Подвійна Катинь

«Досі кремлівське керівництво уникало пояснення своїм громадянам справжніх фактів і подій у Катині, та і в цілому справжньої історії радянської Росії. Але перегляд не може обмежитись польсько-російськими відносинами, повинні бути вирішені історичні протиріччя між Росією і Прибалтійськими країнами, Грузією та Україною»... «З поляками російське керівництво також відмовлялося говорити про сталінські злочини і ображалось, що вони не втомлювались нагадувати росіянам про історичну правду і факти, які піддають сумніву взагалі людську подобу і походження сталінського режиму».

7 квітня прем'єри Польщі і Росії Дональд Туск і Володимир Путін у Катині відзначили 70-ту річницю розстрілу польських офіцерів у Катині, невеличкому селі під Смоленськом.

Катинь - символ польської національної трагедії через те, в цьому лісі совєтські нелюди знищили цвіт польської військової еліти. За  ініціативою Сталіна Політбюро ВКП(б) прийняло рішення знищити всіх польських офіцерів, які опинились у полоні і таборах після поразки у війні 1939 року з Німеччиною.

Зараз важко назвати істинні причини такого рішення совєтського керівництва. Найімовірніше, зіграв свою роль комплекс факторів і, в першу чергу, це патріотизм поляків, а також комплекс меншовартості і страх більшовиків перед поляками після поразки під Варшавою у 1920 році, яка була фактично прощанням зі спробами розпалити пожежу світової пролетарської революції.

Керівництво СРСР не визнавало власної вини за злочин в Катині і твердило, що це справа рук нацистів після захоплення Смоленська німцями вже після 1941 року.

Ця проблема не розглядалась на Нюрнбергському процесі, навіть як вина нацистів, оскільки західні союзники зігнулись під тиском Москви з відомих лише їм міркувань, а якщо казати правду, то вони просто зрадили Польщу.

Так само поводилось радянське керівництво до Михайла Горбачова і російське за часів Путіна. Горбачов визнав цю трагедію і передав генералу Войцеху Ярузельському частину документів, ще частину передав Борис Єльцин. Путін і його оточення довгий час не хотіли говорити про Катинь. Очевидно, в процесі «підняття Росії з колін» говорити про сталінські злочини, на їхню думку, не вигідно.

Для поляків стало приємною новиною, що у Катинь приїхав прем'єр Росії Володимир Путін і він разом з Дональдом Туском, прем'єром Польщі, брав участь у жалобних заходах, присвячених 70-й річниці трагедії Катині. Путін виступив з промовою, яка сподобалась більшості поляків, у тому числі численним коментаторам, які фахово розуміють і аналізують російсько-польські відносини. Загальна тональність коментарів була такою, що у полько-російських відносинах намітились зрушення і основним фактором цих позитивних зрушень стала нова поведінка Росії. Керівництво Росії, яке розв'язало війну проти Грузії, душить варварськими способами Північний Кавказ, постійно шукає приводи для конфліктів у Прибалтиці і відмовляється визнавати геноцидом український Голодомор, раптом пішло назустріч полякам.

Цей факт тим виразніший, що за значенням і обставинами Голодомор і Катинь є злочинами одного порядку - це геноцид, знищення людей за національною і соціальною ознакою, цілеспрямоване винищення сталінсько-комуністичним режимом людей, які могли чи чинили йому опір.

Але справжня трагедія була попереду. В суботу 10 квітня у Катині мав бути президент Польщі Лєх Качинський, який з групою найвищих польських урядовців, політичних діячів, військових, громадських діячів, родичів загиблих у Катині і найвищих представників кліру Польщі також мав провести відзначення 70-ї річниці Катиньської трагедії.

