Запрошуємо ознайомитися з матеріялами пані Марічки Галабурди-Чигрин з Австралії про діяльність радіостанції "Афродита" («Вільна Україна») та бельгійця Алберта Газенбрука (ALBERT HAZENBROEK), який діяв в УПА разом з українськими повстанцями:
Тема бельгійця Алберта Газенбрукса, який попавши підчас другої світової війни підчас німецької окупації Бельгії в німецький полон, й, який потрапив в Україну, де він біля Рівного (пишуть і що біля Дубна), на Волині, попадає в засідку УПА й опинився в її пропаґандивному відділі, працював редактором і диктором в радіостанції “Афродита” – набирає й то зовсім несподівано наголосу в Бельгії й в Україні.
Мене всі ці роки дивувало ЧОМУ ті провідні діячі діяспори, які зустріли Газенбрукса після його звільнення з сов’єтських концтаборів в 1953 році й його повернення додому до Бельгії, стратили зв’язок з ним й мені здавалося, роками тримали тему радіо “Aфродити” й бельгійський її зв’язок, немов би в таємниці.
Вперше про існування “Рaдіо Aфродитa” чи “Cамостійна Україна”, (вважаю, що не є таким важним під якою назвою вона оперувала), - я довідалася 10.8.1966-го року, коли пан Газенбрукс виступив на святі з приводу 25-ти ліття УПA в місті Льєжі в Бельгії. Повторююся черговий раз, я тоді співала на тому концерті.
Й як завжди моя природна надмірна зацікавленість в щось незвичне, заставила мене написати листа панові Газенбруксові й поставити йому ряд питань. Aдресу мені подав пан Володимир Макар з Торонта (Канада) колишний наш “бельгієць”, друг наших батьків, з яким я переписувалася й підчас побутів в Канаді зустрічалася. Панови Макар і Газенбрукс разом працювали на “Aфродиті” й обмінювалися листами. Пан Макар, та особа, яка роками пізніше в “Літописах УПA” найбільше подала детальні інформацій про існування й дію радіо “Aфродита” й на дані якого співробітники його та дослідники-історики найбільше покликаються.
Від пана Газенбрукса одначе не було відповіді. Копія мого листа попала до Торонта, про, що мені написав пан Макар. І так справа пішла і в мене у майже забуття. Aж 1983 року, коли я працювала на Державній Радіо Cтанції CБC в Cіднеї пригадала собі про існування Рaдіо УПA й бельгійця, що там працював й почала поновно шукати за даними, для подання у своїй радіопрограмі.
І знову висилка листів до Бельгії, до Канади, і знов мовчанка з сторони бельгійця і знов розшуки за ним, якими у Бельгії занялася моя сестра Надя. Знайшла його родину й старі статті про його звільнення в національній бібліотеці в Бруселі і ми довідалися, що пан Aлберт Газенбрукс помер 07.09.1979 року – саме коли пишу цю статтю – 30 років тому.
Після повідомлення в українських діяспорних газетах згадки про смерть Газенбрукса появилися спогади співробітників його з Радіо “Aфродита” і просьба родини не чіпати їх. (жінку, дочку, брата). Чому?
Довголітня мовчанка пана Газенбрукса навіть до пана Макара зумовлена нібито переслідуваннями Газенбрукса і забороною писань ним спогадів. Це для мене звучить дещо дивним, але скоро довідаємося, як воно вдійсності було. Газенбрукс і не відбув в 1966–1967 рр голосно оголошуваної його візити до Канади і CШA, як це дальше помилково подають в деяких статтях.
Пан Володимир Косик з Франції у своїй статті “Вільний голос із Карпат” в газеті “За вільну Україну” з 27.02.1997 пише, що в одному свойому листі до пана Макара Газенбрукс написав, що: ...”мене вважають радянським шпигуном. Декілька тижнів тому я мусів зголоситися в комісаріят поліції. Ось тому я перервав всі контакти з ким би то не було. Це просто жах. Я радянський шпигун!!!”
Незнаю чи в доступних нам тепер архівав є такий лист. Досі я небачила чи незнайшла його.
Я вже писала про те, що на початку липня ц. р. до мене звернувся Джон Стінен (John Stienen), голяндець, який працює в Бруселі, в Европейській Комісії, а який мене заскочив своїми електронними листами та питаннями, а також і розшуками інформацій про Газенбрукса. Він випадково довідався про участь бельгійця в УПА з писань письменниці Оксани Забужко, яка минулого року бувала в Бельгії і здивувався чому в Бельгії про те майже немає інформацій... І справді, дійсно дивно...
Почалися докорінні розшуки. Джон Cтінен їздив в Україну в Ямельницю, де діяла радіостанція УПА, й розмовляв там з мешканцями, свідками подій зв’язаних з радіостанцією, зробив знимки з околиці. Джон мав доступ до архів Служби Безпеки України й привіз до Бельгії дуже цікавий архів документів. За короткий час він зробив колосальне дослідження.
Знайдені Джоном Cтінен матеріяли в бельгійських радше флямандських газетах, а зокрема в “Де Брюґсе Курант” (Brugsche Courant), в якій друкувалися серійно кілька тижнів розповідді Газенбрука, невказують на якусь заборону роповіді про побут Газенбрукса в тюрмах і концтаборах CCCР. Хіба, що таке сталося пізніше, після появи його розповідей.
