Святий Миколай чудотворець

Друк
Категорія: Українська громада у Португалії
Створено: 17 грудня 2011 Дата публікації Перегляди: 6677
З поміж великих святих угодників Божих святитель Миколай Чудотворець користується особливою любов`ю нашого народу. Чудотворця знають і шанують Схід і Захід, усі християни і навіть магометани.
Усе життя св. Миколая - це нескінченні благодіяння і чудеса, подані стражденному людству. Свята Церква прославляє Миколая Чудотворця як мудрого правителя, вгамівника спраглих, швидкого помічника усім, хто опинився в біді та скорботах. Він рятував потопаючих, визволяв полонених, відводив смертну кару від невинних, зціляв багатьох людей: повернув зір, виправив кульгавість, дав мову німим. Вивів багатьох з убозтва й злиднів, подав їжу голодним, був помічником нужденним і теплим заступником. Він швидко з`являється скрізь, де потрібна його допомога. І нині він приходить до тих, хто кличе його допомогти і заступити від біди. Чудес його не злічити. Усе життя Чудотворця було позначено любов`ю до ближнього. Навіть смерть не перервала його благодатних справ, його чудеса звершаються повсякчас.
Народився св. Миколай у 257 році по Різдву Христовому в Малій Азії, у мірлікійському місті Патарі, у родині Феофана і Нонни, людей благородних і заможних, які вирізнялися добропорядністю й милосердям до бідних. Довго його батьки не мали дітей, та як нагороду за їхнє благочестя Господь подарував їм сина. Народився святий Миколай у важкий час, коли в усій Римській імперії переслідували і вбивали християн.
Від самого народження св. Миколай був навчений з неба постництва, яке зберігав до смерті. Досягши юнацького віку, він береться за книжне навчання, вивчає Святе Письмо. Маючи природні здібності, він, сповнений благодаттю Святого Духу, вивчив Святе Письмо, як і потрібно було доброму пастиреві Христового стада. Юнак був стриманим, схильним до самотнього життя, не віддавався марнотам, любив відвідувати храми Божі.
Спостерігаючи його богоугодне життя, рідний дядько єпископ татарський Микола посвятив свого племінника в сан пресвітера. Під час паломництва по святих місцях за дорученням єпископа-дядька св. Миколай дбайливо управляє єпархією. У цей час він втрачає своїх батьків. Одержавши після них великий спадок, він віддає його на справи благодійні і милосердні, звершивши при цьому багато подвигів. Якось св. Миколай вирішив поклонитися місцям, освяченим і позначеним чудесами Ісуса Христа. Відвідавши Єрусалим, Чудотворець вирішив не повертатися додому, а піти у пустелю і присвятити себе служінню Божому постом, неспанням і молитвою. Та Бог таємним одкровенням утримав св. Миколая від такого наміру і звелів повернутися на батьківщину до людей, аби в ньому прославилося ім`я Господнє. Зрозумівши свою місію, св. Миколай прибуває до Мір, головного міста Лікії, де його ніхто не знав. Після смерті мірського архієпископа по волі Божій св. Миколая возвели в сан єпископа. Але перед цією подією Миколай мав чудесне видіння: в ночі йому явився Спаситель і вручив святе Євангеліє, оздоблене золотом і коштовним камінням, а Божа Мати поклала на нього єпископський омофор. Св. Миколай для пастви був прикладом християнського життя, двері його дому були відчинені для всіх.
Кожного року 1 вересня святий владика Миколай збирав духовенство на Собор, радився про потреби народу, наказуючи піклуватися про бідних. Сам владика жив дуже скромно, ревно працював над спасінням своєї пастви, з любов`ю допомагав у біді й смутку.
Так, коли імператор Костянтин І Великий несправедливо засудив на смерть трьох юнаків, святий Миколай відправився в Константинополь і врятував юнаків від смерті. Цю історію розказують ще й так: якось мер міста Міри взяв хабар і засудив на смерть трьох невинних людей. У той час, коли кат хотів їх стратити, з`явився святий Миколай і затримав виконання вироку. Потім так переконливо розмовляв з мером, що той не тільки признався в нечесності, але й попросив вибачення.
Іншим разом, один патарський чоловік втратив всі свої гроші і хотів пустити своїх дочок на злу дорогу. Щоб допомогти цій родині, святий Миколай потайки підкинув до їхньої хати мішечок золота. Так він робив тричі. Дівчата скористалися цією допомогою, і всі три чесно вийшли заміж. Тому часто на іконах святий Миколай зображений з трьома мішечками золота.

