Волонтери закликають поширювати фото нацгвардійця Марківа, якому 12 липня можуть винести вирок в Італії

Категорія: Новини в Україні
Створено: 10 липня 2019 Дата публікації Перегляди: 1935

20Діана Макарова
волонтерка

Два дні до вироку (FB)

Два роки Віталій Марків – у італійській тюрмі.
Тюрмі країни, яку любив безмежно, вважаючи своєю другою Батьківщиною. Бо перша – Україна.

Його звинувачують у вбивстві італійського журналіста. Ще раз – українського військового, який стояв свого часу на Карачуні, обвинувачують у прицільному мінометному пострілі по ворожих позиціях, де на той час перебували журналісти.

Ці журналісти зайшли на сепарські позиції:

1. Зі сторони банд Гіркіна.
2. Без акредитації від України.
3. Під час бойових дій.

У їх смертях звинувачують Марківа, який:

1. Був звичайним рядовим
2. Був військовим підрозділу, що на той час не мав мінометів

Здавалося, за ці два роки доведено непричетність Марківа до вбивства, та й самого вбивства не було – а була смерть цивільних, які пробрались на сепарські позиції під час ведення бойових дій.

Здавалося б, сторона захисту зробила все, аби довести абсурдність звинувачень – аж до свідчення на суді міністра внутрішніх справ та виконувача обов’язків командувача Нацгвардїї.

Доведено з погляду експертизи, на карті і зі слів свідків – позиція на Карачуні була розташована надто далеко від місця загибелі журналістів. Бійці Національної гвардії мали на той час лише автомати.
Але вимоги сторони обвинувачення виглядають як сторінка книги абсурду.

Два роки ми чекаємо на закінчення суду – і ось за два дні, 12 липня, нарешті буде оголошено вирок.

Два роки нам забороняли говорити про Марківа – щоб, не дай боже, гарячі українці не образили високий італійський суд. Два роки нам забороняли навіть акції на підтримку Марківа – щоб, не дай боже, гарячі українці не сказали щось образливе в сторону Італії.

А я боялась одного – що Україна в таких лещатах вимог забуде про свого бійця, якого судять, по факту, лише за те, що він пішов захищати свою Батьківщину.

Я даремно боялась. Україна пам’ятає про Віталія Марківа.
І зараз, коли з цих довгих двох років лишилось пройти ще два дні – я прошу вас про допомогу. Зараз прийшов час, коли треба нагадати про те, що ми пам’ятаємо Віталія Марківа.

Я надаю вам фото Віталія.
Я спеціально даю цивільні фото, майже не надаючи військових. І вас прошу утриматись від військових фото.
Я прошу вас вибрати з цих фото будь-яке (будь-які) і дати пост від себе “МАРКІВ НЕ ВБИВЦЯ. ВІН ЗАХИЩАВ СВОЮ КРАЇНУ”.
Або просто – фото Марківа і “Україна пам’ятає про Марківа”.
Або “Віталька, ми чекаємо на тебе”.
Або просто репост мого посту.

21

22

Мета – зараз в українському “Фейсбуці” мусить бути якнайбільше фото Марківа. Фейсбук моніторять, і моніторять з італійської сторони, аж гай гуде. Ми мусимо довести – так, ми пам’ятаємо про Марківа і чекаємо на вирок суду.
Справедливого італійського суду, це само собою.

…У мене багато френдів, багато підписників. Я прошу кожного з вас про це. Я прошу, як давно не просила.
Два роки чекання.
Два дні лишилось.

Один ваш пост-нагадування. А Віталька вартий того, запевняю вас. Я й сама не знала, якої сили цей хлопець, з яким пройшла я війну, аж від Майдану. Тепер знаю. І ви знайте. Прочитайте його слова:

“…Я вже вийшов на фінішну пряму і готовий вже до будь-чого, і мене не зламати“.
Що стосується інших засідань, то це дурниці. І навіть якщо в липні мене засудять, то я все одно не здамся і все одно буду боротися за правду і справедливість. За мене не переживайте, бо я впевнений що не сам, і разом ми обов’язково здолаємо будь які перешкоди. Слава Україні!”

“Італієць”. 2019 рік. Павія

23

Як повідомляла “Новинарня“, 30 червня 2017 року поліція Італії заарештувала в аеропорту Болоньї 28-річного громадянина України Віталія Марківа за підозрою у причетності до вбивства італійського фотокореспондента Андреа Роккеллі 2014 року біля Слов’янська на Донеччині.

Старший сержант Марків є заступником командира взводу в батальйоні Національної гвардії України ім. генерала Кульчицького.

За даними ЗМІ, Марків має також громадянство Італії, в цій країні постійно живе його мати. Туди він полетів у відпустку.

30-річний Андреа Роккеллі був учасником групи фоторепортерів Cesuralab.
Він загинув 24 травня 2014 року внаслідок мінометного обстрілу в селі Андріївка під Слов’янськом Донецької області разом із напарником-перекладачем, російським правозахисником Андрієм Мироновим.

Обставини події на боці бойовиків “ДНР” описував фотожурналіст Вільям Роглон з агентства Wostok Press, який теж перебував на місці обстрілу.

Офіційна довідка Національної гвардії України підтверджує, що підрозділи оперативного призначення НГУ в період з 20.03 до 04.08.2014 року комплектувалися виключно стрілецькою зброєю: автоматами і кулеметами, а артилерійського озброєння, в тому числі мінометів, в них не було, зокрема і в районі Слов’янська та гори Карачун. Цей факт виключає можливість того, що Марків міг фізично вбити Роккеллі.

Генпрокуратура України звернулася до італійської влади з вимогою надати ґрунтовні докази вини Марківа або негайного звільнити його.

Про те, що Україна готова надати італійському суду всі документи у справі Марківа, заявив також міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

У серпні 2017 року нардепа Андрія Антонищака – координатора батальйону Кульчицького – допитували в Італії в справі Марківа.

17 травня 2019 року глава МВС Арсен Аваков зустрівся з Марківим. Він та командувач Нацгвардії Микола Балан дали в суді Павії свідчення на захист Віталія.

https://novynarnia.com/

 

Статистика
Перегляди статей
8881624
Лічильник

Українська рейтингова система