КДБ вважав Василя Кука найнебезпечнішим ворогом – історик
На Львівщині 11 січня вшанували пам’ять генерал-хорунжого Василя Кука, останнього командира УПА. Василь Кук народився у селі Красне Буського району у Львівській області 100 років тому і тут був похований у вересні 2007 року. З нагоди ювілею легендарного генерала у селі Красне відкрили краєзнавчий музей Василя Кука.
Василь Кук пережив Австро-Угорську імперію, Першу світову війну, українську державність 1918 року, польську окупацію Західної України, Третій Рейх, довголітню радянську окупацію. І залишив після себе світлі спогади.
Василь Кук хотів, щоб його поховали у рідному селі, поряд з могилами батьків, на цвинтарі, але громадськість і влада у 2007 році вирішила поховати його посеред села, у сквері, де встановлено меморіал борцям за волю України. Донині тривають дискусії щодо місця вічного спочинку останнього командира УПА. Щодня біля його могили проходять люди. Більшість кажуть, що тут похований український герой:
– Це генерал-хорунжий УПА.
– Він герой.
– Захищав націю під час війни.
– Боровся за наші права.
– Пишаємося ним.
– Наша мрія, що у «Пласті» буде курінь Василя Кука.
Життя Василя Кука – це боротьба
Від 1923-го до 2007 року Василь Кук присвятив своє життя громадсько-політичній діяльності. Народився він 11 січня 1913 року у багатодітній родині. У 1923-1932 роках навчався у Золочеві в класичній гімназії, а далі здобував освіту у Люблінському католицькому університеті, який так і не завершив, бо перевозив заборонену літературу, зброю і був заарештований польською поліцією. За розповсюдження оунівських листівок просидів півроку в Золочівській тюрмі. Це було перше ув’язнення, але не останнє.
Василь Кук був першим із ОУН, хто у 1937 році пішов у підпілля, в якому він пробув до 1954 року. Його знали під псевдо «Леміш», «Юрко», «Медвідь», «полковник Коваль». Вся сім’я Василя Кука зазнала репресій спершу від польської, потім німецької та радянської влади.
Василь Кук входив до складу Проводу ОУН і був другою людиною в організації після Степана Бандери. У 1944 році Василь Кук очолив новостворену УПА-Південь. І у квітні того ж року командував найбільшим боєм в історії УПА – під Гурбами, де близько 5 тисяч повстанців протистояли 30 тисячам вояків НКВС і прорвали оточення.
КДБ намагався використати Кук
Після загибелі Романа Шухевича у 1950 році Василь Кук став останнім командиром УПА. Тільки у травні 1954 року МДБ вдалося нарешті впіймати Василя Кука. Згодом він вийшов на волю, але КДБ влаштувало йому посилений контроль.
Історик Володимир В’ятрович, який пише біографію Василя Кука, каже, що багато фактів з життя командира УПА не відомі. Нещодавно науковець знайшов цікавий документ 1974 року, доповідну записку голови КДБ при Раді міністрів УРСР Федорчука до тодішнього першого секретаря ЦК Компартії України про Василя Кука.
«З цього документа дізнаємося, що КДБ вело за генералом постійний нагляд, як він умів протистояти радянській владі до 1991 року. КДБ вважав його найнебезпечнішим ворогом. У цих документах численні факти, як Кук давав їм майстер-клас підпілля, бо вмів утекти, щоб зустрітись із дисидентами, а взагалі дізнаємось про надзвичайно важкий шлях життя Василя Кука. Усім своїм життям він показав геройство. Бо герой – це не лише людина, яка померла за справу, а людина, яка все своє життя зуміла зберегти цінності і власну позицію», – каже історик.
Василь Кук залишив цінний архів і бібліотеку
Архіви Василя Кука зберігаються у Центрі досліджень визвольного руху, розповідає львівський історик Микола Посівнич.
«Це дуже яскрава постать, яка характеризує ціле покоління бандерівців. Його життя і перемоги, помилки – це історія ХХ століття. Він був свідомий своєї місії. Радянська влада не знищила Василя Кука, вона використали генерала, щоб показати свою гуманність, щоб показати, що такого опонента залишили в живих. Кук був під їхнім контролем. Під смертним вироком вони могли поставити дату у будь-який момент. Їхнім розрахунком була боротьба проти націоналістичного середовища діаспори», – зазначає Микола Посівнич.
Для науковців досі не доступні російські архіви, які зокрема стосуються постаті Василя Кука, його життя у радянський час. Василя Кука вважали героєм, а хтось зрадником за те, що від залишився живим за радянської влади. Він ніколи не виправдовувався, бо не почувався винним, не раз зізнався у розмовах, що волів померти, але водночас знав, що має відповідальність перед своїми побратимами розповісти про них і їхню боротьбу.
Феномен Василя Кука у тому, що він усе своє життя вчився і, до слова, спілкувався сімома мовами.
Автор — Галина Терещук
Джерело: Радіо Свобода
{module mod_knopka_comments}