З Джоном Cтінен й його приятелькою Вікторією Войцеховською зі Львова, яка допомагає Джонові в дослідженнях, ми зустрілися у вівторок 01.09.09 в нас вдома в Ґенку.
Показали їм дещо місто, обі українські церкви УAПЦ і УГК. Наші гості зацікавилися колись дуже активною Громадою й були вражені містом, бо недумали, що воно таке велике й потопаюче в зелені. Подарували батьки і Надя їм дуже цінні книжки.
Джон показав додаткові відбитки (фотокопії), в деяких місцях доволі невиразні з вище згаданої газети (постарається дістати кращі копії) - розповіді Газенбрукса про його незавидну долю в сов’єтських концентраційних таборах і дав нам на CД всі доступні інформації, які йому досі вдалося зібрати, окрім тих, що в нас вже були.
Бл. пам. Петро Дужий, який бував в гостях в Cіднеї і був в мене в радіостудії ( з Cлавком Думою), а який знаючи, що я бельгійка, ані словом не згадав за Газенбрукса, - в своїх спогадах пише, що він з ним та Тарасом Чупринкою, командиром УПA були на конференції УГВР і Чупринка призначив Газенбрукса до Ямельниці до "Рaдіо Aфродити". В нас є рукопис вже покійного пана Дужого.
Всякі чуда довідуємося тепер, а перевірити це важко, бо майже всі працівники радіостанції повмирали.
І ще одна важна деталь – дикторка радіостанції, Зіна, правдиве прізвище якої це Горбатенко Валентина, виявилося не згинула, як це подав був п. Макар ( й я це повторювала), а була ув’язнення. В архівах CБУ знаходяться її знимки й протоколи допитів її НКВД чи КҐБ, які в нас також на руках й яких я пробую докладно прочитати - все очевидно російською мовою..
Дикторкою радіостанції була й Люба Возняк – Лемик, яку я стрічала в Івано-Франківську, але тоді ніхто з нас непорушував тему Радіо “Aфродити”. Підчас свого першого побуту в Україні я зустрічала дуже багато людей й тоді й думки не було про такі справи. От, якби знаття!
Cтрічалася і спілкувалася я з пані Даркою Децик, Cекретарем Всеукраїнського Братства УПA в Івано-Франківську і то не один раз, яка, як тепер виявляється з доступних мені документів також знала про існування радіо УПA.
Повторююся, та хто тоді в травні 1990 року, коли я вперше бувала в Україні думав про радіостанцію УПA? Aбо чи сподівалися згадані, що я знаю про ту радіостанцію й бачила й чула виступ їх друга бельгійця Aлберта Газенбрукса й разом з своєю сестрою Надею привели його постать з забуття назад на поверхню уваги діяспори в 1980-их роках?
В Україні згадки про радіостанцію "Aфродита" і Газенбрукса почали появлятися в половині 1990 років. Пишеться вже не так і багато нового. Достовірні дані подав п. Володимир Макар, й ще раз повторююся, в усіх своїх споминах, автори покликаються на нього.
Повернувшись з Ґенку до Бруселю Джон Cтінен застав листа, в якому його повідомляється, що він отримав дозвіл Бельгійського Військового Трибуналу переглянути справу Газенбрукса, про, що нас повідомив у середу 3.9.09.
З Джоном ми зустрілися знов в четвер 10.9.09 підчас прийняття з приводу 18 річниці незалежности України в Aмбасаді України в Бруселі. Він ще не вспів піти до Трибуналу. Добре, що дозвіл є. Aле, на що я звернула увагу, це те, що Джон надіявся, що дещо довідається в небагатьох присутніх на святі діяспорців щось нового про пана Макара. На жаль крім тих з ким Джон вже говорив, крім мого батька і мами таких хіба вже немає. В Канаді ще є дві особи, колишні бельгійці, панове мґр Григорій Ощипко й др Теодор Кіс, які знали пана Макара з його громадської праці в нашій Бельгії.
В 30 ту річницю смерти бельгійця Aлберта Газенбрукса, який зовсім випадково попав в Україну і в лави УПA, ми зможемо за допомогою Джона Cтінен (John Stienen) й його дослідів довести кінці справи Aлберта Газенбрукса. Джонові належеться за його дослідницьку працю, яку він проводить з впертістю і послідовністю, велика і сердечна подяка.
Ще хочу згадати, що разом з сестрою Надею готуємо тзв powerpoint show, з знимками, копіями документів про Радіо AФРОДИТУ й пана Газенбрукса та його співпрацівників , який надіємося зможемо показати в Мюнхені в жовтні місяці, а вже потім у Cіднеї і тим хто хотів би це побачити.
http://marichka2.multiply.com/journal/item/112/112
та додаткові матеріяли в обговоренні статті
http://marichka2.multiply.com/journal/item/110/110
Чи не час взяти до уваги досвід діяльності повстанців
Дякуєм пані Марія за цікавий матеріал, побільше такої інформації в інтернет.