ЧАС ЗБИРАТИ МАЙДАН!

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 16 березня 2010 Дата публікації Перегляди: 6063
Перші ж дні правління Януковича розвіюють сподівання тих, хто розраховував на корегування новообраним президентом свого курсу, пом’якшення радикально проросійської виборчої риторики та провадження хоча і помірковано-стриманої та все ж проукраїнської політики.

«Ющенко теж свого часу наобіцяв багато чого хорошого, але чимало з його виборчих гасел так і залишилися словами. Те ж саме і з Януковичем – чому ми так впевнені, що він обов ’ язково виконає все погане з задуманого ним проти України? Віктор Федорович після здобуття президентської посади має охолонути і, усвідомивши свій статус та відповідальність, діяти більш обережно й зважено, а надто - в усіх надзвичайно чутливих питаннях українського сьогодення, зокрема, тих що стосуються мови та історії» - подібна оптимістична логіка, як показав час, у випадку з президентом-рецидивістом не спрацьовує.

Бо з моменту свого обрання, двічі несудимий «проФФесор» з надзвичайним ентузіазмом почав здійснювати навіть ті різкі антиукраїнські кроки, які і не обіцяв, що були поза оприлюдненою виборчою програмою.

Зокрема, ніде він словом не обмовився про те (цього ніхто й уявити не міг у тверезому умі та світлій пам’яті), що проводитиме інавгурацію за участі російського патріарха Кіріла і фактично приймати благословення на правління в Україні від предстоятеля чужоземної церкви.

Щойно стали відомі такі наміри новообраного глави держави, як своє вагоме слово сказали українські церква, інтелігенція, політикум, громадськість. Вони всі в один голос закликали, благали Януковича одуматися й не робити цього необачного кроку, детально пояснюючи всю його хибність і недоречність. Але той, який прийшов «об ’ єднувати країну заради людей», і не думав на це зважати. Він цинічно і позірно відставив всі українські конфесії, надавши пріоритет московському митрополиту, чим створив досі незнаний в українській політиці, принизливий до держави прецедент.

Не обіцяв Янукович і зняти з офіційного президентського сайту сторінку про Голодомор, але щойно всівся в крісло – відразу видрав її. Ось як він вшанував пам’ять мільйонів безневинно убієнних українців, чим, мабуть, як він вважає, теж зробив неоцінений внесок в об’єднання країни.

Причому, як тільки це сталося, призначена заступницею адміністрації президента Ганна Герман поспішила пояснити це лишень технічними моментами, пов’язаними з реорганізацією Інтернет-ресурсу. Як виявилося, це вона так «майстерно» замилювала очі, бо за кілька днів аргументувала вилучення сторінки про голодний геноцид українців зовсім по-іншому - мовляв, про Голодомор вже все сказано і переказано, а новий президент прийшов для того, аби не про голод розповідати, а дбати про те, як нагодувати народ. Отакої! Чуєте, українці?! Ось як вони з нами та нашими пращурами, з історичною пам ’ яттю українського народу!

А як поїхав Янукович у Москву, то відразу ж привселюдно і з неприхованим задоволенням, з блюзнірською кривою посмішкою на вустах пообіцяв і другу державну мову запровадити, і з Бандерою «розібратися», скасувавши указ попереднього Президента Віктора Ющенка про присвоєння провідникові ОУН Степану Бандері – символу жертовної боротьби за національну незалежність країни – звання Героя України. Сказав, що зробить це ще до дня перемоги. Молодець, і тут вже вкотре вдало «об’єднав» країну.

На врученні шевченківських премій, 9 березня «Віктор Федорич» ніби заспокоїв, що в Україні буде лише єдина державна мова – українська. Але, по-перше, де гарантія, що він знову не передумає, а по-друге, хіба не зрозуміло, що Янукович має намір зробити по суті теж саме, тільки не через зміни Конституції в парламенті, а шляхом делегування права місцевим радам надавати тій чи іншій мові (зрозуміло, про яку саме йдеться) статус регіональної чи який-небудь ще. Фактично наслідки цього будуть ті ж самі, що і від запровадження російської другою державною – витіснення з ужитку української мови в найбільш проблемних для неї східних регіонах. Теж буде чималий «об ’ єднавчий» фактор.

