Єдине, що є на потребу

Українська Видавнича Спілка імені Юрія Липи з нагоди 135-ліття народження визначного ідеолога українського націоналізму видала збірку праць доктора Дмитра Донцова «Патріотизм».

«Чи доцільно зараз перевидавати тексти, написані понад 80 років тому?» – напевно таке скептичне запитання може виникнути у нашого читача. «Не просто доцільно, але й необхідно, якщо йдеться про твори Дмитра Донцова, а зокрема про ті його твори, які увійшли до цієї невеличкої збірки», – впевнено відповімо ми. Адже тематика, яку висвітлює в пропонованих текстах автор, не має часового обмеження і, на мою думку, актуальність її сьогодні ще більша, ніж в часи написання статей.

«З першого свого друкованого рядка Донцов уже з’явився цілий, з його пристрасним напором речення, з його знищуючим ударом полемічної рапіри, з його оригінальним, не існувавшим перед тим в нашій публіцистиці – стилем», зазначає один з найближчих сподвижників Дмитра Донцова Євген Маланюк.

Не можна не погодитись і зі словами доктора Володимира Яніва, який стверджував, що Донцов, більше ніж будь хто з сучасників, став постаттю рівночасно звеличуваною й засуджуваною.

«Серед представників української духовності в сучасному і недавно минулому займає Дмитро Донцов окреме місце. Він найболючіше хвилює з них усіх, бо в дорогі і болючі для нас справи встряває по своєму – по Донцовськи і розпеченим до білого жару пером розв’язує їх, наче розтином шаблюки. Не тільки «що», а ще більше «як» вирішили про значення Донцова для нас і поставили його понад усіх сучасників», – слушно стверджує доктор Ростислав Єндик у монографії «Дмитро Донцов – ідеолог українського націоналізму».

Вміння бачити глибинну сутність речей та знаходити ефективні рецепти вирішення засадничих проблем характеризує творчість доктора Донцова. Яскравою ілюстрацією цього твердження є матеріали, поміщені в цій збірці, яка вперше побачила світ у 1936 році в щоквартальній книгозбірні «Вісника», який редагував Дмитро Донцов.

Великою заслугою Донцова є те, що він допоміг українцям «виригнути з наших мозків намул неволі, а з серця – московську отруту. Донцов має на увазі ту московську отруту «з московської чаші», про яку писав ще Шевченко і яка ще й досі затруює свідомість і паралізує волю українців, засліплює нам очі і затуплює наш мозок.

Коли йдеться про Росію, то ніхто, напевно, краще Донцова, не зумів розгледіти за яскравими масками і дешевими декораціями, котрі мінялися залежно від обставин і потреб, незмінну імперсько-галапасницьку сутність, той споконвічний московський дух, розкладаючий сморід якого ми відчуваємо і сьогодні.

Донцов добре бачив не лише той галасливий балаган, який настирливо пропонували кремлівські режисери та ляльководи глядачам «вистави», він дивився поза куліси, добре знав режисерів і тому на питання «Чи вовк у бабусиному очіпку залишається вовком, чи стає бабусею?» – давав Донцов однозначну відповідь. Цій тематиці він присвятив багато праць, зокрема поміщених у збірках «Росія чи Європа», «Московська отрута», «Дух Росії» та ін.

Другою великою заслугою Донцова є та, що він виразно вказав на конечну потребу кардинальної зміни психологічної установки нації, на зміну національних орієнтирів, на пекучу потребу зміцнення національної волі до життя, до експансії, власновладства, на необхідність і неминучість боротьби і нагальну потребу плекання і гартування національної сили, яка відіграє головну роль у змаганнях нації до незалежності і розвитку. Коли драгоманівський українець-малорос «просить немного» – права для рідної мови, то донцовський українець-лицар «вимагає всього» – волі і влади для нації на своїй землі та гідного місця для власної держави у світі.

Не паперові декларації, резолюції і меморандуми ялових кабінетних політиканів з утопічними нафталіновими провансальськими ідейками та напівідеалами, а боротьба «нових людей», озброєних «яскравою, виключною, всеобіймаючою» ідеологією націоналізму приведе націю до перемоги. Про це – в творах «Націоналізм», «Дух нашої давнини», «За яку революцію», «Дві літератури нашої доби», «Клич доби» і в пропонованій збірці «Патріотизм».

«Перемога України залежить від виховання нових борців, які не гнутимуть карку, від провідної верстви, яка не злякається боротьби з ворогом та жертв, яких вимагає перемога. Отже – у великій мірі залежить від перемоги ідей Донцова у вихованні нової провідної верстви народу». Ці слова Богдана Стебельського можна би поставити епіграфом до книги, яку ви тримаєте в руках.

І з боку так званого ліберального табору, і з боку звичайно табору комуністично-соціалістичного на Донцова весь час сипалися ядучі стріли. Але ці стріли буквально обламувались об той міцний панцир залізобетонних аргументів, об той сталевий панцир твердих принципів, об той лицарський панцир невдаваної щирості і рішучої безкомпромісності, котрий Донцов поставив перед цими нападками. І сьогодні пройшли десятиліття, можна навіть сказати століття з початку виходу перших праць Дмитра Донцова, але ж бачимо, що таки Донцов був правий, що саме Донцовим цікавляться, Донцова цитують, Донцова вивчають, Донцова наслідують. І його критики фактично опинилися в калюжі.

«Де нас розманіжували, там він нас засталював, де схиляли, там він випростовував, де ми були простодушними, там він узброював до бою». Донцов і його послідовники підняли український ідеал на таку недосяжну висоту, «як небо заввишки, як земля завширшки». Як, знову ж таки, писав Донцов, «України ще немає, але ми можемо її створити у власній душі. Ми можемо і повинні опалити цю ідею вогнем фанатичного прив’язання». Це такий надвисокий ідеал, що до нього треба дуже довго стреміти. Та й шлях цей є нелегкий. І осягнути його можуть лише «люди нового духа», нової психології борця і володаря, нового твердого характеру і нового залізного гарту. Шляхетні, мудрі, мужні. Саме вихованню таких людей і присвячена ця збірка.

Придбати книгу можна за адресою: 01030 м. Київ, вул. Ярославів вал, 9, УВС, або за номерами телефонів: 068 389 51 76, (044) 234-70-20.

Віктор Рог

Український погляд