Мирослав Маринович протестує проти шенгенської бюрократії у ставленні до громадян України

Львів – На знак протесту щодо візових обмежень для громадян України один із засновників Української Гельсінкської Групи, багатолітній в’язень брежнєвських концтаборів, віце-ректор Українського католицького університету (УКУ) Мирослав Маринович зрікається поїздок у країни шенгенської зони терміном на один рік. За словами Мирослава Мариновича, шенгенська бюрократія піддає приниженню українських гуманітаріїв і нині зводиться нова стіна у Європі.

Останньою краплею вдатися до протесту і оприлюднити відкритий лист для Мирослава Мариновича став той факт, що польське консульство у Львові на початку року, на прохання варшавського журналу «Вєньзь» видати йому річну візу, оформило її на півроку, а восени теж консульське відділення видало візу на місяць і 13 днів… Саме отих 13 днів, а також і багаторазова віза на 3 дні, яку видало посольство Німеччини вже директорові Інституту історії Церкви УКУ Олегові Турієві і спонукали професора виступити проти шенгенської бюрократії з відкритим листом.

Шенгенська бюрократія принижує українців

Жодного разу Мирослав Маринович не порушував правила перетину кордону і перебування в 30 країнах світу. Свій протест він скеровує не польському консульству, зокрема, а усім країнам шенгенської зони. Нинішню візову політику ЄС щодо громадян України називає приниженням. Адже, якщо йому, кавалерові Ордену Польщі «За заслуги», людині, яка роками співпрацює з польським посольством і консульством у Львові довелось відчути приниження, отих 13 днів, то він розуміє, як ставляться до «простих» українців.

В інтерв’ю Радіо Свобода Мирослав Маринович наголосив, що він писав не з почуття надмірної оцінки самого себе і зрікся поїздок у шенгенську зону не як улюбленої цукерки під час посту.

«Я писав цей лист не тому, що вважаю, що я настільки знаний у світі. Я писав, виходячи з міркування, що для своїх друзів та партнерів з -за кордону я є такою ж цінною людино, як і вони для мене, для кола наукових співробітників, які цінують один одного незалежно, де хто мешкає, шанують просто людину, – зазначає пан Маринович. – Дехто вважає, що заява претензійна, що Захід нам більше потрібен, аніж ми Заходу. Я не можу говорити про всю Європу, бо, очевидно, їй усій я не потрібен, а ось моїм друзям, однодумцям я потрібен і вони мені потрібні однаковою мірою. Але настав час, коли наші закордонні партнери мають зрозуміти, якщо найчастіше за ці контакти вони розплачуються готівкою, то ми часто розплачуємося людською гідністю. Ця різниця мусить бути виправлена».

Візові проблеми погіршують українсько-польські відносини

Візові проблеми нині фатально впливають на українсько-польські стосунки. Адже чимало українських гуманітаріїв, економістів не можуть бувати на конференціях, зібраннях, брати участь у дискусіях за кордоном лише тому, що їм складно відкрити візу або ж її видають на три дні. Міжлюдські взаємини сьогодні руйнуються, з’являється непорозуміння по обидва боки кордону і наростає глухе невдоволення, образи з боку українців, бо це біль для багатьох, наголошує Мирослав Маринович.

«Це була остання крапля, яка перелила чашу, – каже він. – Я почав думати категоріями усіх українсько-польських стосунків, проблеми починають на це впливати. Ми маємо цю проблему вирішити спільно у добрій волі. Я намагався у своєму звернення нікого не образити. Але я вважаю, що спосіб трактування України шенгенською бюрократією уже сьогодні є неприпустимий. Це зумовлено інерцією оборонного мислення. Це стало манією Європейського Союзу захищатись від африканців, інших народів, я можу зрозуміти цю проблему. Але не можу зрозуміти, чому поява румунських ромів, без образи ні для кого, для Європи є неприємною, але допустимою, а чому поява українських заробітчан є такою страшною. Я не розумію цієї різниці і вона мені видається дискримінуючою щодо українців. Чому США і Великобританія видають багаторічні візи надійним людям, коли бачать, що немає порушень, коли люди й не просять такого типу візи, а шенгенська зона так панічно цього боїться. Це питання до шенгенської зони. Тут я би не виділяв Польщі, адже вона не є єдиною державою. Це і посольства Німеччини, і Чехії, й Італії так діють щодо українців».

Відкритий лист спричинив реакцію у Польщі

На відкритий лист Мирослава Мариновича уже зреагували польські посли до Європарламенту, які планують звернутись до усієї Європи щодо питання візової політики з Україною. Представник генконсульства Польщі у Львові спілкувався з паном Мариновичем, якому аж ніяк не йдеться про вирішення особистого питання. Мирослав Маринович наполягає на полегшенні візової політики для тих громадян України, які не порушують жодних правил перетину кордону.

З іншого боку пан Маринович висловлює обурення щодо поведінки політичної еліти України, яка вважає, що може обдурити увесь світ. Натомість Захід чітко прочитує усі маніпуляції політичних лідерів, які не можуть навести лад в державі, а це відображається на позиції простих громадян. Однак нікому не дано право принижувати людську гідність.

(Львів – Київ – Прага)

 

Галина Терещук

Радіо Свобода


Відкритий лист до колег – учасників Руху опору у Східній Європі та до наших партнерів у Європі Західній

Український Католицький Університет