На вічну пам’ять полковнику УПА Василю Левковичу

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 13 грудня 2012 Дата публікації Перегляди: 1150
З сумом повідомляємо про смерть кавалера Золотого хреста бойової заслуги полковника УПА Василя Левковича. На світанку 13 грудня відійшов у вічність на 92-му році життя полковник УПА, кавалер Золотого хреста бойової заслуги Василь Левкович. Левкович був останнім із живих командирів УПА такого рангу.

Колектив Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» та Центру досліджень визвольного руху висловлюють співчуття у зв’язку із смертю полковника УПА Василя Левковича його дружині Ярославі, рідним, близьким, побратимам по зброї, усім, хто мав за честь знати світлої пам’яті Василя Левковича. Окремі співчуття адресуємо нашому колезі та другу Данилу Саламіну, онукові полковника.

Кавалер Золотого хреста бойової заслуги полковник Василь Левкович помер сьогодні, 13 грудня 2012 року, о 5-й годині ранку, у віці 92 років.

Левкович народився 6 лютого 1920 року в селі Старий Люблинець Любачівського повіту. 1939 року розпочав свою понад півстолітню боротьбу за свободу України в Організації українських націоналістів.

З березня 1943 року і до дня арешту Левкович — «Вороний» перебував в УПА, пройшовши шлях від чотового до командира Воєнної округи «Буг». Золотий хрест бойової заслуги УПА 2-го класу Василь Левкович отримав у званні майора у 1946 році, будучи командиром Військової округи УПА «Буг». Нагорода присвоєна наказом підпільного парламенту — Української головної визвольної ради № 1/46 від 15 березня 1946 року. За всю історію Золотий хрест 2-го класу отримали лише 32 осіб.

У кінці 1946 року «Вороному» присвоєно звання полковника, яке командування Повстанської армії надало посмертно, вважаючи його загиблим.

Левкович був арештований органами радянської безпеки 17 грудня 1946 р. під час облави в криївці. Тривалий час перебував під слідством у Львові та Києві, зокрема у львівській тюрмі «на Лонцького». 22 липня 1947 року Військовий трибунал військ МВД Київської області засудив Левковича до 25 років виправно-трудових таборів. Він повністю відсидів строк покарання і був звільнений з Дубравного табору 7 грудня 1971 року.

Згiдно з рiшенням сесiї Червоноградської мiської ради 2007 року Василь Левкович нагороджений званням «Почесний громадянин мiста Червонограда».

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького, Ярослава Мудрого.
До смерті жив у Львові разом із дружиною Ярославою, підпільницею і багатолітньою політув’язненою.
До останнього часу Василь Левкович займав активну позицію у відновленні історичної правди про Українську повстанську армію, тісно співпрацюючи із Центром досліджень визвольного руху.
Вічна пам’ять славної пам’яті полковнику Василю Левковичу!
Слава Україні — Героям слава!
Прощання з полковником Василем Левковичем відбудеться в суботу у Львові. На прощанні будуть присутні родина полковника: дружина Ярослава, підпільниця, політв’язень, син Левкович Роман з дітьми Христиною, Денисом, Ольгою та дочка Саламін Дарія із синами Данилом та Захаром, керівництво міста та області, директор Національного музею «Тюрма на Лонцького» Руслан Забілий, працівники музею та Центру досліджень визвольного руху, керівник ЦДВР Володимир В’ятрович, громадськість міста.
О 12:00 в суботу, 15 грудня, розпочнеться прощання з полковником Василем Левковичем в Храмі Святих Верховних Апостолів Петра і Павла УГКЦ (Львів, вул. Театральна, 11, Костел Єзуїтів).

Останнє фото – Юрій Нестеров

Полковник Василь Левкович (6.02.1920 — 13.12.2012) — один із 32 нагороджених військовою нагодою Української повстанської армії Золотим хрестом бойової заслуги 2-го класу.

Від часу вступу в УПА у березні 1943 року пройшов шлях від чотового до командира Воєнної округи «Буг», у лютому 1946 року отримав високе звання майора Повстанської армії. А наприкінці того ж року йому присвоєно звання полковника, яке командування армії присвоїло посмертно, вважаючи його загиблим.

17 грудня 1946 року чекісти оточили його криївку, звідки витягли тіло отруєного димом командира. Слідство тривало близько року, Левкович був ув’язнений в Тюрмі на Лонцького у Львові та слідчій в’язниці МҐБ у Києві на Короленка (тепер Володимирська).

22 липня 1947 року Військовий трибунал військ МВД Київської області засудив Левковича до 25 років виправно-трудових таборів. Він повністю відсидів строк покарання і був звільнений з Дубравного табору щойно 7 грудня 1971 року.

Навіть вийшовши на волю, продовжив свою боротьбу з радянською владою, вимагаючи перегляду вироку і визнання його військовополоненим, а не злочинцем. До здобуття незалежності України не визнавав себе громадянином СРСР, узявши паспорт лише незалежної України.

ЦДВР

{module mod_knopka_comments}