Сандармох як "цивілізаційний обрив" українців

Лесь Курбас, Микола Куліш, Марко Вороний, Микола Зеров, Валер'ян Підмогильний та багато інших - цими днями минає 75 років відтоді, як усіх їх в числі 1111 в'язнів так званого "Соловецького етапу" розстріляли в урочищі Сандармох на півночі сучасної Росії.

Серед тих, кого стратили із 27 жовтня до 4 листопада 1937 року, згідно з різними джерелами було від 100 до 300 українців - вчені, культурні, державні діячі, священнослужителі. Через це Сандармох називають "українською Голгофою", або місцем загибелі "розстріляного відродження."

Ті події, вважають представники нинішньої української інтелектуальної еліти, назавжди змінили подальший розвиток української нації, а їхні наслідки напряму визначають нинішній стан справ у країні.

Винищена верхівка

Розстріли у ті часи були системними, розповів у коментарі ВВС Україна дисидент і публіцист Євген Сверстюк. За підрахунками істориків, в 1930-их роках на території Карелії розстріляли приблизно 10 тисяч людей.

Спершу вважали, що в'язнів вивозили на човнах у Біле море і топили, але згодом з'явилися документальні підтвердження того, що їх страчували в лісах і ярах.

У 1995 році директор Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру "Меморіал" Веніамін Іофе знайшов у архівах Регіонального управління ФСБ в Архангельську розстрільні списки.

"Українізація 1920-их років справді була попередньою розвідкою для винищення верхівки української інтелігенції. Пік цієї операції припав на період кремлівської шизофренії 1937-го року. Тоді просто і відверто розстрілювали в честь 20-их роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції", - розповів Євген Сверстюк ВВС Україна.

Щодо мотивів масових розстрілів серед дослідників лунають різні версії. Приміром, кінематографіст Леонід Череватенко у своїй статті для Клацнути "Радіо Свобода" стверджує, що насправді вони відбувалися в рамках підготовки Радянського союзу до війни з Фінляндією.

Втім, видається, це було свідоме цілеспрямоване знищення інтелектуальних лідерів суспільства.

Символ "технології терору"

Дослідники тих подій наголошують, що розстріли в жовтні-листопаді 1937-го були лише одним із епізодів сталінського винищення "антирадянських елементів".

Але найбільше людей, включно із Миколою Зеровим, Лесем Курбасом та Валер'яном Підмогильним, за словами колишнього політв'язня, і дослідника історії політичних репресій Василя Овсієнка, стратили саме 3 листопада.

Як Клацнути сказав у коментарі ВВС Україна історик Юрій Шаповал, вражає брутальність, із якою вони розстрілюваи людей:

"Це епізод, але ви знаєте, це настільки виразний, жахливий, а головне, розкритий епізод. Сила оцього Сандармоху, як прикладу, вона полягає в тому, що ми бачимо технологію терору, ми розуміємо, як це робилося".

"Культурний і інтелектуальний цвіт української нації ліг впродовж чотирьох днів - зв'язані докупи, щоб економити, розстріляні на двох однією кулею, зокрема Курбас і Куліш. Це якийсь надчасовий ґротеск, якщо уявити собі отак тих двох геніїв, які були геніальними далеко не тільки в масштабах української культури", - пояснила ВВС Україна письменниця Оксана Забужко.

Ті розстріли стали метафорою усіх злочинів тієї доби і подальшого шляху українського суспільства.
"Сандармох є символом нашого скидання з обриву цивілізаційного шляху", - додає письменниця.

Тіло без голови

Все, що відбувається в Україні нині, є результатом тих процесів, що мали місце сім десятиліть тому, переконана Оксана Забужко.

Розстріляні постаті могли змінити всю панораму 20-го століття, якби залишилися живими. Але нових людей того ж масштабу досі немає, вважає письменниця.

"Ось ці 20 років, жодним чином не усвідомлених, не систематизованих, не об'єднаних, не згуртованих якихось поривань українського народу до життя і до самореалізації на рівних засадах з іншими народами - ось це все і є смиканням тіла з відрубаною головою, яка все ніяк не відростає. І за цей час не відросла і не склалася, і тому елітою зараз себе називають люди, які насправді за своїми моральними й інтелектуальними якостями стоять навіть нижче пересічного українця. Нація без еліти - це і є наслідок Сандармоху".

З огляду на це, дату роковин мали б відзначати на загальнонаціональному масштабі, вважає Оксана Забужко. Однак в Україні, де завершується підрахунок голосів виборців і триває боротьба за останні виборчі округи, на офіційному рівні жодних заходів не відбулося.

В 2006 році тодішній президент Віктор Ющенко видав указ щодо вшанування пам'яті про розстріляних, була видана низка досліджень, розповів ВВС Україна керівник київського відділення "Меморіалу" Роман Круцик.

Але питання поки досліджене далеко не до кінця: "Звичайно, загалом Мурманська область і північні табори, де знищили десятки тисяч людей, потребує ґрунтовних досліджень. Очевидно, що ми ще всього не знаємо".

Подібний брак усвідомлення свого минулого і визначає нинішнє "безглузде існування цілого народу", вважає Оксана Забужко.

"Ми досі не навчилися навіть розпізнавати своїх загиблих героїв. Хіба що якимось окремим рядком, як ото співає Фома із "Мандрів" - "Як дивляться з темних небес загиблі поети й герої"... Ось вони для нас ще невидимі, ми їх не розрізняємо, як абсолютно гігантичні постаті".

Роман Лебедь
BBC Україна

{module mod_knopka_comments}