Але замість відзначення пам'яті офіцерів відбулась жалобна служба пам'яті президента Лєха Качинського і членів делегації, загиблих у літаку, який таки недолетів до Катині і розбився на летовищі у Смоленську. Сталась трагедія, друга Катинська трагедія, яка не має аналогів у сучасній історії. На цей раз загинули найвищі керівники Польщі, представники влади, заслужені громадські діячі. Польща перебуває у траурі, поляки переживають шок. Сталась подія, яка може суттєво вплинути на подальший перебіг політичних подій принаймні у цій частині Європи і на Україну вплине також. Про конкретні напрямки розвитку важко сказати. Але кілька перших вражень треба зазначити. По-перше, не очікувано уважно і тепло поставилась російська сторона і її найвище керівництво до трагедії поляків. Особливо це підкреслює факт демонстрації по найбільш поширеному телеканалу надзвичайно правдивого високохудожнього фільму «Катинь» Анджея Вайди про трагедію польських офіцерів і злочин комуністів, зокрема,  енкаведистів, руками яких ці злочини здійснювались.

Адже якщо Росія хоче змінитись, вона не може зробити цього не поставивши Сталіна в один ряд з Гітлером, ряд найбільших злочинців у історії людства. Можливо, Путін, а раніше Медвєдєв, зрозуміли, що без прощання з темними сторінками советського минулого не може бути сучасної Росії. Ця подвійна Катинь стала ідеальним символом, щоб послати суспільству і світу таке послання. Досі кремлівське керівництво уникало пояснення своїм громадянам справжніх фактів і подій у Катині, та і в цілому справжньої історії радянської Росії. Але перегляд не може обмежитись польсько-російськими відносинами, повинні бути вирішені історичні протиріччя між Росією і Прибалтійськими країнами, Грузією та Україною.

Київ має всі підстави і мусить незалежно від зміни влади вимагати від Москви визнання Голодомору геноцидом українського народу.

З поляками російське керівництво також відмовлялося говорити про сталінські злочини і ображалось, що вони не втомлювались нагадувати росіянам про історичну правду і факти, які піддають сумніву взагалі людську подобу і походження сталінського режиму.

Час покаже, наскільки щирими були російські керівники у своєму виразі співчуття полякам. Очевидно, що одразу не вдасться згладити всі суперечності і різницю у поглядах на минуле, які заважають будувати майбутнє.

Можливо, у Росії відбувся тектонічний зсув у свідомості керівництва. Його реальність ми зможемо побачити вже через місяць під час відзначення річниці завершення Другої світової війни у Москві і параду перемоги та акцентів, які будуть там розставлені.

Знаменитий американський вчений-політолог Збігнєв Бжезінський заявив, що в разі польсько-російського примирення за значенням воно буде як польсько-німецьке чи раніше французько-німецьке. Це може змінити Європу і дати більшу безпеку не тільки Польщі, але і Україні, Прибалтійським країнам і навіть Грузії.

Не знаю. Аби так сталось. Але одне можна сказати з впевненістю: поляки були наполегливі у відстоювання своєї правди і вони добилися свого. Це одночасно урок для Українців: лише послідовний і безумовний патріотизм, рішучість і наполегливість у відстоюванні українських національних героїв, нашої історії дозволить налагодити дійсно рівноправні відносини з Москвою, а не запобігання перед нею з пропозиціями «чого бажаєте?». Польща була послідовна і тверда у відносинах з Росією попри внутрішньополітичні суперечності, і Москва була змушена пом'якшити  свою позицію. А так насправді, це правда пробивається крізь асфальт московського цинізму і візантійщини.

Впевнений, що польський народ, переживши страшну втрату своїх кращих синів у Другій світовій війні, зможе гідно пройти і нинішнє страшне випробування, яке постало перед нацією після новітньої катастрофи і також у Катині. Варто, аби ми, українці, залишались гідними сусідами  патріотичних і наполегливих у відстоюванні загальнолюдських цінностей поляків. Бо лише спільно ми зможемо сильно пом'якшити або і знівелювати тиск, який віками чинився та продовжує чинитись на наші народи зі сходу і з заходу.

Євген ПЕТРЕНКО

Українське слово