У Трускавці понад 15 тисяч вірних молились перед Глинянською чудотворною іконою

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 03 березня 2010 Дата публікації Перегляди: 7007

24 лютого до м. Трускавець за підтримки благодійного фонду "Трускавчани" прибула Чудотворна ікона Розп’яття Ісуса Христа з Глинян. Тисячі вірних з довколишніх міст та сіл прибули до Трускавця, щоб прикластись до святині та випросити у Господа щедрих благодатей. Як повідомив о. Василь Нестер, голова Єпархіальної комісії у справах родини, ікона пробуде у м. Трускавці до 2 березня. Впродовж 7 днів ікона була присутня у трьох храмах Трускавця: Покрова Пресвятої Богородиці, св. Миколая та св. пророка Іллі. За попередніми оцінками священнослужителів лише у храмі св. Миколая Чудотворця до ікони прийшли помолитись понад 10 тисяч вірних.

Чудотворна ікона також відвідає с. Монастирок Лішнянський, с. Лішня, а відтак її буде перевезено до м. Дрогобича до храму блаженних Віталія, Якима та Северина, мучеників Дрогобицьких. Звідси ікону перенесуть до Катедрального собору Пресвятої Трійці.


Довідка:

6 січня 1936р. у Надвечір’я Різдва Христового, троє семирічних дівчаток – Ізабелла Новак, Ярослава Паньків та Богдана Маркевич, - які бавилися на церковнім подвір’ї, зауважили дивне сяйво, яке променіло крізь вікна храму. Діти подумали, що це пожежа зайнялась у старенькій церковці, і притьмом переляканими побігли по паламаря Івана Ціслецінського, який мав ключі від церкви. Тремтячими руками чоловік відкрив храм, а коли глянув на запрестольний образ, - заплакав і почав молитися. Чорне тло Розп’яття увесь час змінювалося райдугою, світло рухалося по ньому то знизу вверх.

Самовідновлення образу засвідчили дві духовні комісії, які прибули у Глиняни після звернення настоятеля храму о. Володимира Левицького. Одна комісія була із Кракова, друга – зі Львова. Збереглися тексти протоколів опитування свідків та обстеження запрестольного образу Розп’яття від 11 червня 1936 року. Обидві комісії засвідчили, що оновлення ікони Розп’яття – справа не людських рук, але Божої сили.  Відомості про відновлений образ були передані до Риму. Святіший Отець Папа Пій XI коронував образ “Розп’яття” і надав церкві право проведення п’яти відпустів на рік.

Впродовж 1936-1939 рр. було задокументовано близько 3000 зцілень біля Глинянської чудотворної ікони Розп'яття Христового.

о. Олег Чупа,
прес-секретар Самбірсько-Дрогобицької єпархії

 

 

Чудесне відновлення образу

 

