Європрокурори України

Європарламент звинуватив у співпраці з нацистами усіх колишніх в’язнів нацистських концтаборів
Цинічна та юридично безграмотна резолюція «Про ситуацію в Україні», ухвалена Європарламентом 25 лютого 2010 року – у день вступу на посаду нового Президента України, є першим викликом для Віктора Януковича, який мав би показати так званим демократичним євродепутатам високу культуру Українського Народу, що вміє гідно відстояти свою честь та гідність і ніколи не опуститься до рівня псевдодемократів Європарламенту, котрі, не маючи жодних доказів, звинуватили у співпраці з нацистами Український Народ в особі одного з його символів – провідника ОУН Степана Бандери. Це подібно до того, якби парламент якоїсь країни бездоказово звинуватив у гомосексуалізмі усіх чоловіків-депутатів Європарламенту, а всіх жінок-євродепутатів – у проституції, оскільки останні ухвалюють рішення на захист прав та інтересів сексменшин і повій. Приклад, який показала «демократична» Європа, є ганьбою для цивілізованого світу.

Президентові України
Вікторові Януковичу
ЗВЕРНЕННЯ
Ураховуючи те, що згідно зі ст. 102 Конституції України Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, зважаючи на те, що згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, звертаюся до Вас із проханням захистити права та інтереси усіх Українців, яких було брутально принижено депутатами Європарламенту, котрі, всупереч положенням Європейської конвенції з прав людини, ухвалили резолюцію від 25 лютого 2010 року, в якій звинуватили Український Народ у жахливому злочині – співпраці з нацистами.
Оскільки не існує жодних доказів співпраці з нацистами провідника ОУН Степана Бандери, ба більше – немає жодного рішення суду, згідно з яким Степана Бандеру визнано винним у вчиненні злочину, пов’язаного із співпрацею з нацистами, а існують лише факти, які підтверджують знищення нацистами родичів Степана Бандери, зокрема нацисти вбили двох його рідних братів, та найголовніше існує незаперечний факт «співпраці з нацистами» – це перебування Степана Бандери в концтаборі Заксенгаузен з 1941 по 1944 рік, то, зважаючи на всі ці обставини, можна виснувати, що Європарламент звинуватив у співпраці з нацистами усіх колишніх в’язнів нацистських концтаборів та тих осіб, родини яких зазнали непоправних втрат з боку нацистів, оскільки Європарламент звинуватив у співпраці з нацистами провідника ОУН Степана Бандеру, родина якого внаслідок дій нацистів зазнала жорстоких знущань та значних втрат, як і цілий Український Народ у період нацистської окупації, а сам Степан Бандера перебував у нацистському концтаборі, як і мільйони Українців, яких було вивезено на примусові роботи до Німеччини або запроторено до нацистських концтаборів.
Ураховуючи це, прошу надати мені таку письмову інформацію: 1. Скільки депутатів Європарламенту проголосувало за резолюцію Європарламенту від 25 лютого 2010 року? 2. Депутати яких держав Євросоюзу проголосували за цю резолюцію? 3. Хто з депутатів Європарламенту був ініціатором цієї резолюції (прошу вказати прізвища суб’єктів цієї законодавчої ініціативи, країни походження цих депутатів та дату реєстрації в парламенті первинного проекту цієї резолюції)? 4. Чи був п. 20 цієї резолюції, в якому звинувачено Український народ у «співпраці з нацистами», у первинному проекті цієї резолюції? 5. На підставі яких документів (архівні дані, експертні висновки, пояснювальні записки тощо) було включено в п. 20 цієї резолюції облудне твердження про співпрацю з нацистами провідника ОУН Степана Бандери?
Звертаюсь також до Вас з проханням дати доручення Службі Безпеки України перевірити інформацію про те, чи існує зв’язок між двома подіями, які відбулися одного дня 25 лютого 2010 року, але в різних місцях, а саме: в Брюсселі Європарламент ухвалює резолюцію, в якій вказує Українцям, кого не треба вважати Героєм України та звинувачує усіх Українців у співпраці з нацистами, і водночас у Москві з подібними вимогами пікетували українське посольство «нашисти» – агресивно налаштовані молодчики з російської організації «НАШИ».
Звертаю Вашу увагу, пане Президенте, що найближчим часом я маю намір провести переговори з деякими депутатами Європарламенту, які є справжніми друзями України, аби вони здійснили   службове розслідування факту грубого порушення Регламенту Європарламенту ініціаторами п. 20 резолюції від 25 лютого 2010 року. Сподіваюся, що Президент України захистить права та інтереси Українського Народу та ініціюватиме розслідування ганебного факту неправдивого обвинувачення Українців у «співпраці з нацистами», щоб викрити причетних до цього злочину депутатів Європарламенту, багато з яких полюбляють називати себе «адвокатами України». Насамкінець звертаю Вашу увагу, пане Президенте, на ту обставину, що оцінювати людей слід не за словами, а – за вчинками, бо як сказано в Святому Письмі: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас в одежі овечій, а всередині – хижі вовки. По їхніх плодах ви пізнаєте їх» (Євангелія від Святого Матвія, 7.15).
Зважаючи на все вищезазначене, прошу надати мені в найхутчіший реченець письмову відповідь на усі запитання цього звернення, аби я міг використати її у своїй роботі, а також оприлюднити її на народних вічах та опублікувати в ЗМІ.
25 лютого 2010 року.
За дорученням ГПО «Галицький вибір» Юрій Шухевич, Герой України.
P. S. Зважаючи на те, що останнім часом посадові особи, котрі розглядають звернення українських громадян, взагалі не дають відповідей або дають не відповіді, а якісь відписки та ще й не по суті звернення, звертаю особливу увагу на ту обставину, що якщо не буде розглянуто моє звернення у встановлений законом термін або в надісланій відповіді на моє звернення не буде належно спростовано моїх тверджень, висновків, аргументів, фактів тощо, то я розцінюватиму таку позицію посадових осіб, як погодження з усіма моїми твердженнями, висновками, аргументами та фактами, які зазначені в моєму зверненні, і такі діяння (дії або бездіяльність) цих посадових осіб можуть стати підставою для оскарження їх у судовому порядку.