ЗАПОВІТ ГЕНЕРАЛА РОМАНА ШУХЕВИЧА: “НЕ ВМИРАТИ!”

Категорія: Новини в Україні
Створено: 27 листопада 2018 Дата публікації Перегляди: 217

“НЕХАЙ СПОМИН МИНУЛОГО ПІШЛЕ НАМ КРАЩЕ МАЙБУТНЄ...”

58ЗАПОВІТ ГЕНЕРАЛА РОМАНА ШУХЕВИЧА:
“НЕ ВМИРАТИ!”

Зі спогадів Галини Сорочак- Малашевської: “Минав час, кожна пора року приносила нам великі втрати в людях. Гинули рядові повстанці та члени Вищого Проводу ОУН. Підпілля не здавалося, хоча знало, що перемоги скоро не буде.
Пригадую, як Провідник Михайло (Анатолій Згаб'юк, загинув 1951 р.) прибув восени 1949 р., з конференції від Головнокомандувача Української повстанської армії Романа Шухевича- “Тарас Чупринка”, сказав мені: “ Знаєте, подруго, наш Генерал сказав передати вам усно, щоб у випадку безвихідного становища не робили собі смерті”. Я мовчала і здивованими очима дивилася прямо у вічі провідникові: “ Як то має бути? Я маю підняти руки вгору і сказати, що я ваша”. У мене з очей потекли сльози. По короткій мовчанці Провідник Михайло почав мені пояснювати, що я дівчина, ніяких великих “гріхів” не маю, що я неповнолітньою пішла в ряди УПА, що німці знищили мою родину. Треба ж комусь лишитися свідками цих великих визвольних змагань 1942- 1952 рр. Та що десь через 25-30 років Україна знову підніметься на боротьбу.
57Я дивилася і не розуміла нічого, що від мене хочуть. Потім подумала і сказала, що невже я так довго буду жити. Якщо всі загинуть то і я не хочу жити. Провідник поплескав мене по раменах і сказав: “ Ви доживете до глибокої старості, я це відчуваю своєю душею і колись згадаєте, що я правду говорив. І ще просив наш Генерал, щоб ви в ніяку організацію не вступали аж до нового встановлення Самостійної України. Витріть сльози і буде така потреба, виконайте наш заповіт”.
- Дорогий Провіднику Михайле, і ви наш Генерале, ви мої світочі та пророки. Я дожила до старості, пережила клінічну смерть, провокації, допити, суди, смертну камеру, холодну північ, народила трьох дітей і живу в Україні. Дочекалася “паперової незалежності” України. І ще не можу повністю розкрити той “заповіт”, що Ви мені передали 50 років тому. Вічна слава всім борцям, які впали у нерівних боях за свободу і незалежність України!"

Галина Сорочак-Малашевська, позивний “Надія Хміль”, з весни 1943 р., у підпіллі, член ОУН, медсестра та друкарка в рядах УПА. Весною 1952 року, внаслідок провокації та зради потрапила до рук КГБ (м.Рівне). Криївка була закидана газовими шашками, поранена та без пам'яті опинилася в руках озлобленого ворога.
Засуджена військовим судом на 25 років позбавлення волі, у трудових таборах. Термін відбувала у м.Воркута.
“Надія Хміль” жертовно присвятила своє життя на боротьбу за незалежність України.

 

Наталя Ананевич

 

Громадське незалежне
телебачення 
«Тризуб TV»

tryzub tv

Книга пам'яті


УГКЦ у Португалії

Розпорядок Богослужінь



 

Уроки португальської мови

Відеоархів Спілки:

Статистика
Перегляди статей
7098125
Лічильник

Українська рейтингова система