Ян Хейн: Шляхи Естонії та України до незалежності дуже схожі

24го числа Естонія та Україна відмічають День Незалежності. Але у різні місяці з різницею у рівно півроку: 24го лютого – День Незалежності Естонії, 24го серпня – День Незалежності України. Але мова піде про становлення Естонії, саме як незалежної держави.

День Незалежності для кожного із естонців має дуже важливе значення. У двох словах про Естонію не можна говорити – ця країна має дивовижну та багату історію свого походження, яка сягає глибоко в «сивину» віків. Але вже в ті «сиві роки» було зрозуміло, що Естонія має дуже вдале та вигідне розташування на перехресті торгівельних шляхів. Але, як і більшість країн у ті давні часи, Естонію спіткали війни, і протягом багатьох століть естонці потерпали від завойовників та негоди. В решті решт, у свідомості її мешканців, які так довго терпіли, почала визрівати рішучість.

Кілька днів тому я мала чудову нагоду поспілкуватися із представником Естонії – Надзвичайним і Повноважним Послом Естонії в Україні Й.В. Паном Яном Хейном.

Саме він розповів, що це був нелегкий шлях, але повністю свідомий. Інтелігенція Естонії почала думати, чи є естонський народ нацією? Чи мають вони перспективу, наприклад, як у Фінляндії? Так, це було складно, але вже на початку XVIII століття хоч і невелика за чисельністю, але НАЦІЯ, черговий раз постраждала від жорстокості завойовників – в цей раз був Петро І – від якого загинуло близько половини(!) населення, естонці були вже майже готові до протидії. Але саме цей період був найважчим для естонських селян. Згодом, розпад Російської імперії внаслідок революції одразу ж після Першої світової, призвів до можливості оголосити Естонську Республіку 24 лютого 1918 року.

Але незалежність треба було закріпити, тому що багато ще спокус Естонія викликала зі сторони сусідських країн. Підтвердженням стала Визвольницька війна з 1918 року до 1920 року (тривала півтора року) – естонці відбилися від радянських комуністів та Ландсверу (балтійсько-німецьке ополчення).

Що найдивовижніше та найсумніше – в ці роки Естонію захищала молодь у складі гімназистів та школярів… Дорослі втомилися від Першої світової війни, занепали духом. Але все ж таки, їх віра була настільки велика, що передалася ще майже дітям, які по-дорослому почали відстоювати незалежність своєї країни: хлопці добровольці, із сильним бажанням бути вільними, створили Естонську армію, яка дійсно стала основою захисту.

Якщо ви будете в Естонії – зверніть увагу на пам'ятник хлопцю, який молиться – ви можете побачити це у столиці Естонії – Талліні - біля Оперного театру. Це є пам’ятник всій молоді, яка віддано захистила тоді Естонію. До речі, нам теж є чим пишатися – нашою системою козацького устрою. Саме унікальний принцип нашого, УКРАЇНСЬКОГО народу був взятий за основу при створенні «Оборонного союзу» - принцип добровольчої структури. Вони і сьогодні приймають участь у закордонних місіях…

Двадцять років мешканці дихали більш менш вільно. Але до 1939го року. Спочатку пакт Молотова - Ріббентропа, внаслідок якого на території Естонії розташувалися радянські військові бази, далі – приєднання Естонії до Радянського Союзу, потім, вже під час Другої світової захват німцями протягом чотирьох років. Невдовзі насильницька русифікація, що проводилася радянською владою тощо… Але все це не завадило Естонії зберегти свою національну самосвідомість.

Особисто у мене викликає захоплення той факт, що саме Естонія стала першою країною, яка не тільки прагнула, але і досягла незалежності. У 1980х роках почався рух, внаслідок чого була відновлена Естонська Республіка.

Як було згадано вище – зв'язок між нашою країною та Естонією існує. Але сьогодні – він набагато міцніший. І багато хто із українців навіть не здогадуються, наскільки. Статистика говорить, що на території Естонської Республіки проживає більше 30 тис. українців. Всього тут проживає близько 1млн 325 тис. мешканців.

Посол Естонської Республіки Ян Хейн розповів із щирою доброзичливістю про наших співвітчизників – особисто в мене це викликало багато різноманітних емоцій одночасно, адже кожного дня бачу, що ми самі себе так не поважаємо, як нас поважають там, у прибалтійській Естонії…

Виявляється, українці по кількості населення займають серед естонців третє місце після росіян. Але українців у цій дивовижній країні високо цінують корінні мешканці. Зі слів пана Яна Хейна, українці завжди були дуже енергійні, займали активну життєву позицію, дуже організовані. Наші земляки завжди приймали активну участь у державному житті Естонської Республіки, і не відокремлюють себе від подій у ній. Можливо, саме тому, що українці спокійно та доброзичливо себе поводять у Естонії, вони також мають відношення до місцевого самоуправління. А взагалі, українці там мудро використовують можливості, які їм надає Естонія та українська підтримка.

