«Тепло моїх долонь, і розуму і серця Я Україні милій віддаю.»

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 27 вересня 2009 Дата публікації Перегляди: 8171
Нема життя без України,
бо Україна – це  доля, яка
випадає раз на віку, бо Україна –
це мати, яку не вибирають, як і долю,
бо Україна – це пісня, яка  вічна на цій землі.

   Людина має завжди пам`ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру. Саме в такому напрямку  проводить навчально-виховний  процес педагогічний колектив суботньої школи «Дивосвіт» м.Лісабон.

   Часом говорять, що перше  запам`ятовується на все життя – і перше слово, і перша мрія, і перша прочитана книга, і перший урок...

    «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - саме такі хвилюючі рядки вірша, відомого українського поета  В.Симоненка, стали темою першого уроку Нового навчального  року в нашій школі «Дивосвіт»!

12 Вересня урок вийнятково важливий , адже його ідеї і вчителі , а особливо учні повинні пронести через роки і десятиріччя, через усе своє життя. На уроці учні гортали сторінки історії нашої багатостраждальної неньки – України, згадували про славні звичаї і  традиції  українців, про працелюбний  український народ, про найзначніше свято українства – День Незалежності. Того історичного дня, 24 серпня 1991року, Україна  стала самостійною , стала  творцем власної долі,  було повернуто горде ім`я –українець.

   А 20 вересня 2009 разом зі Спілкою українців у Португалії, педагогічний та учнівський колективи школи « Дивосвіт» прийняли активну участь у чудовому  театральному дійстві, присвяченому  Дню  Незалежності України.

   Все  перше і величне починається із Божого благословення,  Господньої молитви :

«Милотву вдячну богові складім

 нехай лунає щастя й волі дзвін»..

   Урочистим прологом « Дзвони древності» розпочалося  свято, на сцені церковний хор Української Греко-Католицької Церкви (керівник хору п. Оксана Киба, настоятель церкви о.Йоан Лубів). Тривожні голоси читців (О.Болюх, о.Й.Любів) переносять нас в далекі  древні часи літописця Нестора; «Пісня до Діви Марії» та « Молитва за Україну» (чит. А.Федорчук) до сліз  зворушили глядачів. Церковний гімн «Боже великий єдиний» велично завершив Пролог.

   І ось свято розпочалося...

   Держава Україна є ! На весь світ продемонстровано, що ми - державний народ, що ми - світова нація, яку чекає велике  майбутнє! Радісно, бо до цього Україна йшла віками! І ось на такій мажорній ноті  на сцену виходить танцювальний колектив «Дивосвіт» (хореограф Мирослава Цісельська) з композицією «Україна», яка ніколи і нікого з глядачів не залишає байдужими. Скільки разів ми би не дивилися на цей танець, стільки ж перед нами встає красива, барвиста, блакитно-жовта Україна.

   Також глядачі гарячими оплесками зустрічали танці «Вальс», «Руслана дикі танці»). Хочу сказати, що  хоча танцювальний колектив «Дивосвіт» молодий, але  вже є певні досягнення. Його знають не тільки в Лісабоні, але й у  багатьох інших містах Португалії.

   Учениця 9-го класу школи «Дивосвіт» Яна Горюк чудово виконала соло на скрипці.

   Ну а гурт «Козацькі забави» (художній керавник В.Кіяк)  глядачі довго не хотіли відпускати зі сцени. Всім сподобалася композиція «Ми діти козацького роду, землі української цвіт!» Неперевершеними були: козак «Паляниця – Р.Барчук, козак Голота – П.Федоришин, козак Крутивус – П.Андрійко, козак «Непийпиво»-Д.Левицький, козак «Сало» -Т.Романяк, козак «Трясило» - В.Тітко, козак «Півкожуха» – Д.Коваль, «Писар» - Р. Дичко,  новобранці Ростик Грунт, Михайло Тулик,  отаман – В.Барчук (старший). Веселі жарти, танці, бувальщини, ігри, розваги чекали на глядачів. Козачата показали, що не вмер в народі дух козацький, що тече в жилах наших кров козацька, що козацькому роду – нема переводу. Ну а музичне оформлення – гурт «Роксоланія» (кер.І.Пазин).

   На завершення святкового дійства виступили читці – вчителі школи А.Фудорчук, О.Болюх, Н.Барчук з  літературною композицією « Ти не загинеш Україно».

   І хай Бог простить усім, хто не відаючи, що творить; приніс шкоду нашому народові, нашій неньці – Україні. І ми простимо, люди...

   Дивлячись на учнів, які так старанно, танцювали, декламували,  ще раз показали  португальському народу красу і велич України, української нації, серце наповнюється любов`ю і гордістю за наше молоде покоління.

   І на думку приходить народна мудрість: «краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму». І якщо ці свічки запалахкотять у кожного із  нас у серці, то Україна дійсно  стане вільною і незалежною державою.

    І я вірю, що тепло долонь, розуму, і серця наші  діти віддадуть Україні шляхом  навчання, праці, шляхом великої віри у світле майбутнє нашої  держави.

            Слава Україні! Героям Слава!

 

 Влада Володимирівна Кіяк – заступник директора

 з виховної роботи Української школи «Дивосвіт»