Українські депутати: "Еміграція? Ця тема нам не цікава. Ми не хочемо її обговорювати"

Програма Савіка Шустера «Шустер-Live», що виходить на те-леканалі ТРК Україна, є однією з найбільш рейтингових передач українського телебачення, присвячених політичному життю країни. Талановитий журналіст, до речі, громадянин Італії; аудиторія, яка представляє за соціологічними критеріями цілу Україну; участь представників всіх політичних сил – перетворили цю програму на «другу палату» україн-ського парламенту. У вечірніх ефірах депутати та урядовці намагаються у доступній формі пояснити електорату (тобто нам з вами) свою діяльність (чи бездіяльність), а також своє бачення різних актуальних питань політичного життя України.

26 червня 2009 року вперше на програму були запрошені представники української еміграції Португалії, Іспанії та Італії, а також організацій, що займаються питаннями еміграції в Україні. 4 години прямого телеефіру мали бути присвячені виключно проблемам еміграції. Але ще в процесі підготовки програми почалися дивні речі: двічі змінювалася дата програми, а в сам переддень ефіру тема еміграції була замінена питаннями бюджету та резонансного вбивства за участю депутата від фракції БЮТ Лозинського. Емігрантам була відведена лише роль коментаторів-експертів цих подій з європейської точки зору. Що й казати, для всіх учасників такий поворот подій став справжньою несподіванкою, адже втратилася реальна можливість відкрито поговорити про проблеми, що турбують мільйони громадян Укра-їни. Але відповідь учасники програми отримали в непрямій формі вже під час самого телеефіру.У другій частині програми, під час обговорення бюджетного кодексу, емігранти, в коректній формі, поста-ралися перевести тему розмови на пи-тання трудової еміграції, зазначивши, що власне українці, що працюють за кордоном, є головними інвесторами в українську економіку, а значить і в її бюджет. Після коротких виступів на цю тему, депутати присутні в студії (найбільш відзначилися Партія Регі-онів та БЮТ) в один голос закричали: “Эта тема нам не интересна. Мы не хотим её обсуждать”. На що ведучий зауважив: “Раз вы не голосуете, вы не интересны. Меняем тему”.  На цьому обговорення проблем еміграції закін-чилося. Так і не розпочавшись.  Цей факт наштовхує на роздуми. Народні обранці, яким заробітчани та члени їх сімей в Україні довірили владу, відкрито відмовляються навіть обговорювати тему, яка безпосередньо хвилює 5 мільйонів громадян України! В парламенті немає жодного депутата, не кажучи вже про політичну силу, яка би була компетентною в даному питан-ні та захотіла вирішити найгостріші заробітчанські проблеми. Виглядає так, що це парламент чужої нам дер-жави, а не рідної України. Якщо ми їм не потрібні, то чи потрібні нам вони? Джерелом влади в Україні є на-род, а, отже, і трудові емігранти, як невід’ємна його частина. І власне ми з вами своїм голосуванням, або мов-чанням допустили їх до державного “корита” та перетворили їх у касту феодалів, які один раз обрані ні за що більше не відповідають. Ці “сини на-роду” добре знають, що розпорошені по світу та погано організовані між собою українці не прийдуть пікетувати Верховну Раду. Не встануть єдиним гуртом на захист прав своїх годуваль-ників і їхні родичі в Україні, бо це переважно молодь, старше покоління, або ж чоловіки, знищені горілкою. Отримуємо замкнуте коло. Проблеми еміграції залишаються без вирішення, оскільки немає важелів реального впливу на владу. Мечем, який розрубав би цей гор-діїв вузол могло б стати реальне масове об’єднання трудових емігрантів в гро-мадський рух. Кожен українець, який вважає себе громадянином, повинен зацікавитися суспільно-політичною ситуацією у рідній державі. Потрібно відкинути власні амбіції, приватні інтереси та спільно шукати механізми впливу на вітчизняну політичну еліту. Першим проявом такого руху, що за-роджується, є співпраця громадських організацій Італії, Іспанії та Португалії з УВКР та комісією у справах Мігрантів УГКЦ. Лише спільним та злагодже-ними діями українці за кордоном зможуть захистити свої права.

Олесь Городецький, учасник програми

Джерело: Український Голос в Італії 

{jcomments on}