Виборчий песимізм

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 10 лютого 2010 Дата публікації Перегляди: 5778
Фактичне завершення президентських виборів викликало багато песимістичних настроїв серед українців. Звичайно, з двох претендентів завжди один перемагає, а інший програє, але підстав для песимізму є значно більше, ніж поразка “свого” кандидата, і вони стосуються не тільки останніх виборів.
Аби краще донести свою позицію, нагадаю Вам сюжет однієї байки Езопа.

Два королівства перебували у стані війни між собою. Ця війна, як і будь-яка інша, нагнала великого страху на населення обох країв, адже не було такого тижня, щоби життю мирних жителів не загрожували ворожі загони.
Одного дня, на узліссі, що волею долі опинилося в центрі бойових дій, королівський лісоруб вантажив дрова на свого віслюка. Він уже майже завершив роботу, коли почув галас ворожого війська, що наближалося до узлісся.

Добряче перелякавшись, лісоруб залишив рештки дров і рушив до замку, підганяючи худобину, яка рухалася повільніше звичайного. Утративши віру в силу батога, він вдався до переконання словом: став перед віслюком і з надзвичайною серйозністю виклав тому всі мотиви для пришвидшення руху. У відповідь осел, – а в Езопа, як відомо, всі тварини розмовляли своєрідною езопівською мовою, – сказав лісорубу приблизно, наступне: “Чому я повинен рухатися швидше, якщо на моїй спині настільки важкий тягар? Чому я повинен боятися ворожого війська? Що вони зроблять зі мною? Під твоєю владою я несу дрова до палацу одного володаря, під їхньою – понесу ті самі дрова до іншого. Ні з тобою, ні з ними я нічого не здобуду і нічого не втрачу!”

За допомоги цієї байки Езоп хотів донести одну мораль: зміна господаря не має жодного значення для простолюду.

У сучасному світі, у теперішній Україні мораль цієї байки виглядає дещо складнішою. Найперше ми помічаємо чіткий розподіл між владою і народом, розподіл, що призвів до ситуації, коли народу байдуже, хто перебуватиме при владі, бо “все одно нічого не зміниться”. Звичайно, сьогодні не йдеться про класичну війну за участю ворожих армій, а про виборчі бої, що є війною іншого типу, але все ж таки війною! У теперішній демократичній Україні простолюд, як і античні сучасники Езопа, уважно спостерігає за цією боротьбою. І багато громадян настільки розчаровуються та байдужіють до політики, що просто не йдуть на вибори, а значна частина тих, хто голосує, робить це під страхом приходу ворожого кандидата.

Але глибша оцінка реакції віслюка розкриває додатковий чинник. Йому байдуже, хто управляє. Він розуміє, що відстань між ним і правителем є надзвичайно великою, тому й дивиться на владу з байдужістю. А результат такої позиції є надзвичайно важливий – вона приводить до логічного рішення не робити нічого надзвичайного і навіть діяти всупереч чинному господарю.

Відтак, пересічний громадянин України сьогодні не бачить жодної причини робити щось більше, з власної ініціативи. І його рішення є абсолютно раціональним, воно відповідає загальному настрою огиди й зневаги до політики. Тому мораль цієї байки виглядає значно цікавішою, ніж старезні натяки на класову боротьбу між поневолювачами і поневоленими.

Зміна господаря для віслюка практично нічим не відрізняється від зміни власника для працівника будь-якого підприємства. І найгірше, що те саме відбувається з державною владою. Чому пересічний українець повинен перейматися виборами, якщо зміна влади особливо не відображається на його повсякденному житті?

Дана суперечність між владою, що повинна легітимізуватися через виборчу підтримку, і народом, який байдужіє до цієї влади, переставляє пріоритети у відносинах суспільство-держава. Адже життєздатність держави залежить не від владоможців, а від громадян. Саме громадяни творять багатство і процвітання держави. Тому уряди, які будь-що прагнуть домінувати над громадянами – це найбільша біда народу. Бо такі уряди нівелюють основи особистої ініціативи та праці своїх громадян і породжують у них байдужість до держави.

Богдан ЧУМА
 
Український погляд