Згідно народного передання, ікону Розп’яття Христового подарував Глинянам сам Богдан Хмельницький, коли у 1648р., готуючись до штурму Львова, відпочивав під розлогими ясенами на церковному подвір’ї храму Успення Пресвятої Богородиці. Отож, ікону, подаровану, нібито, Богданом Хмельницьким, вдячні мешканці помістили над престолом храму Успення Пресвятої Богородиці. Згідно цієї історії вік ікони Розп’яття на сьогодні перевищував би 350 років. Однак, науковці схильні датувати її набагато пізнішим часом, а саме – кінцем ХVІІІст. Отже, Розп’яттю – дещо більше 200 років.
Після закриття храму Успення Пресвятої Богородиці запустіння на святому місці, напевне, виявилось немилим Богові. І ось, 6 січня 1936р. у Надвечір’я Різдва Христового, троє семирічних дівчаток – Ізабелла Новак, Ярослава Паньків та Богдана Маркевич, - які бавилися на церковнім подвір’ї, зауважили дивне сяйво, яке променіло крізь вікна храму. Діти подумали, що це пожежа зайнялась у старенькій церковці, і притьмом переляканими побігли по паламаря Івана Ціслецінського, який мав ключі від церкви. Тремтячими руками чоловік відкрив храм, а коли глянув на запрестольний образ, - заплакав і почав молитися. Чорне тло Розп’яття увесь час змінювалося райдугою, світло рухалося по ньому то знизу вверх, то зверху вниз. Оговтавшись, чоловік почав бити у дзвони. Жителі містечка бігли до храму, розповідаючи один одному, що «диво сталося у церкві». Це «щось» коїлося з образом три дні, після чого ікона з темної стала блискучою, неначе після ретельної реставрації. Світло у самому храмі продовжувало сяяти ще три тижні. Лише коли світло погасло, люди побачили, що образ самовідновився - вкрився позолотою. Тло, давніше чорне, стало тепер мальованим, непомітні через почорніння золоті цвяхи на руках і ногах Розп’яття стали ясними, як зорі, а кров Христа, що спливала із ран Христових, стала червоною, ніби пурпуровою .
Самовідновлення образу засвідчили дві духовні комісії, які прибули у Глиняни після звернення настоятеля храму о. Володимира Левицького. Одна комісія була із Кракова, друга – зі Львова. Збереглися тексти протоколів опитування свідків та обстеження запрестольного образу Розп’яття від 11 червня 1936 року. Обидві комісії засвідчили, що оновлення ікони Розп’яття – справа не людських рук, але Божої сили.  Відомості про відновлений образ були передані до Риму. Святіший Отець Папа Пій XI коронував образ “Розп’яття” і надав церкві право проведення п’яти відпустів на рік (відпуст – нагода отримати повне прощення своїх гріхів і звільнення від дочасних кар за них через відвідання чудотворних т.зв. «відпустових» місць і прийняття там Святих Тайн Покаяння та Євхаристії у визначенім часі) на
Згодом, митрополит Андрей Шептицький надав церкві право проведення 12-ти відпустів до року кожної першої п’ятниці.
Вістка про цей образ почала поширюватися між народом. У 1936р. фото трьох дівчаток Богдани, Ярослави та Ізабелли зроблене о.Михайлом Гаврилюком, розлетілися по цілому світові. До Глинян почали масово приїздити люди – усі вулиці містечка були заставлені возами. Люди з усіх-усюд їхали і їхали в Глиняни. Багато осіб зазнало різних ласк і оздоровлень. На згадку про подію, а, можливо, й з вдячності за якусь допомогу, одержану через молитву до образу, на кошти Степана та Катерини Леськів 1937р. було відлито дзвін, на якому зроблено відповідний напис: «На славу Божу жертвували Степан Леськів і жена Катерина з Кулицьких в честь відновлення образа в Глинянах Р.Б.1936». Дзвін і сьогодні – поряд з церквою, на дзвіниці, збудованій також 1937р. на згадку про оновлення образу. Над престолом в церкві вирізьблено напис: «Чудесно відновлена ікона». В честь оновлення образу парохіяни купили у 1938р. царські та дияконські врата до іконостасу, а також світильник-павук. Відомому архітектору Євгену Нагірному було замовлено проект Хресної дороги з 14 капличками, однак більшовицька окупація та війна не дозволили закінчити та реалізувати цей проект.
Після війни церкву закрили і зробили у ній музей килимарства. Тільки запрестольний золотий образ так ніхто зняти й не зміг – його просто завісили грубим полотном. Як і під час війни, так і після неї ікона Розп’яття Христового не втратила своєї чудодійної сили. Не зміг опертись їй і безбожний сталінський режим. Коли майор НКВД Некрасов підійшов до ікони, щоб зірвати її та винести з храму, з ним, досі цілком здоровим, стався приступ, схожий на прояв епілепсії: впав непритомний, з рота пішла піна, руки і ноги звело в судомах… Двоє солдатів за руки витягнули безбожника з церкви і швидко посадили в машину. Від того часу вже ніхто не смів більше посягати на чудотворну ікону. Але навіть у ті роки, коли церква Успення не діяла і не було священика, люди приходили до неї самі, відчиняли двері і відспівували Богослужіння. Діє вона й по сьогодні і приймає кожного молільника.
Відновлення ікони Розп’яття ГНІХ у Глинянах  - закопченої, почорнілої і, до певної міри, забутої та зневаженої – свідчить про те, що все, що від Бога походить (ікони, Заповіді, добро як таке), є вічним, як і Сам Бог. Воно не старіє, на стає менш актуальним чи менш помічним.
Відновлення чудотворного образу є закликом до відновлення нашої довіри Богові, нашого уповання на Нього, а також – нашого християнського життя, згідно із незмінними 10 Заповідями.
Оновлений образ у ветхій церковці – свідчення того, що наша надія на Бога та Його допомогу – не пережиток минулого, далекий від реального життя сьогодні, але безцінний скарб, з якого ми так само можемо черпати із користю як для душі, так і для тіла, подібно як на одне століття назад черпали наші предки, бо, як стверджує апостол Павло: «Надія не посоромить.

http://hlynyany.org.ua/obraz.html