Досить глумитися над невинно убієнними
Нещодавно з ініціативи Вінницького обласного громадсько-політичного об’єднання «Український дім» відбулась прес-конференція у зв’язку з відзначенням місцевою владою 75-ти річчя Вінницького центрального парку культури і відпочинку ім. М.Горького.
- Ми є свідками того, що влада зовсім не відзначає важливі дати в історії незалежної України: і День проголошення державного суверенітету, і День проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, - наголосив депутат облради, голова об’єднання «Український дім» Сергій Свитко, - натомість вінницька міська влада організувала грандіозне святкування, народне гуляння з нагоди ювілею – створення у сумнозвісному 1937 році так званого парку культури та відпочинку. Відомо, що цей Вінницький парк є, по-перше, колишнім католицьким цвинтарем, по-друге,- місцем масового поховання у 1937-38 роках жертв НКВС. Німецькою окупаційною владою у 1943 році здійснено розкопки і на території цього парку було виявлено 35 гуртових могил, з них 14 – розкрито. Отже, на території ВЦПКіВ ім. Горького і сьогодні, крім майже 15-ти гектарів індивідуальних могил колишнього католицького цвинтаря, знаходиться 21 нерозкрита гуртова могила з жертвами, що були закатовані комуністами, а це, як вважають науковці, від 2 до 5 тисяч тіл. Парк створювався більшовиками з метою приховування власних злочинів. Головний спеціаліст відділу інформації державного архіву Вінницької області, кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк оприлюднив архівні документи про те, що у 1944 році постановою Вінницького міськвиконкому було виділено 10 тис. карбованців, а у 1945 році - навіть 2 млн. 308 тисяч карбованців (на той післявоєнний час це були дуже великі гроші) для упорядкування парку, а фактично для маскування масових поховань жертв репресій.
Олексій Струкевич, доктор історичних наук, професор зазначив, що у 20-30-х роках минулого століття в Радянському Союзі здійснювався державний тероризм, саме у 1937-38 роках комуністи винищували потенційних опонентів, українську інтелігенцію, вчорашніх офіцерів, службовців, священиків. Професор підтвердив те, що Вінницький центральний парк є місцем поховань закатованих енкаведистами подолян і у зв’язку з цим наголосив: «Міська влада святкує заснування парку культури та відпочинку, а правильніше відзначає день заснування спеціального об’єкту НКВС під назвою «Вінницький центральний парк культури та відпочинку ім. Горького». Сьогоднішня влада не знає історії і знати не хоче, особливо тієї історії, яка стосується українського народу».
- Мені доводилось ґрунтовно досліджувати архіви КДБ Радянського Союзу,- сказав колишній офіцер цієї спецслужби, журналіст, нині радник голови обласної ради Вадим Вітковський, - не всі могили розкопано у парку, але відомі місця масових поховань жертв репресій - про що свідчать німецькі документи 1943 року. Відзначення 75-річчя парку у цьому році є помилковим, адже парк було створено значно раніше 1937 року. Також, на думку Вадима Вітковського, аморально розважатись у парку, де лежать тисячі замордованих людей.
Свідок розкопок гуртових могил Галина Маковійчук розповіла, як вона, 11-річна дівчинка, у 1943 році разом з мамою була на місці розкопаних могил, бачила сотні закатованих і пам’ятає плач людей, які приходили впізнавати своїх рідних. Їй особливо боляче згадувати про ті події, адже її батька, Миколу Нарушевича, розстріляли в 1937 році. Галина Маковійчук зі сльозами на очах промовила: «Там, у парку лежить мій батько, в поминальні дні я приїжджаю до Вінниці і кладу квіти до пам’ятного знаку жертвам політичних репресій, бо в якому місці парку знаходиться його тіло, я не знаю. Парк – страшне місце. Гучних гулянь не повинно бути».
- Моя родина проживала на території парку, біля стадіону, з 1930 року, - повідомила Світлана Мачульська, - дід працював у цьому парку близько 40 років і розповідав, що коли розстрілювали людей, то включали сирени, відбійні молотки. Людей закопували вранці. Мій батько став випадковим свідком, казав, що могила була така глибока, як сільська хата з комином. Вінницький парк знаходиться на могилах, на крові.
Микола Зелінський, депутат Вінницької обласної ради: «Розстріляли моїх бабусю та дідуся, вони поховані в парку. Ті, що розстрілювали, вже Богом покарані, але якщо влада дає розпорядження проводити святкові гуляння на кістках наших дідів, то я цього не розумію… За все буде нестися відповідальність перед Богом».
Голова обласної організації Руху і товариства «Меморіал» Василь Гурин наголосив на тому, що якби ми побачили людину, яка танцює на могилах своїх батьків на цвинтарі, то сказали б, що ця людина несповна розуму. А Вінницький парк - це суцільна могила. І якщо місцева влада видає розпорядження для проведення масових гулянь, то вона глумиться над невинно убієнними. Парк з тисячами закатованих не може іменуватися парком культури, він мав би бути парком національної пам’яті, де б стояла капличка, грала камерна музика, були встановлені стенди з світлинами та історичними матеріалами про ті жахливі роки.
Дії вінницької міської влади щодо святкування 75-річчя Вінницького центрального парку культури та відпочинку засудили отаман Вінницького полку ім. Івана Богуна Українського козацтва Володимир Воловодюк та представник Вінницької організації «ВО «Свобода» Володимир Барцьось.
Завершуючи прес-конференцію, Сергій Свитко сказав, що національно-патріотичні сили Вінниччини, зокрема обласне об’єднання «Український дім», неодноразово зверталися до місцевої влади з вимогою відмовитись від проведення масових гулянь у центральному парку на могилах наших дідів і прадідів та належного вшанування наших земляків – подолян, які були по-звірячому закатовані енкаведистами. Водночас він навів цитату Вінницького міського голови Володимира Гройсмана щодо заборони вінницькою міською владою будівництва 100-квартирного будинку по вул. Гліба Успенського на місці колишнього єврейського кладовища: «Ніхто не має права продовжувати практику будівництва на людських кістках, яка мала місце в минулому. Вінниця – місто з великою історією, і немає значення, чи мова йде про єврейське, польське, німецьке, чи радянське кладовище. Якщо ми не шануємо наше минуле, у нас нема шансів на майбутнє».
- Отже, ця влада, - підкреслив Сергій Свитко, - яка цинічно і підло застосовує подвійні стандарти, відверто знущається над трагічним минулим нашого народу, - не українська.
Василь Гурин, Михайло Рюхов
{module mod_knopka_comments}