Останні ж ілюзії з приводу «корегування курсу» розвіяли урядові призначення. Такої ганьби та демонстративної потали країна давно не зазнавала. Тож кого ще не «об’єднали» попередні кроки новообраного президента, ці мали б остаточно «консолідувати».

Віце-прем’єром з питань силового блоку призначено Володимира Сівковича, який від самого початку ставши очільнком спеціально створеної парламентської комісії, рішуче заперечував (і продовжує на цьому наполягати нині) факт отруєння Віктора Ющенка, періодично ошелешуючи новими неймовірними версіями того, що сталося, і які не мають найменшого відношення до правдивих подій.

Керувати МВС поставили Анатолія Могильова, який, очолюючи до свого звільнення Луценком кримську міліцію, відзначився вороже-агресивним ставленням до корінного кримсько-татарського народу півострову, зокрема не гребував називати їх фашистськими поплічниками та чинив над ними руками своїх підлеглих жорстокі розправи у протистоянні в конфліктах, пов ’ язаних з земельними питаннями.

Посаду міністра регіональної політики здобув запеклий луганський сепаратист, співорганізатор Сєвєродонєцького з’їзду Віктор Тихонов. Довірити йому такий напрямок діяльності, це все одно, що професійного кілера призначити головним лікарем. Але такий, здавалося б, жахливий абсурд за нинішніх умов – сувора правда життя.

Очільником культурної галузі став Михайло Кулиняк – діджей і конферанс’є передвиборчих мітингів Януковича. Людина абсолютно непримітна і незнана у сфері, якою тепер керуватиме, окрім того, що свого часу закінчила Київську консерваторію по класу скрипки. Ну, артист!

Економіку довірили колишньому голові колгоспу та екс-голові одеської ОДА Василю Цушку в нагороду за проведений ним 2007 р. в ранзі міністра внутрішніх справ штурм генеральної прокуратури задля «порятунку» відомства від ющенківської охорони. Після всього скоєного «штурмовик» тривалого часу ховався від сторонніх очей, боючись показатися на світ Божий. Та ось після приходу Януковича, як бачимо, осмілів.

Про Дмитра Табачника годі й казати. Достатньо згадати, що казнокрадом і дешевим клоуном його називали «свої» ж - соратники по Партії регіонів, з якими він нині працюватиме в одному уряді. І куди тепер слова прем’єра Миколи Азарова про те, що в Кабміні будуть позбавлятися від людей, на яких лягає бодай найменша тінь підозри в корупції.

Але всі ці крадіжки з музеїв, афери з присвоєнням собі ж військових звань, в чому знову ж таки його викривали «соратники», а також відверті зізнання самого Дмитра Табачника у здійснених ним фальсифікаціях соцопитувань на користь тодішнього президента Леоніда Кучми, тьмяніють і здаються «невинними забавками» в порівнянні з його безмежною, палкою, патологічною українофобією, неприхованим зверхньо-зневажливим ставленням до галичан, яскраво вираженою проросійською орієнтацією й пропагандою та висловлюванням інших речей, за які не на посаду міністра освіти потрібно, а в тюрму за приниження національної честі й гідності українців, зазіхання на порушення територіальної цілісності держави. І отака людина призначається міністром освіти?

Весь гуманітарний блок на чолі з віце-прем’єром Володимиром Семиноженком виглядає справжньою загрозою для освітньої галузі України, адже нові керманичі не приховують своїх намірів відмовитися від усіх найпрогресивніших реформ, що були проведені в галузі за попереднього керівництва. Вони хочуть згорнути все, що наближає Україну до Європи, повернувши їй єдино правильні, в їхньому розумінні, російські стандарти як у формі, так і змісті навчального процесу.