А ось випадок спасіння голодуючих. Коли в місті Мірі настав голодомор, святий Миколай молився і ревно просив у Бога допомоги. Саме в цей час на Сицілії одному торговцеві хлібом уві сні з’явився святий Миколай, який дав йому гарний грошовий завдаток та замовив корабель хліба для голодуючих у Мірі. Прокинувшись, купець, на своє велике здивування, знайшов у своєму кулаку гроші і остаточно переконався, що це був не звичайний сон, а Боже об'явлення. Купець одразу ж наповнив корабель хлібом, приплив до Міри, де святий Миколай купив у нього цей хліб для голодуючих.
Розповідають, що святий Миколай врятував своєю молитвою рибалок під час бурі на морі. Господь почув молитву Святого, і буря затихла. Тому й сьогодні моряки й рибалки просять у святого Миколая заступництва у Бога, а в багатьох краінах на березі моря побудовані храми на його честь.
Іншим разом святий Миколай воскресив трьох дітей, яких убив і законсервував в бочці готеляр. Тому часто святий Миколай зображений на іконах із дітьми в кошику.
Грецькі історики та святий Григорій Великий свідчать, що на початку ІV століття, під час гонінь християн Діоклеціаном та Максиміліаном святий Миколай продовжував проповідувати Христа і був ув`язнений за віру.
Тільки в 313 році, коли імператор Костянтин Великий дав Церкві свободу, святий Миколай повернувся до своєї пастви.


Святий Миколай брав активну участь в І Соборі в Нікеї (325 р.), під час якого було встановлено догму про Святу Трійцю та засуджено помилки Арія, котрий заперечував Божественну природу Ісуса Христа.

У роботі собору св. Миколай показав себе полум`яним ревнителем чистоти віри, виступивши проти єресі - аріанства.
У подвигах любові до Бога і ближніх проходило усе життя архієпископа мірлікійського, який перейшов у вічність 6 грудня 342 року. З інших джерел, Святий Миколай помер 6 грудня близько 345 - 352 рр. у м. Міра. Тіло його було покладене з великою пошаною в церкві міста Міри, де спочивало до 1087 року. Від нього йшли пахощі й цілюще миро. На його честь установлено окреме свято.
Свята Церква згадує у дев`ятий день травня перенесення мощей святителя з Мір Лікійських у місто Барі (Італія).

У Барi зберігається документ, датований ХІІ ст., в якому докладно описано перевезення мощів Святого. У цьому місті також побудовано базиліку. У крипті цієї базиліки знаходиться гробниця святого Миколая з чудотворною іконою, яку 29 вересня 1098 р. освятив папа Урбан ІІ. Нинішню базиліку святого Миколая у Барі побудовано в ХІІ ст., однак крипта походить із 1098 р. Сторожами мощів святого Миколая є Отці Домініканці.
Мощі святого Миколая виділяють хімічно й бактеріологічно чисту рідину- духмяне, цілюще миро, назване „манною”; при цьому діються чудеса. Щороку, 9 травня, в присутності вірних та єпископів саркофаг відкривають, через спеціальне віконце набирають миро і по краплині додають до пляшечок зі свяченою водою.

Згідно з висновками наукової експертизи, проведеної в 1957 році, святий Миколай мав зріст 167 см, сильну будову тіла і помер у віці 72-80 років.
Сьогодні святий Миколай Чудотворець – головний покровитель міста Барі, яке відоме в усьому світі як центр вшанування Святого. Тут зустрічається християнський Захід зі Сходом. Саме в соборній церкві міста Барі, біля мощей святого Миколая, в 1098 році відбувся синод, метою якого було об’єднання католицької та православної церков.

