Нам Україна вище понад все!

«Держава понад партії!» – сьогодні цей заклик-заповіт набуває надактуальної гостроти. Напередодні виборів Президента України мусимо з усією відповідальністю підійти до прийняття рішення. Маємо усвідомити, що стоїмо не просто перед вибором прізвища, біля якого маємо поставити позначку в бюлетені, стоїмо перед вибором нашого майбутнього.

Жодного голосу антиукраїнським силам, жодного голосу явним чи прихованим маріонеткам Кремля, жодного голосу авантюристам-популістам!

Прислухаймося до закликів авторитетних патріотів-державників. Прислухаймося до здорового глузду. Наш вибір – Україна понад усе!

Ред.

Ми, українці, надзвичайно романтично ставимося до своєї держави. Наш погляд завжди спрямований у майбутнє, чомусь ми краще розуміємо, якою вона повинна бути. Кожного разу, повертаючись до сьогодення, ми хитаємо головою і кажемо: «Це ще не та держава», – маючи на увазі, що колись вона стане не просто кращою, але буквально ідеальною. Нам бракує раціональності і розуміння реального стану справ. Все дуже просто: якщо ми не втримаємо незалежну Україну тепер і зараз, то пізніше вже не матимемо її ніколи.

Так, ми маємо багато проблем. Але коли в хаті заводяться таргани, господар не палить своє житло. Власна хата має бути збережена і захищена. Ні за яких обставин не можна піддаватися сценаріям, що загрожують майбутньому самостійної України. А саме. Не можна застосувати силу для вирішення будь-яких питань під час виборів! Не можна допустити делегітимізації самих виборів! Україна – це наш спільний вибір. Він об’єднує політиків і виборців. Політичні конкуренти – не вороги. Пам’ятаймо, що Україна понад усе!

Сергій Квіт

«Якщо «Х» виграє вибори – я емігрую з країни».

Коли я читаю подібну реакцію на ті чи інші соціологічні опитування або політичні прогнози, мене завжди бере злість.

Коли у 1940-і мої бабусі та дідусі емігрували з України, вони тікали від розстрілів чи у кращому випадку заслання в Сибір. Цьому передувала тривала боротьба за Українську Самостійну Соборну Державу проти найстрашніших імперій 20 століття. Боротьба, в якій загинули сотні тисяч чудових людей.

Можливість народитися в державі Україна, вирости тут, боротися за її свободу з підтримкою усієї міжнародної спільноти – це все були мрії наших предків. Мільйони українців все життя працювали, боролися й вмирали за те, щоб це стало можливим. І ми все одно знаходимо собі причини бути песимістами, опускати руки та скиглити. У кожного є право на вільне пересування і право на еміграцію в тому числі. Проблема в тому, що забагато українців ментально тікають з країни, фізично залишаючись тут і не борються за свої мрії.

Українці, які не довіряють один одному, вірять у месій, живуть горизонтом планування в декілька місяців, постійно сваряться щодо того «Хто?», а не «Для чого?» чи «Як?», чекають швидких глобальних змін, мріють про краще життя за кордоном – ідеальні українці для Кремля. Таку Україну – значно легше підкорити. Такі українці не будуть ефективно боротися зі злом, обстоювати свою свободу, боротися за амбітні проекти й ставати дійсно незалежними. Таким українцям легко буде нав’язати, що їхнє майбутнє залежить завжди від когось іншого, а не від них самих. Їх легко змусити вагатись у будь-яких довгострокових планах чи великих мріях у власній країні. Їх легко змусити постійно чекати (марнувати час).

Країна, в якій все залежить від однієї особи/посади, може бути лише країною рабів. Країна вільних людей, які будують ефективні інституції, вміють довіряти одне одному та об’єднуватись, дотримуються правил та воюють за справедливість – не може бути зруйнована навіть найпесимістичнішими результатами будь-яких голосувань.

Якщо перестати сумніватися в самих собі – у нас виходить робити великі зміни. Будь ласка, не живіть так, наче політики вирішують усе – бо це ілюзія. Але пам’ятайте, що політики в державах з населенням, а не громадянами – вирішують дуже багато. Обов’язково виважено приймайте рішення за кого проголосуєте 31 березня, працюйте зі своїм оточенням, переконуйте своїх друзів та родичів, пам’ятайте ціну, яку ми платимо щодня, щоби мати справжнє право вибору.

Поводьтеся так, ніби саме на вас максимально велика частка відповідальності за майбутнє України. Бо будувати кращу країну – це щоденна праця, а не сезонна історія з прив’язкою до політичних циклів.

