Янукович – президент: геополітичний аспект

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 28 лютого 2010 Дата публікації Перегляди: 8158

Той факт, що Янукович – президент, для багатьох українців сьогодні виглядає як фантастичний сон. Але з першими його указами та реформами ми всі гірко усвідомимо, що не спимо. Дуже добре усвідомить це також Західна Європа та США, які в повній мірі відчують зміну в стосунках з 47-мільйонною промисловою державою в центрі європейського континенту.

З перемогою В.Януковича зовнішньополітичний курс України безумовно зміниться, навіть якщо Віктор Федорович поведе центристський курс і проводитиме виважену, помірковану політику лавірування між Російською Федерацією та Заходом. Зміна зовнішньополітичного курсу України навіть у незначній мірі призведе до значних змін у розстановці геополітичних сил на міжнародній арені та послабить потенційні можливості Заходу в глобальній конкуренції.

Якщо В.Янукович дійсно проводитиме проросійську політику, а він це прямо дає зрозуміти своїми першими кроками, Україна відмовиться від євроатлантичної орієнтації та ввійде в фарватер російської геополітичної системи. Наслідки від таких кроків для демократичних країн Заходу будуть однозначно негативні.

Це буде здача всіх їхніх позицій у Східній Європі, на Кавказі, а згодом – і в інших регіонах. Взявши під контроль вже союзницьку Україну, Російська Федерація збільшуватиме свій вплив на Центральноєвропейські держави. Будуть поставленні під потенційний «стратегічний» удар Польща, Угорщина, Румунія, Молдова, Балкани - з військової точки зору всі ці регіони необхідно буде перекрити військами, базами та захисними комплексами. Необхідним буде посилення східного європейського кордону, який раніше охороняла Україна, захищаючи Центральну Європу від російської загрози, збільшення витрат на військові проекти та озброєння – адже на кордоні, замість дружнього союзника, непередбачуваний російський сателіт, який тепер, мов флюгер Кремля, готовий підтримати Росію у всіх її агресивних діях.

Україна може ввійти в російську систему безпеки, доповнити її своїми збройними силами, взяти участь у спільних проектах створення нових видів зброї, зокрема - антиядерних щитів, міжконтинентальних наступальних озброєнь. Створення колишніми радянськими республіками спільної військової системи безпеки стане початком кінця домінування НАТО на планеті, а проект Євросоюз отримає ляпаса, від якого похитнеться.

Україна може визнати Абхазію та Південну Осетію незалежними від Грузії державами, підтримати Росію у її зовнішньополітичних ініціативах в Придністров'ї, Закавказзі, Ірані, що додасть Росії більшої підтримки та легітимності, зробить її впливовішим гравцем на міжнародній арені. Якщо Росії знову захочеться пошантажувати та подушити Європу газом – тепер вона це робитиме разом з Україною і тиск цей буде в десятки разів сильніший та ефективніший.

Разом зі споконвічним союзником і ворогом Європи – Німеччиною, «Слов’янський Союз» або «Оновлений СРСР» розвалюватиме НАТО, а пакт, наприклад, «Путіна-Меркель», розділить зони впливу в Центральній Європі. Недарма всі освічені геополітики говорили: Східна Європа – ключ до панування над Світом, а хто володітиме Україною – володітиме Східною Європою.

Європа та США справді самі винні в тому, що втратили потужного союзника на своїх східних кордонах, який тепер ввійде в російську зону впливу. Країни Заходу програли війну за Україну. Війну за демократичного союзника, надійний щит Європи, рятівну свіжу кров для застарілого історичного проекту - НАТО. Їхні спецслужби, аналітичні центри, експерти та політики не змогли протистояти спецслужбам напіврозваленого осколка СРСР - Російської Федерації і це є свідченням присмерку Європи. Вони здали позиції, вони зрадили Грузію, вони не допомогли Україні, то ж тепер в повній мірі відчують Україну в якості союзника Росії.

Невже НАТО таке потужне, що відмовилося від сильної та боєздатної української армії, оснащеної надійними радянськими та модернізованими озброєннями, ракетними комплексами, бойовою авіацією, флотом та сміливими і мужніми солдатами, які виконали половину роботи західних пещених і делікатних «рембо» в їхніх «гарячих точках»? Всі три армії прибалтійських держав зі своїм славетним одним танком не змогли б перемогти в бою навіть однієї української військової частини, проте давно стали членами НАТО, в той час як Україні західні «союзники» виставили ряд вимог та реформ. Як можна було так просто, з легким серцем подарувати Росії Україну?

Позиція США залишається поки що декларативною і неоднозначною. Б.Обама і європейські лідери вітають нового президента. Німеччина і Франція полегшено зітхають. Проте США і Євросоюз мали б розуміти, що знову захопивши 47-и мільйонну Україну, її ресурси і промисловість, Росія буде такою ж сильною, як і Радянський Союз. А сильна Росія завжди агресивна.

Можливо, дехто в Німеччині та Франції вважає, що якщо кинути ведмедю шматок м'яса, то він заспокоється? Вони як завжди помиляються - дикий і п’яний від української горілки російський ведмідь забере все. Росія об’єднана з Україною – це кінець панування та й самого існування європейських західних демократій.
В 20-х роках ХХ століття держави Антанти не визнали і не підтримали УНР та ЗУНР в їх ній боротьбі за незалежність проти Росії. А починаючи з 40-х років і все ХХ століття радянські танки з харківського заводу давили і розстрілювали європейців на вулицях Берліна, Праги, Відня та Будапешта.

То що, історія повторюється?

Валерій Майданюк

УІС