Літературно-музична композиція «Лесиними стежками» в к/о центрі « Дивосвіт»

Надрукувати
Дата публікації Перегляди: 5270

Ти себе Українкою звала,
І чи краще знайти ім’я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Як Вкраїна велика твоя…

   Леся Українка (Лариса Петрівна Косач)

   Вона назвала себе Українкою в час, коли це слово взагалі намагались знищити, замінити іншим – Малоросія. І через усе життя, через усю творчість Л. Українки проходить образ України, починаючи з першого вірша «Надія», написаного у 9 років. І те, що назвалась вона Українкою, завдавши на свої тендітні плечі ваготу цього високого імені,  підтверджує  генну, кровну спорідненість поетеси з рідною землею, своїм народом.

   До дня народження великої поетеси (25.02.1871) в  к/о центрі « Дивосвіт» за  участю 2, 6, 7, 8, 9, 10 класів, вчителів укр. літ. Лесик Н.Б., Барановської Н.М., Гольонко Н.П., уасників музичної студії (керівник – Ясінська Т.В.) та поетичного клубу « Джерело» (керівник – Барановська Н.М.) відбулася велика літературно-музична композиція «Лесиними стежками».

   Поетичне слово Лесі Українки перепліталося з  музичними творами Баха, Шопена, Бетховена, Моцарта, які майстерно виконали Ясінська Тетяна – керівник музичної студії, а також її вихованці: Стрихарчук Олександра, Іваночко Марта, Кудіна Аліна, Чикота Анастасія, Вероніка Рябіна.

   Як цікаво було мандрувати Лесиними стежками у  незабутню пору дитинства, юності. Разом з поетесою радіти, сумувати і не втрачати надії на краще.

   Емоційно, з любов’ю до віршів Л.Українки прочитали твори учениця 7 кл. – Діана Корневич, уч. 2 кл. «Ой вишеньки – черешеньки»- Лукасевич Таісія, уч. 6 кл. –Чикота Анастасія «До мого фортепіано», учні 8, 10 кл. – Підперигора Олександр, Ригайло Ірина уривок із Лісової пісні» Ну а учасники поетичного клубу « Джерело» Барановська Надія Михайлівна, Захаров Єгор та Сусь Анастасія прочитали свої власні вірші, які присвятили Л. Українці.

   Її слово, мов нержавіюча сталь, виблискує пророчо і суворо крізь роки і покоління.

Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні.

   Леся Українка жила всупереч усьому. Сміялася, перемагала біль, писала свої геніальні твори. Всупереч усьому. Честь її пам’яті.

Директор к/о центру « Дивосвіт» Володимира Кіяк

{module mod_knopka_comments}