Він вважає, що рішення ПАРЄ про невизнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу є результатом зовнішньої політики нинішнього українського керівництва, яка найяскравіше виразилася в підписанні угоди про перебування російського Чорноморського флоту в Україні.
Крім того, як зазначив Жулинський, ні для кого не є секретом, що російська делегація дуже активно працювала з депутатами Європарламенту щодо цього питання.
Микола Жулинський звернув увагу на одну важливу деталь в резолюції ПАРЄ – Парламентська асамблея звернулася до країн колишнього Радянського Союзу, щоб вони відкрили свої архіви. Це звернення стосується, насамперед, Російської Федерації, яка досі не відкриває архівів, пов’язаних з Голодомором в Україні.«І якщо ця рекомендація буде сприйнята і російські архіви будуть відкриті, то я переконаний, що в нас будуть дуже серйозні аргументи для того, щоб уже при новій владі знову повернутися до цієї проблеми. Тоді можна буде вимагати перегляду цього рішення ПАРЄ і прийняття справедливої резолюції, в якій було б визнано, що це був геноцид українського народу, запланований і здійснений комуністичним режимом», – вважає Жулинський.
Він наголосив, що можна ставити знак рівності між тими жертвами, які були в Україні і в інших республіках Радянського Союзу, як це зараз робить ПАРЄ.
«Справді, голод був і на Кубані, але там постраждало, насамперед українське населення. Був голод і в Казахстані, хоча там були інші причини. Але якщо подивитися на методи комуністичної влади в Україні і в інших республіках, ми побачимо, що це була зовсім інша політика», – зазначив Жулинський.