Як ФСБшники своїх кинули. Подробиці затримання російських шпигунів

Надрукувати
Категорія: Новини , Україна
Створено: 05 лютого 2010 Дата публікації Перегляди: 4983
«Капітан залишає корабель останнім» – це не про російське ФСБ. УІС стали відомі деякі подробиці затримання російських ФСБшників наприкінці січня цього року в Одесі.

Нагадаємо, що 27 січня співробітники СБУ затримали декількох офіцерів ФСБ Росії, які намагалися отримати відомості у військовій та оборонній сферах, що становлять військову таємницю. За словами голови СБУ Валентина НАЛИВАЙЧЕНКА, «на гарячому» було затримано кадрового офіцера спецслужби РФ під час одержання від громадянина України відомостей, що становлять держтаємницю, і передачі винагороди у сумі 2 тис. дол. за надану інформацію. При цьому заходи прикриття на другому автомобілі здійснювали ще троє офіцерів ФСБ РФ, військовослужбовців Оперативної групи російських військ (ОГРВ) Придністровського регіону Республіки Молдова.
Під час особистого огляду затриманих співробітники СБУ вилучили знаряддя шпигунської діяльності: цифрові диктофони, вмонтовану в авторучку відеокамеру, закамуфльований під брелок для ключів контейнер для зберігання цифрових даних, у тому числі з інструкціями для агента, ноутбук, флешки пам’яті, 2 тис. доларів.

Викликає здивування той факт, що за процесом затримання російських ФСБшників спокійно спостерігав їхній керівник - підполковник, начальник Відділу військової контррозвідки ФСБ РФ в ОГРВ. Більш того, очевидці затримання говорять про те, що коли працівники СБУ його «засікли», ФСБшник покинув своїх підлеглих напризволяще, чкурнувши чимдуж в сторону кордону. Отака то підтримка та взаємоповага панує в лавах силовиків нашого північного сусіда!

Із запитанням «невже таке можливо?» ми звернулися до колишнього полковника КДБ (хоча, як кажуть люди знаючі, «колишніх» в цій професії не буває), який тривалий час працював в Ленінградському управлінні комітету держбезпеки (із зрозумілих причин своє прізвище не називає):

«Усіляке в житті буває – у чекістів як і в будь-якій професії є нормальні високопрофесійні особистості, а є ізгої та запроданці, для яких військова честь – то пустий звук. За ті роки, що я служив в цій структурі, майже завжди на озброєнні був принцип «капітан покидає свій корабель останнім». Мені доводилося брати участь у відповідальних операціях на території інших країн, проте лише одного разу була реальна загроза виходу ситуації з-під контролю. У тому випадку керівник операції готовий був прийняти удар на себе, зробивше усе можливе, щоб його підлеглі покинули територію противника в першу чергу. Слава Богу, тоді все обійшлося. Проте чого тут дивуватися – старі чекістські традиції вже давно нікого не цікавлять – навіть в Росії».

Андрій Новий
Український погляд