почитати його таємно. У Голландії ім'я святого — Saint Nicholas стали вимовляти як Sinter Klaas. Побачивши, що заборонні заходи не приносять бажаного результату, протестанти вирішили перенести дарування подарунків дітям на Різдво, але при цьому ім'я святителя прагнули викреслити з пам'яті. Збереглося письмове повчання одного з протестантських пасторів XVII ст. , що докоряє батькам за те, що ті, мовляв, дарують на Різдво подарунки своїм дітям від імені св. Миколая: «Ви акцентуєте увагу дітей на імені святого, тоді як ми знаємо, що не св. Миколай, а Немовля Христос подає нам все благе для душі і тіла, і Він один, до кого ми повинні звертатися».

У ХХ ст. боротьбу зі Святим Миколаєм продовжила, отже, радянська влада у СРСР, про що вже згадувалось вище. Вже в 1948 р. він переродився в образі Діда Мороза. Проте в Україні почався згодом у вільний час так званий рух проти Діда Мороза. На наших землях його поступово витісняють — як пережиток радянської доби. Місце Діда Мороза знову займає наш святий Миколай, який у ніч проти 19 грудня (Свято Миколая) кладе під подушечки слухняним дітям подарунки, а неслухняним — різочки (або яблучка, як це робилося у давнину на Черкащині, щоби не зіпсувати свята малюкам).
Святий Миколай і  Дід Мороз
Хто справжніший та автентичніший – Дід Мороз чи Святий Миколай? У Німеччині теж існує така полеміка. Німецькі прихильники Ніколауса, який приходить до дітлахів 6 грудня, ініціюють створення зони, вільної від Діда Мороза.
Німецька ініціативна група із захисту Миколая б’є на сполох: існуванню Святого загрожує Дід Мороз, котрий зовсім не є святим. Вона протестує проти загальної комерціалізації різдвяних свят, головним символом якої є вигаданий Дід Мороз чи Санта-Клаус. У деяких строгих католицьких німецьких землях, приміром, у Баварії, після дня Святого Миколая, практично, вже ніякі Діди Морози більше не ходять.
Якби керівник лейпцизького видавництва „Санкт-Бенно” Міхаель Біркнер, один з ініціаторів руху на підтримку Миколая, міг ухвалювати рішення, то він би запровадив зони, вільні від Дідів Морозів, також і в інших землях: „Важливим є, звісно, що це провокує. Зона, вільна від Діда Мороза, не повинна означати, що ті, хто пропагує Миколая, мають відмовлятися від Діда Мороза чи очорнювати певні язичницькі пережитки різдвяних свят. Ідеться про те, щоб за допомогою цієї провокації звернути увагу людей на витоки.”
Миколай усім до душі
У будь-якому разі Миколай, на відміну від Діда Мороза, не є вигадкою. Він справді жив у 340 році після Різдва Христового. Вважається, що він мав дуже добре серце і був благодійником. Усе, чим він володів, та все, що приносили йому люди, він роздавав бідним та дітям. Святий Миколай був найвідомішим Святим у Європі. Його поважали однаково й католики, й протестанти, навіть попри те, що Мартін Лютер свого часу хотів узагалі скасувати всіх Святих.
„Він утілює певні ідеали, які відіграють важливу роль у житті людей, - розповідає Міхаель Біркнер. - Тобто ті речі, котрі мало хто може пов’язати з Дідом Морозом. Дід Мороз є продуктом, котрий з’являється на певний час у році і стоїть під ялинкою. А Миколай як християнський ідеал має, звісно, зовсім інше змістове наповнення.”


Статистика
Перегляди статей
9003841
Лічильник

Українська рейтингова система