Холодний квітень тринадцятого

Дивує, коли між сніжковою атакою і пресингом Тимошенко, виносом депутаток з лікарні "Укрзалізниці", нападом Мельника на Геращенко, побиттям Семенюком "свободівки" Сех і т.д. ставлять знак рівності.

По-перше, випадків фізичної розправи над опонентами влади - мінімум десятки, ніхто не покараний - зворотній приклад тільки один й можна не сумніватися, що "Зараз розберемося як слід і накажемо кого попало".

По-друге, опозиціонерів і громадськість били або самі "регіонали", або підконтрольні їм силовики з недоторканністю та повноваженнями - сніжки кидали невідомі люди без жодного імунітету, причому не в жінок, а в ДЕПУТАТІВ (у тому числі Табалових і Ляшка).

Загалом же ПР перегинає палицю - почавши розкручувати тему "нападу" (чомусь лише наступного дня після інциденту), треба було зробити сумні обличчя, покартати опозицію і сказати щось типу "Бог їм суддя".
Але істерика Шуфрича-Бондаренко-Чечетова, вимоги вибачень від лідерів опозиції (WTF?!) і нарешті крики про "терор" та "неофашизм" - явний перебір. Одразу згадується вересень 2004, "яєчний теракт" в Івано-Франківську, "важкий тупий предмет", "колаптоїдний стан", "націоналізм - це хвороба" - про наступ фашизму тоді теж галасували. В результаті перетворили бажану "трагедію" на фарс, з якого сміялася вся країна.

Поза сумнівом, хуліганський епізод біля Верховної Ради стане приводом для нової хвилі "закручування гайок", кримінальних справ проти невдоволених, арештів і посадок. Але не втомлююся повторювати, що Україна не Росія і сліпо калькувати Кремль не вийде - в ситуації, коли більшість громадян різко налаштовані проти влади, подібна політика призводить до ще сильнішого озлоблення, агресії та спротиву. І наступного разу можуть полетіти вже не сніжки.

Костянтин Єлішевич


«Націоналістичний Портал»


{module mod_knopka_comments}