Україна понад усе!

Уляна Супрун

Спостерігаю за виборчим процесом, який плавно переростає в хаос.

Деякі кандидати в Президенти у своєму божевільному «танці смерті» трощать залишки довіри до державних інституцій.

Йде війна всіх проти всіх. Тут праведних немає.

Схаменіться! Україна понад усе!

Зловживання владою поняттям «рука Кремля» знизило довіру щодо інформації про реальну загрозу. Це як в казочці про хлопчика і вовків...

А на наших очах під завісою шоу «вибори» розвалюється держава. І немає уже різниці з чиєї вини. Це просто факт. І всі ті, хто надто увірував в свого кандидата чи просто хейтери стали розносити ці бактерії деморалізації. Ключові кандидати в Президенти явно чи приховано беруть у цьому участь.

Жадоба влади засліпила здоровий глузд.

Силові органи ведуть між собою війну.

Насильство стало нормою, а компромат – паливом політики.

Умовні «майданівські» сили роздроблені на пісок.

Атомізація суспільства. Тотальна недовіра. І фатальне метання по колу псевдоеліти в погоні за рейтингами. Це стосується всіх.

Хочу звернутися до головних гравців – вовки існують. Ворог уже втручається в наші вибори.

Мета Росії на цих виборах – не перемога одного з кандидатів, а демонтаж України через хаос. І головним інструментом для цього буде делегітимізація виборів. Насильство, війна компроматів і взаємні звинувачення у фальсифікаціях лише посилюють руйнівний ефект. Ватні «медіа» люб’язно надали ефіри для цього.

Головним інструментом Кремля зараз є посилення усіх протиріч, загострення усіх конфліктів. На це працює вся машина інформаційно-психологічних спеціальних операцій РФ.

Дестабілізація в Києві призведе до параду «автономних округів» та реваншу. Медведчук уже озвучив цей план.

Ми маємо зупинити цей сценарій. Зупинити руїну.

Для цього, щоб це відбулося, необхідно, щоб активна частина громадськості вийшла за рамки нав’язаної нам самовбивчої гри і усвідомила рівень загрози. Вийти за рамки порохоботства і зрадофілії. Незалежно від партій та симпатій до кандидатів. Разом виводити зі стану психозу деяких кандидатів, вождів, силовиків, медіаспільноту. Всюди (окрім відвертої «5 колони») є притомні та патріотичні люди. Треба культивувати розуміння, що держава – важливіша за рейтинги.

А паралельно готуватися до різних сценаріїв. Мобілізуватися, відновлювати майданівські, патріотичні, ветеранські мережі. Зберігати спокій і готуватися до дій. Мета цих дій одна – захистити державу і протидіяти реваншу.

Ми не віддамо країну силам руїни, москви та хаосу. Буде важко, але ми переможемо. Україна вистоїть. Як вистояв Майдан. Як вистояв Східний фронт. І формула такої перемоги проста – Україна понад усе!

Андрій Левус

31 березня стане першим етапом цьогорічного іспиту для нас щодо політичної зрілості та патріотизму українців. Події Революції Гідності та війна з Росією об’єднали суспільство та поставили цінність України як держави вище понад особисті протиріччя. Вагому роль у боротьбі за захист територіальної цілісності та самостійності України традиційно відіграє молодь.

Цьогорічна президентська передвиборча кампанія хвилею бруду заполонила інформаційний простір України. Боротьба рейтингів, компроматів та взаємних образ, дешевий популізм перетворили демократичний процес на відчайдушну боротьбу за владу з непередбачуваними наслідками.

Все більше політиків та організацій виявляють готовність задіювати недоцільні в даній ситуації силові сценарії та зривати вибори, зробити їх нелегітимними. Ці процеси загрожують самому існуванню української державності, підривають функціонування державних інституцій та поляризують суспільство. Це ідеальний ґрунт для російського реваншу.

Багато молоді з патріотичних середовищ опиняються по різні сторони барикад, часто несвідомо стаючи інструментом різних груп впливів. У процесі взаємопоборювання втрачається головне – ідеал Української Самостійної Соборної Держави та оцінка всіх явищ, подій та дій під кутом користі чи шкоди для його закріплення.

Ми закликаємо українську молодь проявити свою чітку державницьку позицію. На нас лежить велика відповідальність, і ми не можемо бути тим поколінням, яке перекреслить всі попередні досягнення.

Україна понад усе!

Соломія Фаріон

UkrNationalism