Але, не дивлячись на те, що у естонців та українців відмінні відносини, пан Хейн розповів, що наші співвітчизники мають своє культурне життя. Вони ходять до своєї української церкви, дивляться українські телепередачі тощо. Етнічні ж українці дуже пишаються тим, що вони є українцями. Але, хочу зауважити, що якби не гостинність естонського народу, то навряд чи українці так «світилися». Порівняйте із іншими європейськими країнами, де інколи українців за людей не вважають.

Я пропоную нам кожному взяти приклад із наших українців у Естонії – адже там вони не дозволяють за себе говорити, їх самосвідомість адекватна та впевнена. І навіть з плином часу вони не йдуть від свого етнічного походження, а значить, як сказав Посол Естонської Республіки Ян Хейн, рухаються у вірному напрямі. Ви можете сказати, що ті етнічні українці – то вже не справжні. Але що ви тоді скажете на те, що між географічними та етнічними українцями немає ніякої різниці?..

У ході розмови із паном Послом Естонської Республіки я дізналася, що, виявляється, існують державні естонсько-українські програми: певні угоди між деякими університетами та інститутами, зокрема, на базі Львівського університету ім. І.Франка вивчається Естонська мова. Це свідчить про тісну взаємодію двох держав, які мають успішне співробітництво заради стабільного майбутнього. Підтвердженням цього стала тверда відповідь пана Посла на моє питання, чи цікаво Естонській Республіці економічне партнерство з Україною: «Так, безумовно…». У його словах не було і тіні сумніву. Багато економічних програм відійшли у минуле разом із Радянським союзом, але деякі важливі лишилися: сьогодні існує співробітництво Таллін – Миколаїв у сфері суднобудування. Інші сфери спільних проектів поки що у майбутньому, так мовити, у стадії розробки. Загалом, як відомо, українські спеціалісти є дуже добрими. І це підтвердив посол Естонської Республіки. Тому тенденція до спільних проектів дуже реальна.

Крім співробітництва з нами, Естонія співпрацює із більшістю країн світу. Державні сфери Естонії – це електростанції, залізничні дороги, аеропорт, Талліннський порт тощо. Все інше – приватизоване. Не дивлячись на порівняно невелику площу країни, Естонська Республіка має змогу рекомендувати, допомагати приватному бізнесові України. Саме Посольство Естонської Республіки стало ініціатором бізнес-семінару «Ринок України» (який проводився в Естонії) та асоціації «Естонсько-Українська ділова асоціація».

Пан Ян Хейн розповів, що сьогодні у процесі реєстрація асоціації «Естонсько-української ділової асоціації», у якій приймає участь 140 фірм! В основному з більшим ентузіазмом Естонською державою підтримується співробітництво саме в регіонах. Наприклад, у Чернігові, якщо бували, або живете там, було встановлено ноу-хау: очисники повітря; у Дніпропетровську зверніть увагу на програму сміттєвих баків. Підтримка Естонської Республіки є. Це лише декілька прикладів, але і їх достатньо, щоб зрозуміти, що ця держава щиро прагне нам допомогти…

Що стосується питань європейського та євроатлантичного напрямку – естонці і тут готові піти назустріч та підтримати Україну у її виборі. Звичайно, що для нас це не такий швидкий та рівний шлях. Як розповів пан Посол Ян Хейн, це повинно відбуватися без насильства. Завжди можна встигнути приєднатися та навпаки, але для країн-кандидатів термін цієї процедури довгий, адже кожен член певного об'єднання повинен бути впевнений у надійності кожного нового партнера. Але, як би там не було, нові члени, наприклад, члени НАТО, повинні бути готові до цього без суперечок. На думку пана Хейна, розширення Альянсу означає стабільну безпеку для всіх його сусідів. «Ми були раді тому, що двері НАТО до нас наближаються» - розповів пан Посол. І дійсно, правила всім відомі, кожна країна чітко знає, що вона отримала або отримає. Інше питання, чи проінформована вона?! Але це окрема тема. Але те, що країна повинна бути підготовлена, сильна та стабільна – це однозначно. Мені сподобався вислів пана Посла Яна Хейна: «Слабкість будь-якого об'єднання вимірюється слабкістю найслабшої держави…»

P.S. Особисто хочу подякувати за гостинність та допомогу Посольство Естонської Республіки та Надзвичайного і Повноважного Посла Естонії в Україні Й.В. Пана Яна Хейна за надану інформацію.

Година Галина, експерт Центру зовнішньополітичних досліджень

 

УІС