ФСБ просуває Ігоря Смешка на голову СБУ?

Категорія: Новини , Україна

Створено: 26 грудня 2009 Дата публікації Перегляди: 8327

Те, що Кремль розглядає Україну як пріоритетну область для реалізації власних інтересів - факт незаперечний. Щодня ми є свідками російського вторгнення. Економічна, енергетична, інформаційна та дипломатична війна режиму Путіна проти України ведеться неприховано і досить зухвало. Однак, крім цієї відкритої агресії Кремль веде ще й приховану боротьбу за посилення та прихід до влади в Україні своїх агентів впливу.

Кілька днів тому російський сайт «Новости 2.0» опублікував цікавий матеріал під назвою «Господа офицеры»: «Смешко – будущий Председатель СБУ по квоте ФСБ? Вопрос решает Бортников!» Цей матеріал проливає світло на багато прихованих речей в країні. Подаємо цей матеріал повністю для того, аби наш читач зміг самостійно зробити певні висновки:
«Багато цікавого написано про екс-главу СБУ Ігоря Смешка, при цьому не обійшлося без домислів, вигадок і провокацій. Хотілося б зупиниться на фактах, а саме – розповісти, хто стоїть за ним, хто керує і направляє його діяльність в потрібне русло. У грудні 2009 року Ігор Смешко відвідав Москву. Навіщо? Відповідь проста - для особистої зустрічі з громадянином Росії Бортниковим О.В. Для необізнаних – Бортников О.В. є Директором Федеральної служби безпеки РФ.

Звичайно ж, це не була зустріч старих друзів за чашкою кави. Досвідчені люди з Луб'янки говорять, що І.Смешко 8 грудня цього року був на доповіді у свого російського патрона і спілкувався з ним особисто півтори години. Що ж обговорював І.Смешко з керівництвом російської спецслужби? Про це трохи пізніше, а зараз спробуємо відновити в пам'яті події, які цьому всьому передували.

Як вже нам всім відомо з історії, в 2003-у році кандидатура Смешка була затверджена на посаду голови СБ України. Фактично, це призначення стало вінцем спецоперації, яка все-таки досягла успіху, яка готувалася керівництвом сусідньої держави декілька років і була реалізована не без особистої участі на той момент Директора ФСБ РФ Миколи Патрушева.

Відразу виникає питання: а чому саме Ігор Смешко? За відповіддю раджу повернутися на початок 90–х. Саме у той період і почалася співпраця Смешка з іноземними розвідками. У той час Ігор Петрович був військовим аташе Посольства України в США, був молодим, недосвідченим дипломатом-розвідником і знайти до нього підхід не завдало труднощів американській розвідці. Але про це вже сказано і написано немало, не варто піднімати цю тему.

Але окрім нас, про це і навіть більше було також відомо і російським колегам.

І ось призначення Смешка на посаду Голови ГУР МО України. Саме цей факт з життя Ігоря Петровича був використаний спецслужбами сусідньої країни для його подальшого перевербовування, адже відмова від співпраці означала б крах для його успішної кар'єри.

Цю прописну істину він засвоїв ще будучи курсантом Київського вищого зенітно-ракетного училища ім. Кірова, коли і відбулося його перше «знайомство» з органами КДБ СРСР. Вибір був зроблений і з цієї миті почалася успішна служба Смешка на благо Російській Федерації.

З приходом Ігоря Смешка на керівну посаду в Службу безпеці України за його ж наказом відразу ж були вилучені і знищені бази даних, в яких була хоч якась згадка про нього самого або його службу в «улюбленому» розвідувальному органі – ГУР МО. Адже спецвідділ військової контррозвідки за час своєї діяльності по «острову» накопичив досить матеріалів, правильне використання яких ставило під загрозу перебування Смешка в кріслі Голови СБУ, а може бути - і на території України...
Надалі відділ був ліквідований, а деякі співробітники звільнені за результатами сфабрикованих службових розслідувань, організованих за особистою вказівкою Смешка. Та недовго російський «протеже» зміг керувати спецслужбою на користь «дружньої» нам держави. З приходом «помаранчевих» він все ж зумів поспіхом замести сліди і піти в тінь.

З тих пір пройшло 5 років, завіса трохи прочинилася і люди, близькі до тодішнього Президента України Леоніда Кучми, в своєму оточенні не бояться згадувати роль ФСБ РФ при призначеннях на керівні посади в правоохоронні органи України, серед яких був і Ігор Смешко.

