Держава-гібрид: період розпаду – 5 років

Як відомо, гібриди довго не живуть. Точніше, їм для нормального функціонування потрібне спеціальне середовище, поза яким вони приречені на загибель. Те ж саме можна сказати й про держави-гібриди. В умовах глобалізації, світового ринку, дуже важко такій державі триматися на плаву, особливо, коли таке державне утворення нехтує загальноприйнятими світовою спільнотою правилами і нормами.

Те, що Російська Федерація є чимось не зовсім природним або й взагалі – аномальним, світ мав змогу пересвідчитись ще років 3 тому. Судіть самі – за законодавством Росія є федерацією, по факту – імперією, за конституцією – демократичною республікою, по суті – авторитарною країною фашистського зразка. Офіційно – безідеологічною, по факту – державою, що в своїй неформальній ідеології поєднує більшовизм і монархізм. Серед осіб, зведених в ранг національних героїв – російські царі, радянські генсеки, командири сталінської армії і «власівці», а деякі церковні достойники ладні канонізувати водночас як православних імператорів, так і генсеків – відвертих воюючих безбожників-богохулів… Абсолютне неприродне поєднання історичних орієнтирів, що підтвердить будь-який більш-менш притомний історик або політолог.

Однак кремлівську верхівку це аж ніяк не бентежить.

Якщо подивитися на історичне минуле Росії, то такий стан речей був прийнятним для всіх поколінь будівничих імперії. Змогли ж московські царі брати на озброєння традиції державного будівництва Золотої Орди, при цьому прикривати це європейською ретушшю та «православними догмами»… Хоча, навіть за цих умов, Росія намагалася орієнтуватися на європейські держави, а не будувати політичні блоки з Османською імперією, Персією чи Китаєм…

Тим не менш, путінська Росія «переплюнула» всіх своїх попередниць. Адже лише в найбільш збочених головах може виникнути думка, що олігархічну модель держави можна будувати, спираючись на ціннісні орієнтири, притаманні «совковому суспільству».

Питання, чи довго може протягнути ця держава, особливо в умовах санкцій та часткової ізоляції?

Очевидно, що путінська імперія приречена на занепад з цілого ряду причин. І за обґрунтуванням ми звернемося все до тієї ж «учительки життя» – історії.

Отже, вже зараз фіксується не лише стагнація російської економіки, але й різкий рівень падіння добробуту населення РФ. Це спричинено санкціями та падінням цін на нафту. Саме така ситуація спостерігалася в СССР після 1986 року – внаслідок війни в Афганістані та падіння цін на нафту, Радянський Союз став недоотримувати до державного бюджету мільйони рублів. А ще СССР втягнувся в гонитву озброєнь, що відбилося на економії коштів на потреби населення. В результаті гонитву озброєнь було програно, а от «радянські люди» серйозно відчули на собі всі «принади» радянської системи «народного господарства». Жахливий дефіцит і відсутність найосновніших продуктів для нормальної життєдіяльності змусили «гомо совєтікус» все частіше виходити на акції протесту. Під кінець 80-х ці акції все частіше проходили під гаслами «Годі готувати Москву!». Все йде до того, що росіяни, особливо – на Півночі та Сибіру й Далекому Сході вийдуть на стихійні акції (і вже виходять!) саме під цим гаслом.

До речі, у 1986 році до розпаду Союзу залишалося 5 років…

А тепер проведемо паралелі ще з однією імперією – нацистською.

Незадовго до краху нацистської Німеччини її керівництво почало вдаватися до відверто шизофренічних заходів, спрямованих на відволікання уваги населення «Рейху» від їх злиденного існування. Що цікаво, населення продовжувало вірити Гітлеру, але при цьому не змогло врятувати нацистську владу від цілковитої поразки.

Теж саме відбувається й у путінській Росії – величезні комунальні тарифи та відсутність якісних продуктів харчування, безправ’я перед бюрократичним апаратом та жахливі побутові умови забалакуються темами «що там у хохлів?», «Захід загниває», замилюються пафосними концертами в Кремлі, пафосними військовими парадами й ура-патріотичними промовами Путіна…

Нічого не нагадує?

Відверта показуха, заміна «хліба» на низькоякісні «видовища» вкупі з відверто божевільними законодавчими ініціативами (наприклад, про надання права чоловікові «обережно бити дружину»), свідчать про одне – агонію режиму, яка, очевидно, підсилюється прогресуючим психічним захворюванням самого Путіна. Адже згадайте останні роки життя Сталіна – вони супроводжувалися відверто параноїдальною політикою з пошуку «шпигунів», «жданівщиною», «справою лікарів» і т.д. Те ж саме спостерігаємо й зараз, тільки в більш збочених формах (макети рейхстагів, юнармії, імператори, що мироточать, скульптури з лайна – далі вже просто нема куди).

Одним словом, і цей гібрид приречений на загибель. Росія за 5 років перестане існувати в тих масштабах, що є зараз.

Сергій Багряний, УІС