28 ЧЕРВНЯ ДЕНЬ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ УІНП

28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Основний закон держави – Конституцію, яка стала реальною і дієвою основою розбудови незалежної демократичної держави як повноправної учасниці світового співтовариства. Ця подія стала важливим етапом на шляху конституційного процесу в Україні, який триває досі.

Конституцiя України 1996 р. зафiксувала основні позиції договору між державою та суспільством. В нiй є взаємопов’язані норми юридичного та полiтичного характеру, які регулюють найважливіші суспiльні вiдносини: забезпечення прав i свобод людини та подальшого розвитку держави. У цьому полягає соцiальна цiннiсть основного закону. Конституцiя України має найвищу юридичну силу і становить ядро нацiональної правової системи.

Витоки українського конституціоналізму мають давні історичні традиції. Перша спроба кодифікації українського права відбулася за часів Київської Русі і була зафіксована в «Руській Правді» (ХІ – ХІІ ст.). Наступні історичні епохи продемонстрували безперервний процес пошуку шляхів, методів та інструментарію для оформлення та закріплення основних принципів взаємодії держави та суспільства.

 АКЦЕНТИ У ІНФОРМУВАННІ СУСПІЛЬСТВА ЩОДО УКРАЇНСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ

1. Конституція України 1996 року не виникла на порожньому місці, традиції українського конституціоналізму мають глибоке історичне коріння, свою традицію та тяглість (див. історичну ретроспективу).

2. Український конституціоналізм має власні особливості, серед яких визначне місце посідають демократизм, повага до суспільних та індивідуальних прав. Ці засади формувалися протягом століть у відповідності до національного характеру українців, способу життя, цінностей та суспільних відносин.

3. Український конституціоналізм інколи випереджав аналогічні процеси у Європі. Це стосується конституції Пилипа Орлика 1710 року. Тому конституцію Орлика часто називають першою демократичною конституцією Європи.

4. Конституційні акти Української народної республіки та ЗУНР продемонстрували правову і політичну зрілість українців під час спроби вибороти державність у 1917-1921 роках.

5. Програмні документи підпільного парламенту – Української головної визвольної ради засвідчили прагнення визвольного руху дотримуватися принципів демократії навіть у найважчих умовах підпільно-партизанської боротьби.

6. Конституція радянської доби цінна як досвід перетворення основного документу країни у фікцію та формальність.

7. У конституційному процесі незалежної України відбився непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів та цінностей об’єднаної Європи.

Український інститут національної пам’яті