Але що ми бачимо зараз – навіть з врахуванням зміни президентів обох держав, призначенням нового Директора ФСБ, інтерес до персони Ігоря Смешка не ослаб. Навпаки, на підставі надмірної його активності, що виявилася останнім часом, можна зробити висновок, що всі ці п'ять років російська спецслужба розробляла новий механізм відновлення втрачених позицій в Україні, невід'ємною частиною якого є Ігор Петрович, і саме йому зараз дано сигнал до дії.

Чим не повторення попередньої спецоперації російських спецслужб, лише вже в крупніших масштабах. Тепер Ігор Петрович не один, йому в допомогу створено Громадську організацію «Сила і Честь», яку з подачі спецслужб Росії фінансує невідомий для наших спецслужб «тримач ФСБ-ГО общаку» депутат Державної думи РФ Дмитро Саблін.

Крім того, виходячи з видимих нами дій, а саме - проведення всіляких з'їздів зі створення на базі ГО «СІЧ» політичній партії, є видимим якийсь план спецслужб РФ, метою якого є поступова інтеграція вказаної організації у виборні інститути української влади всіх рівнів. Відомо також, що за досить короткий строк були створені регіональні представництва «СІЧі», які розвиваються практично у всіх областях України і готові постати у всеозброєнні за першим закликом свого шефа.

Ідеологічною і рушійною силою ГО «СІЧ», як любить повторювати сам Смешко, є «відставні співробітники правоохоронних органів, спеціальних служб і зброєних сил України, але ми відкриті для всіх бажаючих, для інтелігенції, представників малого і середнього бізнесу і так далі».

У той же час, якщо приглянутися уважніше, то керівництво ОО «СІЧ» складають колишні керівники силових структур, які були звільнені з державної або військової служби саме в 2004 – 2005 роках і тепер жадають відплати. Саме такого переломного моменту чекали представники спецслужб Росії, щоб повторити вже випробуваний на своїй шкурі варіант приходу до влади представників силових органів в самій Російській Федерації.

Навіщо керівництву РФ готувати когось для призначення в іншій державі, витрачати бюджетні кошти, якщо можна просто поставити на потрібну посаду вже перевірену людину, а точніше - повернути її на стару. Ось саме це і було основне питання, яке піднімалося на згаданій нами грудневій зустрічі Ігоря Смешка в Білокам'яній.

З приходом біло-блакитних керівництву РФ просто буде випросити для пана Смешка «потрібну» посаду голови СБ України або будь-якого іншого відомства, а в разі перемоги Леді «Ю» це буде трохи складніше. Але і тут в спецслужб Росії є козир в рукаві.

Для внесення ясності необхідно пригадати ще одну віртуозну операцію ФСБ РФ, результатом якої став вивіз в жовтні 2008 на територію Росії колишнім заступником генерального прокурора України Миколою Обіходом, нині - права рука Ігоря Смешка, матеріалів кримінальної справи, що стосується участі леді «Ю» в діяльності відомої енергетичної компанії ЄЕСУ.
Як кур'єр для безперешкодного перевозу через український кордон вказаних відомостей представниками російської спецслужби був вибраний їх «вірний агент», головний борець з «незаконними» постачаннями Україною зброї в «треті країни», народний депутат України від фракції Партії регіонів Валерій Коновалюк. Саме цей факт і є доленосним для представників російських спецслужб в разі приходу до влади Леді «Ю», а точніше - для безпроблемного призначення вигідних Росії керівників силових структур.

Також просто необхідно пригадати таку особу в близькому оточенні Ігоря Смешка як Володимир Сацюк, колишній заступник глави СБ України, головний підозрюваний в справі про отруєння нинішнього Президента України Віктора Ющенка, який благополучно влаштувався на теплому місці радника директора ФСБ РФ і роз'їжджає по Москві з охороною з офіцерів елітного підрозділу спецслужби Росії. Видно, боїться чого? А, може, щоб не втік, оскільки знає багато?

