Proibir agências de propaganda russa em Portugal
- Закон України № 376-V про Голодомор 1932-33 рр.
- Офіційне визнання міжнародною спільнотою
- Суд над організаторами Голодомору-Геноциду
Статут Культурно-освітнього центру «Дивосвіт» при Спілці українців у Португалії
Увага!
- Українсько-португальська угода про соціальне забезпечення
- До уваги всіх, хто оновлює або отримує водійські посвідчення в Португалії
- У відпустку в Україну власним автотранспортом до 60 днів
- «Шлях Перемоги» - громадсько-політичний тижневик
Тебе, що світлом, немов ризою, зодягаєшся, зняв Йосиф з Никодимом, і бачивши мертвого, нагого, непохованого, ревним плачем заплакали і, ридаючи, промовили: "Жалю наш, найсолодший Ісусе! Побачивши Тебе на хресті повислого, сонце негайно мороком покрилося і земля з страху тряслася і роздерлася церковна занавіса. Ось тепер бачу Тебе, що задля мене добровільно прийняв смерть. Як поховаю Тебе, мій Боже? Або якою плащаницею обгорну? Якими ж руками діткнуся нетлінного Твого Тіла? Та й які, Щедрий, пісні заспіваю на твій прихід? Величаю страсті Твої, оспівую Твій похорон з воскресінням, кличучи: Господи, - слава Тобі.
(Надгробна стихира при покладанні Плащаниці)
Коротка історія
Про ікону
Як латинській, так і східній Церкві відомий обряд "оплакування" у Велику П'ятницю та Велику Суботу. Христос, який назвав себе життям (див. Йо. 14, 6), лежить у гробі або на камені помазання померлих. А побожні жінки підносять руки, голосячи. Оплакування померлих завжди було справою жінок, не так з огляду на їх психологічні нахили, як радше з причини їх "природного покликання". Чоловік, який офірує світові свої діла і конкретні звершення, певним способом залишається живим у них навіть після смерті. Жінка, яка дає життя, споглядає знищення того, що є сенсом її існування. Жінки біля гробу Ісуса є символом Церкви, яка стогне і плаче у цій "долині сліз". Вони уособлюють усвідомлення сумної дійсності, яку можна пояснити лише у світлі об'явлення. Чи є натяк на якусь надію? Здається, іконописець нічого не говорить про це через постаті жінок. Але Богородиця зображена в іншій позі, ніж вони. Вона теж плаче, але водночас здійснює жест поклоніння. Чернеча традиція розрізняє два види плачу: той, який викликає розпач і смуток (lỳpe), та ін ший плач, який є джерелом потіхи і знаком любові (рèпthоs). Ченці прагнули належати до блаженних засмучених (див. Мт. 5, 5), тобто до тих, хто відчуває близькість божественного блаженства навіть у ситуації, яка викликає біль. Їх непорушна віра не опирається на якийсь банальний оптимізм. Вони не заплющують очей ані перед трагічною людською долею, ані перед злобою, яка є її причиною. Але вони поєднують все це з померлим Христом і, вшановуючи Його своїм плачем, почувають себе переміненими вірою у воскресіння. На Сході цей священний плач звеличують чимало чудесних творів. Іконописці мали не надто багато нагод зображати його. Але коли у Велику П'ятницю ми споглядаємо ікону Богородиці, яка плаче на гробі Ісуса, бачимо хрест посеред свічок, лампад та жалобних співів, ми відчуваємо як нас відносить в цю атмосферу пентосу, священного плачу, який породжує радість.
O seu apoio é importante, independentemente do valor que está disponível a doarЦентр допомоги українським біженцям «Всі тут»Rádio Digital Comercial Ucrânia
Громадське незалежне
Відеоархів Спілки: |