У Львові вирішили закласти Сад світового українства

Категорія: Новини , Україна

Створено: 05 лютого 2010 Дата публікації Перегляди: 5246

У рамках міжнародного Конгресу "Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті" у червні цього року до Львова з'їдуться з усіх континентів світу українці, аби обговорити питання співпраці України зі світовим українством, визначити механізми взаємодії, подбати про збереження національної ідентичності. З цієї нагоди Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка" виступив з ініціативою закласти "Сад світового українства".

Як повідомила кореспондентові УКРІНФОРМу директор Міжнародного інституту освіти Ірина Ключковська, "наш задум одразу був підтриманий міським головою Львова. Організаційні питання покладені на працівників управління екології та благоустрою департаменту містобудування міськради. Ці молоді небайдужі люди серйозно перейнялися ідеєю й дуже швидко знайшли місце - на території, яку люблять львів'яни і гості - Музеї народної архітектури і побуту.
Питання про закладення Саду погоджено з директором скансену та членами Наукової ради. Українці з різних країн матимуть своє дерево, й усі разом творитимуть унікальний Сад як символ краси, сили, традицій, збереження й примноження нашого українства, нашої єдності, що передаватиметься з покоління у покоління".

УІС

Шумують хвилі, сонце сяє,
І море радісно біжить
І гомонить... Чудовий краю,
В тобі б співати й вільно жить!

Синіють гори, хмари в’ються,
Шле усміх небо до землі,
А вітерці — в гіллі сміються,
І чайки тонуть в синій млі...

Се ти, країно, за якою
Тужила так душа моя,
З твоєю піснею палкою,
Що сонцем райдужним сія!

Се ти, се ти!.. Але чому
Я співи згадую колишні,
І ось при спомині цьому
Для мене в’януть квіти пишні,

Марніють барви ясні дня,
Рожеві хмари сутеніють,
І пісня смутку заміня
Усі думки, що в щасті мліють!

Се миле, вбоге і смутне
Життя я бачу України,
Вона привіт мені свій шле
В оці щасливії країни...

Туди, туди вернусь я знов,
Щоб з нею буть і там страждати,
Геть море, сонце і любов,
Я йду для неї працювати!..

Христя Алчевська
1910