Олександр Северин: Підкладка мантії судді Абдукадирової

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 07 квітня 2010 Дата публікації Перегляди: 6285
"Ми з вами повинні будувати сильну сучасну країну з досконалим законодавством, де панували б демократичні європейські цінності, захист прав людини. Реформування системи судоустрою в нашій державі триває вже багато часу, але ми дуже повільно рухаємося у цьому. Це, безумовно, неприпустимо. Ви знаєте, що люди нині говорять про те, що в Україні немає справедливого суду, що дуже часто порушуються права громадян. А це той прикрий недолік, який сьогодні є у судовій системі і який ми з вами повинні ліквідувати, та досягти врешті-решт того, щоб в Україні панувало верховенство права" – це слова Президента України Віктора Януковича, вимовлені 30.03.10 на зустрічі з оновленим складом Вищої ради юстиції.

А скасування чи то визнання нечинним Указу Президента України Віктора Ющенка про присвоєння звання Героя України Степану Бандері – це, як повідомляють, зміст постанови Донецького окружного адміністративного суду (суддя Карине Абдукадирова)
А те, що "адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача" – це імперативний припис, що міститься у п.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України.

А те, що столицю України і, відтак, резиденцію Президента [поки що?] не перенесено до міста шахтарської слави, териконів та судді Абдукадирової – факт.

Натомість не факт, що суддя просто ніколи в житті не читала чи не звертала уваги на підпункт 6 пункту 3 ст.108 Кодексу, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо "справа не підсудна цьому адміністративному суду", скоріше вже фактом є те, що вона просто на той пункт не зважила, тобто його (і право укупі) зневажила.

Ба більше. Відомих мені рішень судів адміністративної юрисдикції про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження через непідсудність (справа про протиправне підписання Президентом України змін до Регламенту ВРУ, справа про тривале неприйняття ВРУ Закону про Регламент), або ж про відмову у задоволенні позовних вимог через те, що оспорюваний правовий акт, дія чи бездіяльність не порушує прав позивача (справа про визнання протиправним і нечинним п.7 Указу Президента України №503/97, за яким можуть не оприлюднюватися правові акти, "що не мають загального характеру", справа про незабезпечення ВРУ та Президентом механізму практичної реалізації ст.55 Конституції) скоро вистачить, щоб підшити ними мантію чудової донецької судді.

І ще більше: покопирсавшись у базі судових рішень, можна також надибати дещо про те, що право оскаржити правовий акт індивідуальної дії має лише особа, котрої він безпосередньо торкається.

А тут, бачте, диво ся стало, алілуйя: суд угледів у правостосунках "Президент України – Степан Бандера" якесь порушення прав якогось громадянина Володимира Оленцевича, при тому що останній, дякуючи Творцеві, не є ні Президентом України ні, тим більш, Степаном Бандерою.

Що уособлена панею Абдукадировою цьоця Феміда поклала на шальку терезів, яка опинилася нижчою – чортзна, це питання до її власного сумління, якщо останнє, звісно, відгукується на таке. А можливо – і до прокуратури, не знаю.

Знаю лише, що судове рішення ще не набрало чинности і не тільки онук Степана Бандери, якому Віктор Ющенко вручав відзнаку Героя, і не тільки сам Віктор Ющенко, але, послуговуючись логікою суду, взагалі кожен, хто вважає, що його "інтерес" порушено свіжеприйнятою постановою, може запустити механізм апеляційного оскарження.

Але якби Віктор Янукович (до речі, чи не саме цей вибрик Феміди він мав на увазі, обіцяючи на Росії, що питання про Бандеру буде вирішено до "Дня Перемоги"?) був щирим у своїх словах, наведених напочатку цього тексту, саме він, опинившись, як Президент України, на боці позивача, мав би сам оскаржити донецьке рішення. Не "тому що"(c) він зобов'язаний любити Бандеру – не зобов'язаний. А "тому що послідовний"(с), кажучи на публіку про право і правосуддя.

Але якщо ні (а навряд чи буде інакше), то словам пана Януковича - почесне місце на підкладці суддівської мантії пані Карине Абдукадирової. Як слова Президента, їх можна б красиво вишити там золотими нитками.

Олександр Северин