То хіба можна назвати такий уряд українським? Хіба ці призначення – від любові до України? Та цей кабмін більше заслуговує на визначення окупаційної айнзац-команди, створеної спеціально для знищення України, демонтажу державності й національного суверенітету, інтелектуального, культурного й морального приниження українців.

А останніми днями стало відомо про наміри серйозних і дуже знакових кадрових ротацій на «Першому національному» та Держкомтелерадіо. Зокрема, в інформаційних джерелах з’явилися дані про звільнення з НТКУ Василя Ілащука та призначення на його посаду виконавчого продюсера групи телеканалів «Інтер» Єгора Бєнкєндорфа, а його заступником…. «українця» Валіда Арфуша. Це для чого? Щоб зденаціоналізувати єдиний в країні український телеканал, перетворивши його на щось подібне до повністю русифікованого «Інтера»?

Примітна деталь - в скорботний для всіх українців День пам'яті жертв Голодомору 1932-33 рр. і політичних репресій на «Інтері» не було жодної тематичної передачі, присвяченої темі геноциду українців, а на телекартинці і позначки, яка б вказувала на траур – ані свічки, ані іншого символу. Натомість, с клада лося враження, що ефір каналу в день всенародного українського горя був підкреслено веселим, святковим: естрадні концерти за участ ю російських виконавців, російські серіали, гумористичні передачі, зокрема концерт Ніколая Баскова, серіал "Петровка, 38", "Городок", "Вечерний квартал – юмор в законе". Що, для "Інтера" роковини Голодомору не є Д нем жалоби? Чи ця тема настільки дріб'язкова для телеканалу, що не варта найменшої уваги? Тепер такі перетворення вготовані і «Першому національному»?

Щодо Держкомтелерадіо, то серед реальних претендентів на керівні посади у відомстві називають горезвісних В’ячеслава Піховшека та Дмитра Джангірова. Може так ще і до Кваснюка з одеського «АТВ» дійде? Якщо на президентській посаді – Янукович, а в уряді – Табачник, то і від цього бути застрахованим не можна. Названі персони являють собою яскравий зразок колабораційної журналістики, люди-символи повернення кучмізму в найгіршому, найстрашнішому його варіанті.

Хіба не зрозуміло, що відбувається в країні і до чого все йде?

З перших днів свого президентства Янукович відразу пішов рішучою атакою на українську ідентичність. Спочатку – кадровою політикою. Для надійного результату йому потрібно було забезпечити прихід на відповідні посади професіональних «кілерів» українського духу, що було з успіхом ним зроблено. Антиукраїнська хвиля, запущена Януковичем та його командою, з кожним днем набуває сили, перетворюючись на руйнівне цунамі, що несе собою смерть всьому українському в державі.

Ми є свідками початку розправи над державою – жорстокої, цинічної, зухвалої. Так діє банда. Так чинить ворог. Якщо не згуртуємося і не вийдемо на вулиці, то так само як зникла з президентського сайту сторінка про Голодомор, незабаром може зникнути з карти світу Україна.

Все, шановні співвітчизники. Час аналітичних статей-роздумів на тему майбутнього України за президентства Януковича і обміну з цього приводу думками - минув. Вже все ясно. Чіткіше й бути не може. Прийшов час для акцій громадянської непокори! Пора збирати Майдан! Інакше організований Януковичем «термідор» змете на своєму шляху всі підвалини держави, а заразом - і нас з вами! Якщо не станемо всі докупи, як у листопаді 2004 року, вони розправляться з нами поодинці, з кожним окремо.

« Києве, встань-но! Січ, пробудись!
Львове, не дай заснути!
Ми вже не ті,
що були колись,
Площа - це наші Крути . »


Олексій Мазур, Дніпропетровськ.
УІС