Підводячи підсумок, можна з повною упевненістю стверджувати, що зараз ми є очевидцями першого етапу проведення російськими спецслужбами спеціальної операції по зміни влади в Україні...» http://news2.ru/story/209298/

Ще кілька фактів для роздумів:

1. Керівник Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів Секретаріату Президента Олег Литвак заявляє, що до справи про отруєння кандидата в президенти Віктора Ющенка причетний генерал ФСБ Росії. "І він живе під іншим прізвищем, а не під прізвищем Сацюк. Решта – радники в інших інстанціях, в МВС чи ще десь.» Однак на сьогоднішній день, зазначив він, у нас немає закону, який би дав можливість цих осіб депортувати з іншої країни.
2. Після того, як на Сацюка порушили кримінальну справу в Україні, він втік до Росії разом з екс-міністром внутрішніх справ Миколою Білоконем. Білокінь, зокрема, одержав російське громадянство. За даними газети Сегодня, в Росії Сацюк був відновлений у званні генерал-майора спецслужби і є радником директора ФСБ Росії.
3. Газета «Україна молода» (Номер 098 за 01.06.2006) наводить такі цікаві факти: «Контачать Медведчук та Суркіс і з Радченком, і з Підболячним, і, само собою, зі Смешком-Сацюком. Саме останній тандем є виходом СДПУ(о) на Службу безпеки України вже після того, як есдеки зазнали приголомшливих виборчих поразок-2004/06. Ви гадали, що Віктор Медведчук зачинився у себе на закарпатському ранчо й пише мемуари? Далебі. Один із доказів протилежного — подання Президентові Ющенку на затвердження ще одним заступником голови СБУ Івана Анатолійовича Герасимовича. Цей полковник, виходець із Закарпаття, перебуває у тісних стосунках із Медведчуком-старшим та його братом Сергієм, є офіційним кумом Віктора Володимировича й надає цій «фамілії» всіляку підтримку й отримує відповідну подяку. Герасимович був призначений на посаду заступника начальника управління «К» Служби безпеки за схемою «Медведчук — Смешко — Сацюк», і тепер, як кажуть, контролює особливості гри «контрабасу» в Одеському регіоні, де нібито задіяні структури Медведчука та Шуфрича.»
4. Кравчук заявив в інтерв'ю на телеканалі ТВІ, що Віктор Медведчук консультує Юлію Тимошенко, а також Віктора Януковича. "Він не тільки її консультує, він консультує Партію регіонів ... Вони до нього звертаються, коли йдеться про Конституцію, про відносини з Росією.»
5. Президент України Віктор Ющенко під час зустрічі з представниками Атлантичної ради в Нью-Йорку заявив, що одразу після Помаранчевої революції Тимошенко просила його призначити екс-голову Адміністрації Президента Медведчука послом України в Російській Федерації або на посаду віце-прем’єр-міністра України.

Висновки:

1. Росія проводить на території України спецоперацію зі зміни влади на контрольовану Кремлем колоніальну адміністрацію.
2. Янукович і Тимошенко є ланками одного ланцюжка у цій спецоперації. Хто б з них не переміг, Москва буде у виграші.
3. Медведчук є головним посередником і куратором цього проекту.
4. Смешко і Сацюк здійснюють оперативне прикриття цій спецоперації. Вони ж, очевидно, чинять тиск на Януковича і Тимошенко, тримаючи їх в узді Кремля – компромату на цих діячів предостатньо. За службу «царю і отєчєству» вони ортимають у разі перемоги прокремлівських сил вплив на спецслужби України, які перетворять на підрозділ ФСБ.
5. Перша фаза спецоперації реалізовувалась у 2004 році - отруєння Віктора Ющенка. І за словами Олега Литвака, Сацюк був безпосередньо до цього причетний. Сацюк тривалий час суміщав посаду другої особи в Службі безпеки з мандатом від фракції СДПУ(о), яку очолював той же Медведчук. У разі «летального результату» Тимошенко, на той час - уже підконтрольна Росії, стала б лідером опозиції і Москва отримала в Україні повний контроль над ситуацією. На щастя, цього не сталося.
6. Вибори 2010 Кремль розглядає як шанс реалізувати свої плани. Опричники Путіна не довіряють до кінця ні Тимошенко, ні Януковичу. Саме тому вони просувають трійку «Медведчук – Смешко - Сацюк» у якості «смотрящих» по Україні. І, звичайно, посада голови СБУ, яку за планами кремлівських мудреців має очолити Смешко, є ключовою для контролю над Україною і нагляду над колоніальною адміністрацією Тимошенко – Януковича, яка, на їхню думку, буде створена вже взимку 2010 року.

Андрій Левус

УІС
P.S. До речі, стаття опублікована на сайті «Новости 2.0» була знята в день її публікації. Редакції Укрпогляду вдалось зберегти принтскріни цього матеріалу.