Пряма та реальна загроза

Росія має намір відсвяткувати 5-у річницю анексії Криму та початку відкритої агресії на Донбасі втручанням у президентську кампанію. У такий спосіб Кремль розраховує не стільки провести проросійського кандидата на Банкову, скільки перетворити ситуацію в Україні на керований ззовні хаос, який дасть підстави просити у світу мандат на зовнішнє втручання.

У період з 1994 рік до Революції Гідності Росія почувала себе господаркою на українських виборах: інтегрувала політтехнологів до штабів, дозволяла копіювати логіку власних виборчих кампаній, надавала інформаційну та фінансову підтримку кандидатам. Не все і не завжди у неї виходило як замислювалося, проте звичка втручатися збереглася.

Нині Кремль розглядає українські вибори (і президентські, і парламентські) як можливість дестабілізувати ситуацію в Україні, загальмувати рух нашої країни до НАТО та ЄС, а за сприятливого розвитку подій – змінити вектор розвитку.

У Москві добре бачать, що колективний Захід не готовий до жорсткої відповіді її агресивним намірам, ба більше – вміло грає на його нерішучості.

Демократія, на жаль, створює для Путіна та його оточення сприятливий клімат, а західна звичка до компромісів та схильність вислуховувати різні сторони конфлікту – фактично розв’язує руки.

У Росії добре розуміють реалії українських виборів, тому одну з ставок зроблять на підкуп виборців.

Банальний, проте резонансний крок, який дозволяє підірвати довіру до виборів як таких та завдати удару по діючій владі, адже вона несе відповідальність за ситуацію в країні. Національні особливості українського популізму та рівень стратегічного мислення вітчизняних політиків, на жаль, не виключають використанням Кремля для них «бюро добрих послуг» - організаційних, інформаційних, фінансових, які будуть надаватися в обмін на просування у інформаційному просторі російського наративу. І вже сьогодні можна говорити, що бажаючі пристати на цю пропозицію є.

Наголошу, що Росія намагатиметься зірвати голосування 31 березня в одному чи кількох населених пунктах.

Її розрахунок – на трансляцію інформації про зірвані вибори як всередині країни, так і за кордоном, інформації, яка має підтвердити тезу про Україну як failed state. Звісно, не варто виключати і кібератак, проте над відсіччю ним вже сьогодні працюють фахівці України та країн НАТО, яким цей досвід також може стати в пригоді.

До речі, дуже скоро, адже 23-25 травня відбудуться вибори до Європейського парламенту, який Росія також намагатиметься перетворити на максимально паралізований внутрішніми суперечностями орган. Фінансів та ресурсів для цього не шкодуватимуть, адже гра вартує свічок, бо параліч Європарламенту, наприклад, не лише позбавить його можливості оперативно реагувати на численні виклики, але і не дозволить вчасно затвердити склад Європейської Комісії.

До того ж у ЄС відсутній механізм реальної відсічі спробам втручання у вибори, і у Кремлі про це добре знають.

Україна повинна не лише відстояти право на демократичні вибори, але і навчитися використовувати досвід протидії російському пресингу у власних політичних інтересах. Ми не можемо довіку перебувати у стані прохача, нам потрібна проактивна позиція, спрямована на підвищення авторитету держави на континенті, наповнення реальним змістом тези про унікальність України.

Для Росії є стратегічно важливим дестабілізувати ситуацію в Україні ще і з тієї причини, що приклад нашої держави, з огляду на її розміри та розташування, може бути показовим для низки інших країн – Центральної Європи, Балтії, Молдови, Білорусі.

Путін хотів би придушенням волі України до опору дати сигнал всьому Старому Світу, що чинити опір його прагненням марно, тому ефективність протидії його намірам є не лише українським національним інтересом, але і елементом європейського політичного клімату.

Євген МАГДА, Інститут світової політики

ЗАХІДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФРОНТ