Євген Маланюк: Нащадкам через півстоліття

Пропонований нижче текст – це запис з Нью-йоркських нотатників та записників від 27.12.1955 року «імператора залізних строф», визначного українського поета та історіософа Євгена Маланюка. Вдумливий читач зрозуміє, чому саме зараз, майже через 55 років після написання, ми пропонуємо пригадати ці думки великого воїна, поета і мислителя.
Ред.

Були величезні склади зброї. Був багатий людський матеріал. Була територія.

Але ми програли Визвольну Війну. Ми її майже не «грали» - ми не хотіли воювати.

Бог нам дав єдину на землі країну: немає на світі такого підсоння, таких краєвидів, такої щедрости ґpyнтy, такого здоров'я роси.

«Нема на світі України, Немає другого Дніпра!» Але ми не захистили цієї країни, бо ми її майже не захищали.

Не можна жити «на дурничку». Не можна довго існувати «в кредит». Не можна існувати іcтoрично, тобто посідати Землю, не виконуючи обов'язків, що їх та земля покладає на насельників її. Обов'язків всіх: географічних, іcтopичних, геополітичних, геокультурних і навіть іcтoріософічних. Але ми їх не виконали, бо не виконували. Грушевський залишив біля десяти томів біблій, де оспівував улюблені маси і пропагував ненависть до власної влади.

Драгоманов підвів під те все «ідеологію», а Винниченко скеровував енергію еліти на полові проблеми. Навіть ранній Петлюра був проти власного Війська.

Але ніхто з того покоління не розповів «масам», що таке Москва. Ані Польща, ані Туреччина, ані «Схід» і «Захід» - за винятком єдиного Донцова.

Ми програли Визвольну Війну. Підкреслюю - ми, хорунжі і поручники 1918-19 рр. Бо ми мусили «пазурями й зубами» робити те все, що Війна вимагала.

Але ми, бачачи, хто були ті міністри й ідеологи, відчуваючи трупний сморід драгоманівщини, ми - з морального ледарства нашогo - ми воліли в них вдивлятися, як в справжніх людей і виконувати їх отруєні рабством накази.

Навіть Великий Василь Тютюнник винен, як винен менший Тютюнник Юрко.

Винен - і страшно! - Павло Скоропадський.

Винен - мазепинською запізненістю своєю - Симон Петлюра.

Винна - вся генерація, і винні в ній, саме, найліпші.

Чому про цe згадуємо? Нащо цe самобичування? Для тoгo, що без усвідомлення всього цьoгo - немає майбутнього.