Інформаційна війна: особливості в період воєнного стану

26 листопада Парламент України проголосував за введення воєнного стану. Це рішення активізувало не лише військове командування країни, а й цілу армію ботів, панікерів та тих, хто женеться за соціальними рейтингами.

Рішення про воєнний стан приймається вперше в історії незалежної України, тож чітких правил «як правильно діяти» у перші дні ніхто не знав. Моментом суспільної розгубленості і скористались наперед проплачені бото-ферми або псевдо-ЗМІ. Адже військова агресія триває не лише на Сході України та в Азовському морі – Росія вкладає великі кошти в різні фронти гібридної війни: дипломатичний, культурний й зокрема інформаційний. Тому спекулянти й зрадники – це теж фауна війни.

Для чого сіяти паніку серед мирного населення та кому це вигідно? Давайте розберемось.

Перші, хто відіграє важливе значення в формуванні соціальних настроях та активізації населення – «суспільні» медіа. Випуски праймових новин у перші дні воєнного стану будувалися довкола одних й тих самих важливих тем – засідання РНБО, Радбезу ООН, прийняття закону про воєнний стан. Цим й скористались такі телеканали, як «Інтер», «112», «Newsone» й низка інших каналів російської агентури. Миттєво активізувавши режим зради, журналісти цих каналів говорили переважно про найбільш негативні сценарії з імовірних, не оцінюючи, наскільки це можливо взагалі. Аргументів МЗС чи ВМС у сюжеті практично немає, а весь негатив ще й нагнітають емоційною подачею та перекрученнями. Наприклад, радять глядачам «на місяць забути про гарантовані права і свободи».

Також важлива інформація поширюється не лише за допомогою телеканалів та великих онлайнових ЗМІ, а й замовних ресурсів, або так званих «зливних бачків». Такі медіа не перевіряють інформацію, а основна їхня мета – заробити гроші на рейтингах «приголомшуючих новин». При цьому вони збирають понад 50 мільйонів візитів на місяць (для порівняння, «Українська правда» збирає 15 мільйонів). Щодня новинне сміття читають сотні тисяч людей, й в надзвичайних ситуація, таких як прийняття воєнного стану, робота цих ЗМІ зводиться лише до однієї мети – заробити якомога більше. Й враховуючи, що частина таких сайтів адмініструються з Росії чи через окуповані території – то в таких ситуаціях їхня основна ціль – дестабілізація ситуації в Україні. Для цього використовують всі брудні методи: емоційні заголовки, прийоми маніпуляцій та розповсюдження фейків, аби посіяти паніку та суспільну зраду серед українців.

У кінці листопада активізувались кремлівські лідери думок та псевдо ЗМІ. Останнім «палець у рот не клади», дай-но тільки розказати про «київську хунту та бандерівську власть». Основний пріоритет у роботі російської пропаганди – показати як «погано жити там на Україні». Вони шукають соціальні суперечності, які можна використати і в які можна вбити клин. Воєнний стан, на думку російських пропагандистів – саме те, що змусить людей втратили довіру до влади та один до одного.

Рупори Кремля висвітлюють військову агресію в Азовському морі так, щоб жодним чином не дискредитувати чинну російську владу. Зробити з себе жертву – метод, що використовує Росія у всіх випадках своєї військової агресії. У цій ситуацій, всі російські ЗМІ, як за наказом, розповсюджують одні й ті самі тези:

Україна порушила Російські кордони (насправді за міжнародними договорами – українські кораблі не порушили жодних законів).
Воєнний стан в Україні впроваджується для придушення опозиції.
Теза послідовно «розкручує» тему «нелегітимності українського уряду», яку в Росії пропагують ще з часів втечі Віктора Януковича.

Воєнний стан може призвести до ескалації на Донбасі.
Попри те, що Президент і РНБО неодноразово наголошували, що введення воєнного стану запроваджується як захисна дія на відкритий акт агресії в Керченській протоці, російські ЗМІ розповідають про можливу ескалацію на Донбасі. Це викликає співчуття російських глядачів до людей у Донецькій та Луганській областях, які нібито були «звільнені» від «фашистської хунти» (див. п.1), і нагадує, що вони все ще перебувають під загрозою.

Введення воєнного стану обумовлене особистими амбіціями Петра Порошенка.
Така подача матеріалу створює ілюзію, що воєнний стан – не питання національної безпеки, а засіб внутрішньої політичної боротьби.

Захоплення трьох українських кораблів в Керченській протоці було провокацією.
Мовляв, це організовано українським урядом та самим Президентом, який не подбав про безпеку та життя військових, але був зацікавлений у створенні кризи.

Не можна не згадати славнозвісну на весь світ російську «фабрику тролів». Тисячі коментарів й постів з фейковими та маніпулятивними тезами – заради того, щоб показати масовість й підтримку кремлівського режиму. Українська аналітична платформа Vox Ukraine виявила, що в 2010-2018 роках 1369 акаунтів російського «Агентства інтернет-досліджень», більш відомого як «фабрика тролів», згенерували 774 957 твітів про Україну.

Та не інтернет-ботами єдиними: російських агентів, що просувають кремлівські тези хоч відбавляй – й у Верховній Раді, й серед місцевого населення. До прикладу, нещодавно СБУ викрила мережу Інтернет-провокаторів, найнятих спецслужбами РФ для поширення паніки в країні після введення воєнного стану. «Вказівки» російських кураторів передбачали, зокрема, публікацію статей щодо «правомірності» дій Військово-морських сил РФ поблизу Керченської протоки та засудження дій українських моряків. Агенти з РФ розсилали фейкову інформацію нібито від української влади із вказівками щодо «використання для військових потреб» автомобілів з іноземною реєстрацією, фейкові фотографії порожніх продуктових прилавків магазинів на території України, великих черг на автозаправних станціях, повісток з військових комісаріатів у межах загальнодержавної мобілізації. За задумом російських спецслужб залучення саме мешканців України до розповсюдження деструктивних матеріалів дає змогу адаптувати їх для громадян нашої країни та створити ілюзію «правдивості» повідомлень.

Отже, протягом тривалого часу Росія цілеспрямовано та вправно працює над дестабілізацією політичної ситуації в України, підриванням довіри до державних інституцій й служб, що чітко можна помітити й проаналізувати у зв’язку з останніми подіями – прийняттям воєнного стану. Щоб не стати «жертвою» російської пропаганди, потрібно «довіряти і перевіряти». Довіряти чинній владі, не робити емоційних заяв, аналізувати всю отриману інформацію та перевіряти її джерела. Бо дезінформація – масове явище, а російська пропаганда – це інформаційна зброя. Воєнний стан – єдино правильна відповідь на військову агресію Росії, це мобілізація всіх ресурсів для відсічі ворога. Завдання тих, хто в тилу – знешкодити ворога тут: не піддаватись на провокації й брудні маніпуляції, й бути консолідованою частинкою українського суспільства.

Анастасія Машевська

ukrnationalism.com