До аспектів національної безпеки

В ієрархії національних пріоритетів національна безпека займає найвище положення засадничо, а тим більше – сьогодні. В даному випадку під поняттям «національна безпека» розуміємо симбіоз двох понять:

1. власне національну безпеку, як безпеку української нації, тобто комплекс заходів і механізмів, які спрямовані на гарантування захисту і розвитку українського етносу як в Україні, так і за її межами, зокрема в місцях компактного поселення українців і

2. державну безпеку, тобто систему заходів і механізмів, покликаних забезпечити державний суверенітет і непорушність державних кордонів України.

Організація Українських Націоналістів завжди ставила питання національної безпеки на чільне місце, розуміючи, що як боротьба за здобуття власної держави, так і етап її становлення викличе відповідну реакцію зовнішніх сил та їхніх агентів в Україні.

Засадничими постулатами національно-визвольної та державотворчої концепції ОУН були і залишаються твердження, що лише шляхом безкомпромісної боротьби можна здобути власну державу і в цій боротьбі розрахунок є насамперед на власні сили української нації. В обороні держави вирішальними чинниками є морально-психологічне налаштування народних мас (мотивація), міцні збройні сили та спецслужби (власне механізм оборони), вдала міжнародна політика (пошук союзників і нейтралізація противників, включення до міжнародних та регіональних безпекових структур чи їх ініціювання та творення).

ОУН та її теоретики і провідники також завжди наголошували, що Росія, попри зміну декорацій та декларацій, царів і вождів, залишається глибоко просякнута духом шовінізму та імперіалізму і без збройної боротьби здобуття та утвердження суверенної соборної держави неможливе. Для протистояння загрозам з боку Москви необхідне поєднання зусиль поневолених та загрожених московським імперіалізмом народів та волелюбних політичних сил. Всі ці тези набули яскравого і переконливого підтвердження останніми роками.

Виходячи з вищесказаного, вважаємо, що сьогодні актуалізуються два аспекти системи безпеки:

Роль і місце України в міжнародній системі безпеки.
Реформування відповідно до нинішньої і прогнозованої ситуації системи української державної безпеки, до складових якої, поряд з властиво оборонними, військовими механізмами комплексно відносимо і такі напрямки як економічна безпека, екологічна безпека, інформаційна безпека.
Сьогодні, в умовах фактичної війни з Росією і анексії нею значної частини нашої території, входження до міжнародних безпекових структур для нас є як ніколи актуальною, але водночас і нелегкою справою, адже це насамперед залежить не від України, а від самих учасників колективних договорів, які напевно не поспішатимуть прийняти до своїх лав державу, яка веде неоголошену війну і не контролює свої кордони. Слід врахувати також зростаючі напруження з деякими іншими нашими сусідами, зокрема з Угорщиною, Польщею та Румунією, які під різними надуманими приводами вдаються до невиважених заяв і недружніх політичних кроків з метою шантажу України в такій непростій для нас ситуації.

Необхідно максимально мобілізувати і поєднати зусилля в сфері проштовхування українських ініціатив та захисту національних інтересів у цьому напрямку української державної дипломатії та структур світового українства, зокрема і насамперед ОУН, яка має багатий і успішний історичний досвід в цій площині та дієві розгалужені структури в країнах поселень. Варто наголосити, що останні кілька років нашої діяльності підтверджують вище наголошене, прикладом чого зокрема можуть послужити позитивні результати нашої спільної роботи в США, Канаді, Австралії та ряді інших країн.

Незмінним головним елементом військової безпеки є національні збройні сили в широкому розумінні цього поняття (тут мається на увазі власне ЗСУ, СБУ, Національна гвардія, відділи територіальної оборони, патріотичні парамілітарні структури тощо) з належним військовим вишколом та забезпеченням і морально-психологічним станом. Завданням українських націоналістів є всебічне сприяння розбудові українського війська і його регулярна підтримка як в плані забезпечення вишколеними кадрами, так і в плані ідеологічному та матеріальному.

До важливої ділянки військової безпеки відносимо ефективну діяльність спецслужб, зокрема СБУ, служб розвідки та контррозвідки, адже тривалий час ці галузі кадрово та ідеологічно були інфільтровані московськими агентами та виконували не властиві їм функції. Неможливо перемогти ворога на фронті, не знешкодивши його агентуру в тилу, не нейтралізувавши радикально його розгалужену «п’яту колону», котра й сьогодні активно і практично відкрито діє в нашій державі.

Належне виконання завдань військової безпеки дуже значною мірою залежить від створення активних відділів цивільного опору (територіальної самооборони) та розгортання волонтерської мережі й навчально-вишкільних баз.

Не можемо оминути увагою також питання внутрішньополітичної безпеки. Під цим напрямком розуміємо стан національної єдності і національного порозуміння перед загрозою зовнішнього ворога, який цілком природно намагається спровокувати, розпалити і використати кожен внутрішній український конфлікт чи непорозуміння для своїх імперіалістичних інтересів. ОУН є державотворчим і націозахисним надпартійним ідеологічним і політичним чинником, поборює і засуджує дух і вияви національної руїни і хаосу та культивуючи і пропагуючи дух національного будівництва і ладу в усіх аспектах і суспільних проявах.

В умовах зовнішньої загрози і збройного протистояння та нестабільності держава і громадянське суспільство мають поставити перед партійними, клановими, регіональними пріоритетами та псевдоліберальними догмами пріоритет загальнонаціональних інтересів. Засобами для скріплення національної єдності є послідовні кроки і впевнені та рішучі дії щодо вирішення нагальних соціальних та етнічних проблем і протиріч. Зокрема йдеться про подолання наслідків довготривалого поневолення та реліктових явищ українофобії з одного боку та національної меншовартості з іншого шляхом усунення з громадсько-політичного життя, інформаційного простору дискримінаційних виявів явного та замаскованого антиукраїнства, корупції.

Важливим є надання максимальних умов та заохочень представникам національних меншин вільно вивчати і навчатися українською мовою, брати участь в українському культурному житті, інтегруватися в українське суспільство і бачити свою столицю в Києві, свою перспективу – в Україні, а не в іншій державі. Україна – спільна батьківщина, спільна перспектива і спільна відповідальність всіх її громадян.

В аспекті соціальної безпеки ОУН від початків становлення твердо стоїть на засаді, що надійною підвалиною тривалого існування і розвитку української держави є справедливий соціальний лад, що зумовлює відповідність винагород і визнання заслуг кожного його внескові в національну справу, рівність всіх перед законом і невідворотність покарання за його порушення незалежно від чину чи походження, політичну відповідність партій задекларованим цінностям та відповідальність за свою діяльність. Тверде дотримання вище заявлених засад запобігатиме виникненню внутрішніх соціальних і міжетнічних конфліктів і спрямує суспільну енергію в конструктивне русло.

В умовах інформаційного суспільства гуманітарна сфера лягає в основу національної безпеки, оскільки вплив інформації на свідомість як окремої людини, так і певних суспільних груп формує їхні світовідчуття, цінності і мотивацію.

Коли нівелюються або деформуються такі засадничі основи як національне самовизначення, культурна та державна самоідентифікація, почуття патріотизму, тоді нація стає безсилою проти зовнішніх загроз.

Сучасні виклики в галузі національної безпеки спонукають до відповідних законодавчих змін, осучаснення оборонної галузі, вироблення нової безпекової стратегії та наявності політичної волі до її втілення.

Віктор Рог

УІС