Український народ здавна вшановує святого Миколая, Чудотворця Мірлікійського. Багато в Україні храмів святого Миколая. Немає жодного православного іконостасу, на якому б не було його ікони. Особливою пошаною користуються чудотворні ікони святого Миколая, серед яких – ікона відома під іменем ікони святого Миколая Мокрого (Морського), опікуна вояків-моряків. У давноруському літопису розповідається, що за часів князя Всеволода І (1078-1093) молоде подружжя з немовлям відправилося на човні з Києва у Вишгород поклонитися іконі святого Миколая. Коли вночі вони поверталися до Києва, мати виронила немовля в Дніпро, і дитина, здавалось, загинула. Саме в цей день, вранці, в Києво-Софійському соборі перед образом святого Миколая знайшли немовля в мокрих пелюшках. Коли чоловік і жінка дізналися про це, вони прийшли до собору й з радістю впізнали в дитині, яка лежала перед іконою, своє немовля. З того самого часу ця ікона носить і`мя Миколая Мокрого і перед нею щотижня, по четвергах, відбувається спів акафіста святому Миколаю.
Добре відома пісня: "Ой хто, хто Миколая любить". А скільки сердечних молитов вилилось з сердець до святого Миколая, заступника від всіх бід та нещасть, зокрема, від потоплення на воді.
Добре відомі також українські пріслів`я та приказки пов`язані зі святим Миколайом: Святий Микола не поставить кола. В кожнім році два Миколи: на першого Миколи не буває холодно ніколи, а на другого Миколи не буває тепла ніколи. Два Миколи: один з травою, другий з морозом. До Миколи не буде літа ніколи: не сій гречки, не стрижи овечки. Держи сіно до Миколи, не побоїшся зими ніколи. До Миколи нема добра ніколи. До Миколи нема зими ніколи. До весняного Миколи не можна купатися, бо з чоловіка верба виросте. На Миколи весняного сади картоплю. На Миколи або ніколи.
Бог прославив святого Миколая великими чудесами як за його життя, так і після смерті. Він увійшов в історію Церкви як великий чудотворець, чия дивовижна допомога рятувала людей від небезпеки. Таким згадується святий Миколай у богослужбових піснях, літаніях, акафістах, стихирах. Слава про святого Миколая була і є так великою, що навіть іновірці просили його заступництва та допомоги.
Як свого особливого небесного заступника закликають святого Миколая на допомогу моряки та рибалки, мандрівники та паломники, в'язні й полонені, судді та нотаріуси, студенти та вчені, купці, пекарі, діти а також дівчата, які хочуть вийти заміж. Просять допомоги у святого Миколая також греки, росіяни, мешканці Москви, Берліна, Антверпії, та міста Барі в Італії.

Цілюще миро, яке виділяють мощі святого Миколая, знаходиться також у римсько-католицькому храмі Св. Миколая у Києві. Привезено його з італійського міста Барі. Разом з миром Отці Домініканці з Барі передали посвідчення (сертифікат) правдивості реліквії. Рідина, яка міститься в ампулі була запечатана у соборі і є “манною”, взятою із гробу, де спочивають мощі святого сповідника Миколая, єпископа Міри. У день храмового свята – 6 грудня 2002 р. (за григоріанським календарем) відбулася урочистість інтронізації (з лат. інтрос – всередину) мощів св. Миколая – поставлення мощів святого на належному місті у храмі, який носить ім’я святого. Вірні вшановують їх молитвами, поцілунками. Інтронізація у святині – це прообраз небесної інтронізації. Святий у небесній славі вихваляє Бога, а ми, вихваляючи святого на землі, прослявляємо Бога, бо це Він вдосконалював чесноти Святого. Вшанування земних мощів виражає нашу християнську віру у воскресіння тіла та нашу любов до Святого.
Інтронізацію здійснив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Микола Етерович у присутності о. Вєслава Стенпеня, вікарія єпископа Києво-Житомирської Дієцезії, о. Петра Дудека ОМІ, настоятеля парафії святого Миколая, о. Яцека Пиля ОМІ, настоятеля Делегатури Місіонерів Облатів Непорочної Марії, римо- і греко-католицьких та православних священників, монахів, монахинь та близько двох тисяч вірних обох обрядів.
З 6 грудня 2002 року, кожної першої неділі місяця, після Служб Божих відбуваються молебні з шануванням мощів святого Миколая.


Молитва до святого отця Миколая
Всеблагий отче Миколаю, великий і предивний чудотворче!
Ти своїми молитвами лікував усяку недугу і болість, Ти своїм заступництвом визволяв від певної смерти, Ти своєю опікою відганяв біду.
Щиро благаю Тебе, скорого потішителя тих, що є в горі і нуждах теперішнього життя: Поспіши й до мене із своєю поміччю, захисти мене й усіх людей від вогню й води, від голоду й пошести, від тяжкої хвороби і несподіваної смерти. Хорони мене через ціле моє життя, а особливо в страшну хвилину переходу з дочасного життя до вічности. Захисти мене тоді щитом Твоєї молитви перед справедливим гнівом Христа Бога і допоможи мені, щоб я сподобився навіки в небі, разом з Тобою, прославляти й величати Боже милосердя.
Амінь.