Агентура.ru

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 07 червня 2013 Дата публікації Перегляди: 1165
Сімдесят років на одній шостій земної суші панував агресивний тоталітарний режим, який постійно загрожував решті планети завоюванням. Звичайно, воно називалося "визволенням", а постійне озброєння, яке зрештою знищило економіку країни, були не чим іншим, як "боротьбою за мир". Та, попри виразну агресію, спрямовану назовні, головного ворога комуністичний режими бачив не за кордонами СРСР, а всередині своєї країни. "Вороги народу", "шпигуни", "диверсанти", "агенти міжнародного імперіалізму" були, якщо вірити документам спецслужб, головною загрозою існування країни рад. Починаючи від її створення у 1917 і майже до останніх днів у 1991 році.

Проти внутрішнього ворога було зосереджено величезні сили — міліції, чекістів, внутрішніх військ, тюремників, стукачів. Їхня кількість перевищувала чисельність потужної європейської армії. Втрати, яких завдали внутрішньому ворогу, — мільйони вбитих та репресованих "шпигунів" та "агентів", зіставні з втратами під час найбільших воєн в історії людства. Проте слово "агент" має негативну конотацію не лише для тих, хто вірив, що доблесні чекісти рятували свою країну від різної іноземної нечисті.

Їхні опоненти, люди, які відважувалися критикувати чи навіть боротися з радянської владою, агентів, що засилалися в лави опозиції, боялися чи не більше, як самих органів репресій. Адже тих останніх принаймні можеш вирізнити за одностроєм чи посадою. Натомість агентом міг бути й найближчий товариш чи навіть родич. Тому до реальної небезпеки, яку вони несли, додавалася ні з чим не порівнянна гіркота зради, що іноді ставала причиною психічного заламання затриманого.

Минуло вже понад двадцять років, відколи на теренах Росії не шукають "агентів міжнародного імперіалізму". Через відсутність люстрації тут ніколи після падіння комунізму не шукали агентів, на які опирався тоталітарний режим. Здавалося, це слово назавжди зникне з актуальної російської політики, залишившись хіба невід'ємним елементом фільмів про Джеймса Бонда та книг на шпигунську тематику.

Але ні — останні місяці найбільшу з пострадянських республік знову лихоманить від пошуків агентів. Усе почалося з прийняття поправок до, здавалося б, безневинного закону, дуже далекого від питань національної безпеки — "Про некомерційні (в Україні в таких випадках вживається термін "громадські" — В. В.) організації". У новій редакції документа з'явився термін "іноземний агент", який має позначати особливий статус громадських організацій, що "займаються політичною діяльністю та отримують закордонне фінансування". Мотивом введення нового поняття стало нібито бажання відгородити російську політику від негативних зовнішніх впливів.

На підтвердження "нормальності" цього закону його творці покликаються на те, що нібито аналогічний діє у країні, що вважається "колискою демократії", — Сполучених Штатах Америки. Проте вони замовчують, що американський закон було прийнято в атмосфері реальної міжнародної напруженості — напередодні Другої світової війни. Тоді його метою було обмежити вплив нацистської пропаганди в країні. За понад півстоліття цей закон зазнав значних змін та поправок і в результаті звівся до спроб контролю над іноземними лобістськими групами, що працюють в економічній сфері.

Натомість у російській версії головною мішенню стали саме громадські організації, а надзвичайно широке тлумачення поняття "політична діяльність" перетворило його в зручний інструмент придушення громадської активності. Перевірки, влаштовані правоохоронними органами, засвідчили, що "політику" можна знайти в діяльності організацій, що займаються не лише спостереженням за виборами (організація "Голос") чи соціологічними дослідженнями ("Левада-центр"), але й захистом рідкісних птахів чи допомогою хворим дітям.

Усі вони змушені тепер реєструватися як "іноземні агенти". Очевидно, використання саме цього визначення, яке при бажанні могли б замінити на більш нейтральне "іноземний представник", є невипадковим. Неугодні громадські організації за задумом влади повинні носити це тавро, яке протягом десятка років сприймалося суспільством синонімом слів "зрадник" чи "запроданець". Згодом їх завдяки цьому словоблуддю легше буде представити вже як "ворогів народу".

Серед тих, хто повинен визнати себе "іноземними агентами", і товариство "Меморіал", яке понад двадцять років досліджує історію репресій комуністичного режиму, натхненника теперішнього Кремля. Керівник організації Арсеній Рогінський емоційно відреагував на цю вимогу: "Ми ж "Меморіал", ми знаємо, скільки людей у якому році під тортурами зізнавалися в тому, що вони шпигуни та іноземні агенти. Знаємо, як із них вибивали ці зізнання. У нашій історичній пам'яті словосполучення "іноземний агент" має тільки одне значення. Група крові нам таке не може дозволити".

Ані в Росії, ані за кордоном ні в кого немає сумнівів щодо мотивів закону, ініційованого президентом Путіним. Таким чином старий/новий керівник розправляється з найнебезпечнішою для нього силою в суспільстві. Вже багато років у Росії фактично немає політичних партій, які могли би бути справжньою опозицією владі — вони або надто дрібні і не впливові, або перекуплені Кремлем.

Натомість події 2011—2012 років засвідчили, що опиратися сповзанню держави у "світле минуле" може саме громадянське суспільство. Путін виграв вибори і як справжній чекіст не забуде "віддячити" усім, хто змусив його хвилюватися. Ситуація в Україні багато в чому нагадує Росію. Надто часто події в нашій країні повторюють те, що відбулося в сусідній країні. Сподівання суспільства на українську опозицію, попри її незмірно більшу порівняно з російською активність, теж починають занепадати. Натомість упевненість Януковича в тому, що організовані нею "повстання" не є жодною загрозою для його влади, лише зростає.

Але поруч із тим від 2004 року він чудово пам'ятає, яких сюрпризів можна чекати від громадянського суспільства. Тому ймовірність того, що "іноземних агентів" уже скоро шукатимуть у нас, дуже висока. Це може бути новою темою, яка творчо доповнить пошуки "фашистів", тим паче, що їх можна буде чудово поєднувати у виявлення "фашистських агентів". Тож чекаймо незабаром на політичних майданчиках країни — новий шпигунський трилер "Агентура.ua".

Володимир В’ЯТРОВИЧ


«Націоналістичний Портал»

 

{module mod_knopka_comments}