Українська громада Чикаго відсвяткувала День Соборності України
У неділю, 27 січня, в Українському Культурному осередку українська громада відсвяткувала важливу дату в історії нашого народу – День Соборності України. Ця подія відзначається 22 січня, в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
Зал осередку був заповнений вщерть, серед гостей – працівники нашого Консульства і представники духовенства. Голова відділу УККА в Іллінойсі – Олесь Стрільчук – привітав присутніх зі святом. Після цього українську громаду привітав Генеральний Консул України в Чикаго – Андрій Праведник.
Молитву провів настоятель собору св. Володимира і Ольги отець крилошанин Олег Кривокульський, а також – поблагословив їжу. Присутні сіли за смачний обід. Виступ ансамблю бандуристок «Чар-зілля» гарним співом і звучанням рідної бандури підсилили особливий настрій присутніх. Під час обіду п. Марта Фаріон розповіла про значення цього свята для всіх нас, а також представила доповідача, гостя з Канади п. Бориса Потапенка. Борис Потапенко дуже часто, як Голова Ліги українців Канади, буває в Україні у складі різних державних делегацій. Дуже докладно п. Потапенко висвітлив історичні події січневих актів, особливо цікаво було подивитись історичні кадри фільму.
Під час цього святкування п. Марта Фаріон оголосила цікаву новину, що УГО “Помаранчева Хвиля” приєднується до УККА, що підтвердив і голова Помаранчевої Хвилі – п. Андрій Петриків. З великою приємністю зустріли всі присутні відзначення активних заслужених членів громади грамотами УККA, а саме: п. Марію Крутяк, Олександру Савин, Івана Максимчука, Оресту Фединяк, Марію Щербюк.
Подячною грамотою був відзначений духовий оркестр «Беркут» і його керівник Богдан Скавінський.
У цей день прийнято згадувати іншу подію, яка відбулася рівно на рік раніше – 22січня 1918 року – прийняття ІV Універсалу УЦР, яким проголошувалась повна незалежність України.
Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. На початку 20-го ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була важливою територіальна єдність. В результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради, 7 листопада 1917 року була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній. Під впливом цих подій у жовтні 1918-го року, у Львові, представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 19 жовтня цього ж року було проголошено утворення Західноукраїнської Республіки. Восени 1918 року, після перемоги революції в Австро-Угорщині, на уламках монархії утворились незалежні держави: Австрія, Угорщина, Польща, Чехословаччина, Югославія, а також 1 листопада 1918 року у Львові та інших містах – Західноукраїнська Народна Республіка. Уряд Західноукраїнської Республіки на перше місце поставив питання об’єднання з Наддніпрянською Україною. Це розглядалося як втілення вікового прагнення українського народу до державної єдності, а також як засіб об’єднатися разом у боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі.
Зазбручанська Українська Національна Рада скерувала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Переговори велися з Директорією. Вже 1-го грудня членами ради державних секретарів ЗУНР Лонгином Цегельським і Д. Левицьким у Фастові було укладено «передвступний»договір про злуку обох українських держав в єдину українську державу. 3 січня 1919 року, в місті Станіславі, схвалили закон про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в єдину Народну Республіку. 21 січня 1919 року, в Хусті, Всенародні збори ухвалили – приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня в Києві в урочистостях з нагоди свята Злуки брала участь делегація у складі 36 осіб Західної області УНР.
22 січня було проголошено всенародним і державним святом. Головні урочистості проголошення Злуки відбувалися на Софіївській площі. Вулиці Києва були прикрашені національними синьо-жовтими прапорами і гербами України. Рівно о 12 год. розпочалася церемонія проголошення Акту Злуки.
Посол Західноукраїнської Народної Республіки – Л. Цегельський – передав грамоту Національної Ради «Про об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Великою Східною Україною» голові Директорії – Володимирові Винниченку.
Член Директорії – Федір Швець – урочисто зачитав Універсал Директорії: «...Віднині воєдино зливаються сторіччями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу».
Після урочистого проголошення злуки на Софіївській площі відбувся Молебень, а потім військовий парад під керівництвом полковника Івана Чмоли. Приймав парад полковник Євген Коновалець.
День 22 січня 1919 року ввійшов в історію як день об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Цей акт Злуки став могутнім виявом волі українців до етнічної і територіальної консолідації, свідченням їхньої самоідентифікації, становлення політичної нації. Вперше за 600 років він став реальним кроком до об’єднання українських земель, що вплинув на подальші національно-політичні процеси в Україні. Свято, організоване відділом УККА в Іллінойсі, закінчилося виступом оркестру «Беркут», який на завершення – разом із присутніми – виконав гімн України. Люди довго не розходились, робили фотографії на пам’ять, згадували події минулих літ.
Пам’ятаймо свою славну історію і намагаймось зробити щось добре одне одному, своєму народові і рідній Україні!
Слава Україні!
Героям слава!
{module mod_knopka_comments}