Важко навіть уявити, наскільки ефективним виявилося б подібне нововведення в Україні. Ймовірними виглядають два варіанти – або вітчизняні «держмужі» опанували б державну мову не у формі якогось невідомого руско-білоруського діалекту, а у звичнішій, літературній формі. Або ж державний бюджет вдалося б наповнити настільки, щоб виплачувати усі соціальні зобов’язання держави перед громадянами, місцевими бюджетами. А не лише, від страху перед власним народом, збільшувати витрати на МВС (майже на півмільярда гривень більше, ніж у 2012 році), СБУ (на 156 мільйонів), а особливо – відданої та надійної Генпрокуратури (її фінансування виросте на 20,7% - з 2,65 мільярда у 2012 році до 3,2 мільярда).
Теперішній парламент не дає підстав сподіватися на якісь суттєві, якісні зміни на законотворчому полі. «Батьківщина», яка найбільше звинувачувала усіх «інших опозиціонерів» у потенційних зрадах, першою відкрила «сезон тушкування» з двох багнетів, приведених Яценюком, який емоційно вибачився за зрадників, взяв провину на себе і… мандату власного не склав. Моральна відповідальність в наших політиків не в пошані.
Добре пройшло голосування за керівництво парламенту. Хитруватого, уже «не потрібного» Литвина регіонали замінили «своїм» Рибаком. Начебто вічним у президії Мартинюком комуністи теж пожертвували, тепер за їхньою квотою там сидить Ігор Калетник, батько якого сусідить у парламенті – але відверто у фракції ПР. Важко зрозуміти, чим керувалася фракція «Свободи», делегуючи у таке товариство Руслана Кошулинського. Зрештою, можна було довірити віце-спікерство комусь зі «свободівців», хто має досвід головування в обласних радах. Проте вибір зупинився на багаторічному помічникові Тягнибока. Йому, скоріш, доведеться, виходячи з офіційного статусу, дбати про покращення міжнародного іміджу «Свободи», ніж реально впливати на повністю контрольований регіоналами законотворчий процес.
Нещодавно Європарламент закликав демократичні сили України не співпрацювати з партією «Свобода». Відповідна поправка депутата Крістіана Вігеніна (група Прогресивного Альянсу соціалістів та демократів, Болгарія) до проекту резолюції щодо ситуації в Україні отримала підтримку більшості депутатів. Дослівно він запропонував доповнити текст резолюції по Україні таким пунктом: «(Європарламент) стурбований зростанням націоналістичних настроїв в Україні, висловленим у підтримці партії «Свобода», яка, в результаті, є однією з двох нових партій, що увійшли до Верховної Ради; нагадує, що расистські, антисемітські та ксенофобські погляди суперечать фундаментальним цінностям та принципам ЄС, таким чином, закликає про-демократичні партії у Верховній Раді не взаємодіяти, не підтримувати і не формувати коаліцій з цією партією». Принагідно варте уваги те, що пропозиція депутата Європарламенту від групи народних партій Міхаеля Галера додати ще й заклик до відмови від співпраці також з Комуністичною партією підтримки не знайшла. Так що, не скуштувавши радянсько-соціалістично-комуністичного «раю» (окрім країн Східної Європи), європарламентарі в своїй більшості продовжують лякатися будь-якого натяку на націоналізм (у їхньому трактуванні – неминуче агресивний, расистський, антисемітський, ксенофобський…).
Повертаючись до мовного питання. «Свободівці» обіцяють, що змусять представників Партії регіонів, а також інших російськомовних депутатів говорити українською мовою на сесійних засіданнях Верховної Ради - кожну репліку російською мовою перебиватимуть вигуками «Говори українською!». Що ж, ідея непогана. Щоправда, було б гарно, якби і більшість очільників «об’єднаної опозиції», які успішно «здали» регіоналам мовний законопроект, користувалися державною мовою частіше, ніж на ток-шоу, не забуваючи про неї і в приватних спілкуваннях. А то доки камери працюють – виразно чути, хто є хто. А як тільки ефір закінчився – важко відрізнити, хто мить тому був палким патріотом, а хто – агресивним українофобом. Більшість парламентарів одразу ж «єднає язик» - не мова. Нажаль.
Юлій Хвещук
{module mod_knopka_comments}