- Закон України № 376-V про Голодомор 1932-33 рр.
- Офіційне визнання міжнародною спільнотою
- Суд над організаторами Голодомору-Геноциду
Статут Культурно-освітнього центру «Дивосвіт» при Спілці українців у Португалії
Увага!
- Українсько-португальська угода про соціальне забезпечення
- До уваги всіх, хто оновлює або отримує водійські посвідчення в Португалії
- У відпустку в Україну власним автотранспортом до 60 днів
- «Шлях Перемоги» - громадсько-політичний тижневик
Колись Петро І захотів провести «ребрендінг» Московської держави і вирішив замінити «несолідний» термін «Московія» або «Московське царство». Для цього він вирішив запозичити для своєї імперії куди більш гучну назву «Русь», щоправда, в грецькій транскрипції – «Russia». Так на світ з’явилася держава «Росія» – гібридна держава з гібридною назвою.
Російський імперіалізм від того часу тримався саме завдяки «гібридним методам», поєднуючи в собі такі, здавалося б, несумісні речі, як комунізм і фашизм, атеїзм і войовниче православ’я, монархізм і сталінізм…
Завдяки потужній пропаганді за підтримки війська, Росія вряди-годи досягала геополітичних успіхів. Звичайною, іноді не обходилося без дипломатичного шантажу, брехні і підкупу (як у випадку з появою «Московського патріархату»). Але рано чи пізно імперія вичерпувала себе, починала втрачати частину територій і лише переходячи у нову «гібридну» фазу існування, на якийсь час уповільнювала свій термін розпаду. Але історія сягала «точок біфуркації» і… долю Російської Імперії і її наступника – СССР – чекав крах.
Зараз світ проходить нову «точку біфуркації», ситуація на планеті стає більш нестабільною. Хитається й Росія, яка через війни в Україні і Сирії та через санкції втратила значну частину резервів.
Ціни на нафту особливо не ростуть, населення РФ переходить на молокозамінні і м’ясозамінні продукти… В умовах економічної кризи риторика про «дідів, що воювали» втрачає свою ефективність. Зовнішній ворог? І тут Росія потрапила в пастку. Пам’ятаєте, як путінські блазні на чолі з Жириновським раділи перемозі Дональда Трампа на президентських виборах в США, називали американського президента ледь не другом? А тут стоп! А як же тоді риторика про Америку, як про «вселенське зло», «розсаду содомії», і т.д.? Кого ж тепер «стірать в радіоактівний пєпєл»? Якщо Трамп – це друг, то як тепер з США ліпити образ головного геополітичного опонента? Якщо продовжувати випади проти Америки, то чи не перетвориться тоді Трамп на ще більш жорсткого опонента, ніж Обама, чи не посилить санкції, чи не пошле армію до Сирії, аби повністю знищити проросійський режим Асада? Схоже, Путін і ко самі не знають відповідь на питання «що робити далі»…
Оскільки «на голодний шлунок» пропаганда перестає бути ефективною, Україні в цій гібридній війні на часі переходити в наступ. Звичайно, для цього треба урізноманітнити методи опору «путінським пропагастам». В першу чергу – перекрити їм канали впливу в Україні. На жаль, адепти Путіна в Закарпатті, Одесі, Харкові досі почувають себе вільно, зокрема, завдяки своїм медіа, через які вони несуть антиурядову і псевдо пацифістську риторику – «Вєсті», УНН, Транскарпатія, News One, UBR, взявши на озброєння соціальний популізм, відволікають українців від подій на Сході, дискредитують Кабмін і парламент, кричать про те, що ЄС нам не допомагає, а НАТО використовує Україну як полігон у своїх розбірках з Російською Федерацією…
В цій ситуації потрібен закон про відповідальність керівників і власників ЗМІ за поширення неправдивої та викривленої інформації аж до закриття видання і арешту його рахунків.
Важливо посилити й співпрацю з НАТО задля реалізації проектів з поширення інформації у віддалених куточках України, де місцеве населення може дивитися хіба що канал «Інтер», а то й «сєпар-ТБ». Україна чекає розробки всеохоплюючої мережі інформування та перекриття каналів російської пропаганди, слово за Верховною Радою і західними партнерами.
І, звичайно, треба використовувати антиімперські медіа-майданчики, що існують в російському сегменті інтернету – Градус-ТБ, Український інформаційний ресурс та інші пабліки.
Антипутінський інформаційний фронт має бути всеохоплюючим – від Канади до Сахаліну. І саме Україна має вийти з ініціативою побудови такої трансконтинентальної інформаційної платформи. Бо це – важливий крок до поборення агресора.
Сергій Багряний
{module mod_knopka_comments}
O seu apoio é importante, independentemente do valor que está disponível a doar
Громадське незалежне
Відеоархів Спілки: |